Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф.,суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю: прокурора - Баклан Н.Ю.,

представників: відповідача - Бондаря В.А.,

третьої особи - Романа Т.І., Таран Ю.С., Шурдука Р.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва до Миколаївської міської ради (далі - Міськрада), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» (далі - Товариство), про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 9 розділу І рішення Міськради від 23 грудня 2011 року № 12/39 (зі змінами, внесеними пунктом 1 розділу ІІІ рішення Міськради від 1 березня 2012 року № 15/29; далі - рішення №№ 12/39, 15/29 відповідно), яким Товариству надано дозвіл для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 м кв. (далі - спірна ділянка), нормативною грошовою оцінкою 80 796 950 грн 46 коп. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі земельної ділянки в оренду строком на 25 років для будівництва термінала сипучих вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії за адресою: пр-т Корабелів, 2б, м. Миколаїв.

На обґрунтування позову послався на те, що відповідно до наявних у проекті відведення графічних матеріалів (ситуаційного та кадастрового планів), а також інформації управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області запроектована до відведення Товариству спірна ділянка є акваторією Бузького лиману, а відповідно до статистичної звітності (форми 6-зем) обліковується як внутрішні води під лиманами, у зв'язку з чим зазначена для відведення земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якими здійснюють Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Суди встановили, що пунктом 9 розділу І рішення № 12/39 Товариству надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі земельної ділянки в оренду для будівництва термінала сипучих вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії по пр-ту Корабелів, 2б, м. Миколаїв.

Пунктом 1 розділу ІІІ рішення № 15/29 внесено зміни до пункту 9 розділу І рішення № 12/39 та викладено його у такій редакції: «ТОВ «Нерейінтертранс» надано дозвіл для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 000 м кв., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, та за рахунок земель ТОВ «Нерейінтертранс», з метою передачі ділянки в оренду строком на 25 років для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, для будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу спеціалізованих на універсальних портових перевантажувальних терміналів сипучих, наливних, генеральних, будівельних та інших вантажів, підхідного каналу та операційної акваторії, гідротехнічних споруд (тунелі, канали, труби, лотки, регуляційні споруди, причали, пірси, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд тощо), а також інших будівель і споруд (у тому числі допоміжних) по пр. Корабелів, 2б у м. Миколаєві».

22 жовтня 2013 року прокуратура внесла подання Міськраді від 21 жовтня 2013 року № (15-05) 5947вих-13 про усунення порушень вимог законодавства, причин та умов, що їм сприяли, в якому було викладено вимогу щодо скасування пункту 9 розділу І рішення № 12/39 та пункту 1 розділу ІІІ рішення № 15/29.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що позивач не надав належних доказів того, що спірна ділянка відноситься до земель водного фонду, а оскаржуваним рішенням не вирішується питання надання у користування водних об'єктів, адже виключно в порядку та на підставах, встановлених Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення; далі - ЗК), реалізуються повноваження Міськради щодо розпорядження землями.

Вищий адміністративний суд України постановою від 4 серпня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що відповідно до частин другої, третьої статті 84 ЗК право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, віднесено землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Міськрада, посилаючись на неоднакове застосування частини четвертої статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», статей 58, 59, частини першої статті 79, частин другої, третьої статті 84 ЗК, статей 5, 14, 86 Водного кодексу України (далі - ВК), просить постанову Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2015 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року (№ К/9991/66779/12) та Вищого господарського суду України від 21 серпня 2014 року (№ 915/147/14).

У рішенні від 9 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України вказав, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування, які є об'єктом проведеної відповідачем державної експертизи землевпорядної документації і з приводу яких виник спір, не передбачають відведення позивачеві у користування водного об'єкта, а стосуються лише земельних ділянок як частини земної поверхні, розташованої на дні водного об'єкта.

Чинне законодавство не передбачає автоматичного виникнення у користувача земельної ділянки дна водного об'єкта будь-яких прав на води чи водний об'єкт та не містить заборони надання юридичним особам недержавної форми власності в користування земельних ділянок дна водних об'єктів для проведення на них будівельних днопоглиблювальних робіт і спорудження об'єктів транспортної інфраструктури водного транспорту, зокрема каналів та інших елементів річкової портової інфраструктури.

У рішенні від 21 серпня 2014 року Вищий господарський суд України вказав, що згідно зі статтею 85 ВК порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Статтею 59 ЗК визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому пунктом 12 Перехідних положень ЗК визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

До моменту розмежування земель державної і комунальної власності держава фактично делегувала органам місцевого самоврядування повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Перевіривши наведені заявником доводи, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України.

Відповідно до статті 79 ЗК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_452/ed_2015_07_01/pravo1/T012768.html?pravo=1> земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно зі статтею 3 ВК усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду згідно зі статтями 4 ВК та 58 ЗК належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

За правилами частин першої-третьої статті 84 ЗК у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (стаття 59 ЗК).

Відповідно до пункту «в» статті 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 14 ВК до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних (стаття 5 ВК).

За правилами пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Зі змісту наведених норм убачається, що відповідна сільська, селищна, міська рада у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст може надавати земельні ділянки у користування лише із земель комунальної власності, у той час як управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, в тому числі розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що згідно з інформаційним листом управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області запроектована до відведення Товариству спірна ділянка є акваторією Бузького лиману та відповідно до статистичної звітності (форми 6-зем), обліковується як внутрішні води під лиманами.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, яка розглядається, про неправомірність рішень відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Миколаївської міської ради відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: В.П. БарбараО.В. КривендаІ.С. БерднікВ.Л. МаринченкоМ.І. ГрицівП.В. ПанталієнкоА.А. ЄмецьО.І. ПотильчакТ.Є. ЖайворонокО.Б. ПрокопенкоП.І. КолесникІ.Л. СамсінО.А. КороткихО.О. Терлецький