Що є об'єктом адміністративного оскарження

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу платникам податків гарантовано право на оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку. При цьому визначення терміна «рішення» у Податковому кодексі відсутнє, повідомляє visnuk.com.ua.

Для з’ясування змісту цього терміна доцільним є звернення до положень Кодексу адміністративного судочинства, який визначає судові процедури оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням положень п. 19 частини першої ст. 4 цього Кодексу рішення суб’єктів владних повноважень включають у себе індивідуальні акти та нормативно-правові акти.

Цілком зрозуміло, що оскарження нормативно-правових актів не може бути предметом процедури адміністративного оскарження з огляду на той факт, що такі акти приймаються виключно ДФС України, рішення якої не підлягають адміністративному оскарженню.

При цьому п. 19 частини першої ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що індивідуальний акт — це акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

До таких рішень, які можуть бути оскаржені за допомогою процедури адміністративного оскарження, належать, зокрема, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги, рішення про відмову у прийнятті податкових декларацій, рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, рішення про застосування адміністративного арешту майна тощо.

Окремо слід звернути увагу на позицію ДФС, викладену в ІПК № 1340/6/99-99-14-03-03-15, в якій міститься посилання на можливість оскарження в адміністративному порядку наказів органів ДФС про призначення перевірок.

Користуйтеся консультацією: ЯК ОСКАРЖИТИ ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ТА ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ

Як свідчить практика адміністративного оскарження, платники податків у багатьох випадках заявляють вимоги щодо скасування акта перевірки або його окремих положень, необхідності спростування його висновків.

Визначення терміна «акт перевірки» наведено у п. 2 Порядку № 727, згідно з яким акт — акт документальної перевірки — службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Остаточну крапку щодо зазначеного питання було поставлено Верховним Судом України у постанові № 21-237а13, в якій суд зазначив, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання і не є актом індивідуальної дії.

Відповідно, сам по собі акт перевірки не може бути предметом адміністративного оскарження, оскільки не є рішенням контролюючого органу.

Від рішень контролюючих органів, які оформлюються у вигляді певних офіційних документів, слід відрізняти такі категорії, як «дії» та «бездія­льність».

Довідково
Дії — це активна поведінка контролюючого органу, яка має вплив на права, свободи та інтереси платників податків. Наприклад, діями контролюючих органів, зокрема, вважатимуться направлення запиту про надання первинних документів, проведення перевірки, опис майна у податкову заставу тощо. Бездіяльність навпаки є пасивною поведінкою відповідного органу.

Процедура адміністративного оскарження, регламентована ст. 56 Податкового кодексу, не передбачає можливості оскарження дій або бездіяльності контролюючих органів. Однак це не позбавляє платників податків права звернутися зі скаргами на можливі неправомірні дії контролюючих органів у порядку, передбаченому Законом про звернення громадян.

Відповідно до ст. 16 цього Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі.

ПАМ'ЯТКА

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; ­ознайомлюватися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень установленого порядку розгляду звернень.

ВИСНОВОК
У порядку адміністративного оскарження можуть бути оскаржені виключно рішення контролюючих органів, якими слід вважати видані (прийняті) відповідними контролюючими органами офіційні документи, що впливають на права та обов’язки платників податків. Акт перевірки не є рішенням, відповідно не може бути предметом адміністративного оскарження. Скарги на дії (бездіяльність) контролюючих органів та їх посадових осіб розглядаються в порядку, передбаченому Законом про звернення громадян.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.04.2018 р. N 1340/6/99-99-14-03-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула запит ТОВ про надання індивідуальної податкової консультації з питань можливості оскарження платником податків рішення про проведення позапланової документальної перевірки, оформленого наказом, в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня та повідомляє.

Фото: Finance Business Service