Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника позивача - Ротаря Г.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - Інспекція), третя особа - ОСОБА_11, про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Інспекції від 22 листопада 2013 року № 24-04-14-14/8726 про усунення управлінням ПФУ виявлених ревізією порушень законодавства з приводу вжиття заходів по поверненню переплати пенсії в сумі 6193 грн 31 коп., виплаченої ОСОБА_11 шляхом проведення претензійно-позовної роботи (далі - Вимога).

На обґрунтування позову позивач зазначив, що нарахування та виплата сум додаткової пенсії відбувалася на підставі документу, що на момент його подання був дійсним, тому Вимога є безпідставною та незаконною.

Суд установив, що Інспекція провела ревізію використання управлінням ПФУ бюджетних коштів, передбачених ПФУ на дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, та покриття дефіциту коштів ПФУ для виплати пенсій за період з 1 січня 2011 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт від 22 жовтня 2013 року № 04-40/23. У цьому акті зазначено, що відповідно до статті 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_11 призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до другої категорії, яку він отримував у період із 15 березня 2005 року по 31 січня 2013 року. Загальна сума отриманої пенсії складала 6482 грн 55 коп.

7 грудня 2012 року Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на своєму засіданні факт виконання робіт у зоні відчуження ОСОБА_11 не підтвердила, видачу йому посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС визнала безпідставною.

24 січня 2013 року управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління ПФУ, своїм розпорядженням провело утримання переплати додаткової пенсії потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії в сумі 289 грн 24 коп.

Заходи щодо повернення переплати пенсії в сумі 6193 грн 31 коп., виплаченої ОСОБА_11, не здійснювалися.

Управління ПФУ подало заперечення до акта ревізії, які за наслідком розгляду, Інспекцією не були прийняті.

З урахуванням виявлених порушень та висновків на заперечення до акта ревізії Інспекція винесла вимогу.

Чернівецькій окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 липня 2015 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Інспекція з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року та прийняти нове рішення.

На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 31 березня та 30 липня 2015 року (справи №№ К/800/52813/13, К/800/8381/14 відповідно), які, на думку Інспекції, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом положень пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

У справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, що третя особа при призначенні пенсії зловживала чи приховала певні відомості, що впливали або могли вплинути на прийняття рішення про припинення їй виплати пенсії, відтак Вимога не може вважатися законною.

У рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року, зазначено, що при виявленні збитків, завданих державі чи суб'єкту контролю, орган контрольно-ревізійної служби має право зазначити про їх наявність у вимозі, а також стягнути ці кошти в дохід держави шляхом звернення до суду. Вимоги органів контрольно-ревізійної служби, пов'язані з відшкодуванням збитків, не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду в яких додано до заяви.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін