Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя

1. В коментованій статті вказано, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя. Це правило застосовується лише у тому випадку, коли розірвання шлюбу здійснюється в порядку позовного провадження (за позовом одного з подружжя). Суд не застосовує таких заходів у випадку розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке здійснюється в порядку окремого провадження (див. ст. 109 СК України та коментар до неї).

2. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно в процесі розгляду конкретної справи.

Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). В новому ЦПК України не встановлюється максимального строку, який суд може надати подружжю. Свого часу процесуальне законодавство встановлювало, що строк для примирення не може перевищувати шести місяців (ч. 4 ст. 176 ЦПК України). Можна сказати, що суди зберігають у цьому питанні традиції і, як правило, надають дружині та чоловікові строк для примирення в межах шести місяців. Залежно від конкретних обставин це може бути строк у два, три, чотири місяця. У переважній більшості випадків строк для примирення надається судом тоді, коли відповідач у справі категорично виступає проти розірвання шлюбу, стверджуючи, що сім'ю можна зберегти і розлад між подружжям має тимчасовий характер. Якщо ж обидві сторони погоджуються на розірвання шлюбу і суд встановлює, що сімейні відносини зруйновані остаточно, він може винести рішення про розірвання шлюбу і без відкладення розгляду справи і призначення строку для примирення.

3. В коментованій статті вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Так, суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо.