Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - Синебока І.С.,

відповідача - Ананійчука О.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - управління ПФУ) до публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) працівникам за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників (далі - список № 1), на користь управління ПФУ за період червень-липень 2013 року у розмірі 43 016 грн 52 коп.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 2 червня 2014 року позов задовольнив у частині стягнення з Товариства на користь управління ПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 за червень-липень 2013 року у розмірі 989 грн 28 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 грудня 2015 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року залишив у силі.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права і невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 27 березня, 18 червня, 25 вересня, 18 грудня 2014 року, 22, 28 квітня 2015 року (№№ К/800/58949/13, К/800/40519/13, К/80025524/13, К/800/6859/14, К/800/52596/14, К/800/30137/13 відповідно).

Також на підтвердження наведених у заяві доводів додано копії постанов Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року, 15 липня 2014 року та 30 червня 2015 року (№№ 21-12а13, 21-261а14, 21-171а15 відповідно), у яких висловлена позиція, суть якої зводиться до того, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Перевіривши наведені заявником доводи, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач сформував та направив Товариству розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій за червень-липень 2013 року, до яких включені витрати на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі № 810/4667/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та набрала законної сили, визнано протиправними дії управління ПФУ щодо включення до розрахунків Товариства витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за червень-липень 2013 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та зобов'язано управління ПФУ виключити з розрахунку Товариства витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за червень-липень 2013 року зазначеним громадянам.

При цьому виходив з того, що в силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені у справі є обов'язковими до виконання для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а обставини, встановлені у ній, не потребують доказуванню у межах цієї справи.

Водночас у справах, на рішення у яких посилається управління ПФУ, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, суди, задовольняючи позови управління ПФУ про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, виходили із того, що згідно зі статутом Товариство є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству відповідно до чинного законодавства.

Аналіз викладених у вищезгаданих судових рішеннях висновків суду касаційної інстанції свідчить про те, що у цих справах суди, не заперечуючи обов'язку підприємств та організацій на відшкодування витрат з виплати і доставки пільгових пенсій, призначених особам відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за списком № 1, у справі, що розглядається, виходили з того, що Товариство не є правонаступником підприємств, на яких працювали зазначені вище громадяни, а у наданих на обґрунтування заяви рішеннях - про доведеність факту правонаступництва Товариством Білоцерківського орендного ремонтного підприємства.

Отже, наведені рішення суду касаційної інстанції ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький