Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоТерлецького О.О.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. Фрунзе» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 грудня 2009 року № 0001082201/90888 (далі - рішення ДПІ), яким нараховано пеню в сумі 1 368 792 грн 80 коп. за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що до нього неправомірно було застосовано штрафні санкції, оскільки він не є відповідальною особою за дотримання строків, встановлених статтею 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 185/94-ВР).

Суди попередніх інстанцій встановили, що між державним підприємством «Науково-виробничий комплект газотурбобудівництва «Зоря-Машпроект» (комітент; далі - Підприємство) та Товариством (комісіонер) укладено договір комісії від 12 листопада 2007 року № 244/07 (далі - Договір комісії), за яким комісіонер зобов'язується за винагороду здійснити від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди з продажу двох газотурбінних двигунів ДТ70П1 для ТКА-Ц-8С/1,0-4,6, які постачаються на дожимну компресорну станцію газового родовища «Найип», Туркменістан.

На виконання Договору комісії Товариство (підрядник) уклало з державним концерном «Туркменістан» (замовник; далі - Концерн) контракт від 14 листопада 2007 року № ГКТ-14.11 (далі - Контракт), за яким підрядник зобов'язався виконати будівництво «під ключ» (проектування, виготовлення і постачання обладнання та матеріалів, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, введення в експлуатацію, навчання персоналу та послуги з сервісного обслуговування протягом першого року експлуатації) дожимної компресорної станції з установкою підготовки газу на родовищі «Найип» та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання газоподібного азоту.

За результатами розгляду листа-звернення Товариства від 30 листопада 2009 року № 18-7/2169 Міністерство економіки України надало висновок від 23 грудня 2009 року № 714 про продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, яким Товариству продовжено до 1 червня 2010 року строки надходження валютної виручки за такими платежами згідно з Контрактом: 26 968 доларів 60 центів США за виконані позивачем роботи за актом від 30 березня 2009 року № 1-2; 60 000 доларів США за виконані роботи згідно з актом від 30 березня 2009 року № 4-1-4; 61 060 доларів США за виконані позивачем роботи згідно з актом від 30 березня 2009 року № 4-1-5.

ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повернення валютних цінностей з-за меж України за окремими зовнішньоекономічними контрактами за період з 1 січня по 22 грудня 2009 року, наслідком якої є складений акт від 24 грудня 2009 року № 9048/220/05747991 (далі - акт перевірки), на підставі якого винесла рішення ДПІ.

У ході перевірки встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами, зокрема за Контрактом в сумі 3 078 341 доларів 88 центів США.

У періоді, що перевірявся, відповідач встановив порушення Товариством вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР і на підставі статті 4 цього Закону нарахував пеню в розмірі 1 368 792 грн 80 коп. (розрахунок пені - додаток № 6 до акта перевірки), у тому числі за Контрактом - 1 363 603 грн 67 коп.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ДПІ.

Вищий адміністративний суд України постановою від 7 листопада 2013 року рішення судів попередніх інстанцій змінив, позов задовольнив частково: скасував рішення ДПІ у частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 669 грн 81 коп. та в частині посилання на частину другу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а у задоволенні позовних вимог про скасування застосованих ДПІ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 294 022 грн 99 коп. відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить рішення суду касаційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 288 933 грн 86 коп. і постановити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року (справа № К/9991/19606/11, К/9991/21284/11), яка, на думку Товариства, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 1 Закону № 185/94-ВР.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку про правомірність застосування ДПІ до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за експортною операцією з поставки товару (газотурбінні двигуни) згідно ВМД від 31 грудня 2008 року № 80500000/8/014202, посилаючись на те, що при виконанні зовнішньоекономічного Контракту, укладеного на виконання Договору комісії, Товариство як комісіонер є особою, яка відповідальна за дотримання строків, передбачених статтею 1 Закону № 185/94-ВР, а в разі недотримання цих строків зобов'язана нести відповідальність, передбачену статтею 4 вказаного Закону.

Такого висновку касаційний суд дійшов виходячи з того, що однією з визначальних ознак відносин сторін за договором комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента та є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно, при укладенні такого правочину саме комісіонер набуває всього обсягу прав і обов'язків за таким договором, за винятком обмежень, встановлених законом та договором комісії. Отже, саме комісіонер є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті, укладеному на виконання договору комісії, щодо пред'явлення покупцю вимоги сплатити встановлену контрактом вартість поставленого товару в установлений контрактом строк, а в разі невиконання цього обов'язку нерезидентом звернутися з відповідним позовом до суду, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 185/94-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> є підставою для зупинення нарахування пені. Відтак на комісіонера як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, як, наприклад, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту. Крім того, у справі відсутні обставини, які б свідчили про узгодження позивачем із комітентом строків розрахунків з нерезидентом при укладенні зовнішньоекономічного контракту, обізнаність комітента стосовно цих строків. Виручка за експортоване обладнання зараховувалась нерезидентом на банківський рахунок Товариства. За таких обставин комітент не мав ні юридичних, ні фактичних підстав для забезпечення дотримання нерезидентом строків розрахунків, встановлених Контрактом і статтею 1 Закону № 185/94-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1>.

Водночас у постанові Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року (справа № К/9991/19606/11, К/9991/21284/11), наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про безпідставність застосування ДПІ до товариства (комісіонера) штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР, посилаючись на те, що товариство фактично не є ні виробником, ні експортером товару, валютну виручку як засіб платежу не використовувало, оскільки реалізовувало товар за договором комісії, а тому не є відповідальною особою за дотримання строків, передбачених статтею 1 Закону № 185/94-ВР, оскільки виходячи з системного аналізу положень Закону № 185/94-ВР відповідальною особою за здійснення розрахунків за експортними операціями є експортер відповідного товару, на якого цим Законом покладено обов'язок отримання виручки за експортований товар у 180-денний строк з моменту здійснення такого експорту.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> і <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1>, тягне стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі порушення вказаних строків резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену статтею 4 Закону № 185/94-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1>.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844101/ed_2013_10_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> України (далі - ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_12/pravo1/T030435.html?pravo=1>) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною четвертою статті 1016 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844106/ed_2013_10_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> встановлено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство відповідно до умов Договору комісії, укладеного між ним та Підприємством, уклало з Концерном зовнішньоекономічний Контракт, за яким зобов'язалося виконати будівництво «під ключ» дожимної компресорної станції з установкою підготовки газу на родовищі «Найип» та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання газоподібного азоту.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту Концерн (замовник) зобов'язався сплатити 34 345 000 доларів США (вартість виконаних позивачем робіт та вартість поставленого обладнання) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства (підрядника). При цьому підпунктом 4.1.1 цього пункту передбачено, що 95 відсотків суми замовник перераховує окремими платежами у розмірі 100 відсотків вартості фактично виконаних робіт (частини робіт) та (або) поставленої партії обладнання, вказаної в актах приймання-передачі, на рахунок позивача протягом 20 днів з дня пред'явлення в банк замовника оригіналу та копії рахунка (інвойса), виписаного підрядником, а також оригіналу та копії акта приймання-передачі виконаних робіт (частини робіт) та (або) акта приймання-передачі обладнання (партії обладнання).

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 Контракту загальна вартість Контракту, вказана в підпункті 3.1, включає оплату податків, мита та зборів, які підлягають сплаті на території Туркменістану та за його межами. Підрядчик несе відповідальність за сплату всіх податків, мита та зборів, які накладаються відповідними органами інших країн поза територією Туркменістану і на території Туркменістану при виконанні або у зв'язку з виконанням Контракту (крім сплати податку на додану вартість на території Туркменістану).

У вказаному зовнішньоекономічному Контракті Товариство виступало як комісіонер, який за дорученням Підприємства виконав певний обсяг робіт та отримав від Концерну виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку з порушенням строків розрахунків, передбачених Контрактом та статтею 1 Закону № 185/94-ВР. У справі відсутні докази на підтвердження того, що Товариство повідомляло комітента про порушення нерезидентом строків виплати заборгованості. У зв'язку з наведеним ДПІ винесло рішення про нарахування Товариству пені в сумі 1 368 792 грн 80 коп. за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі системного аналізу положень ЦК та Закону № 185/94-ВР, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1> умов Договору комісії та Контракту колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону № 185/94-ВР, комісіонери, які за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності отримують виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, несуть відповідальність, передбачену статтею 4 вказаного Закону.

За таких обставин касаційний суд у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку про правомірність застосування ДПІ до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення строків розрахунків у іноземній валюті за експортною операцією з поставки товару (газотурбінні двигуни) згідно ВМД від 31 грудня 2008 року № 80500000/8/014202, посилаючись на те, що при виконанні зовнішньоекономічного Контракту, укладеного на виконання Договору комісії, Товариство як комісіонер і суб'єкт зовнішньоекономічної угоди одночасно за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону № 185/94-ВР, несе відповідальність, встановлену статтею 4 вказаного Закону.

З огляду на викладене рішення касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. Фрунзе» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. ТерлецькийСудді: М.І. Гриців В.Л. Маринченко М.Б. Гусак О.Б. Прокопенко О.А. Коротких Ю.Г. Тітов О.В. Кривенда

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

20 травня 2014 року справа № 21-95а14

На підставі системного аналізу положень ?????????? ??????? ??????? ?? Закону України ??? 23 ??????? 1994 ???? ? 185/94-?? «??? ??????? ?????????? ??????????? ? ????????? ??????» (? ????????, ?????? ?? ??? ?????????? ??????? ???????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7/ed_2013_07_04/pravo1/Z018500.html?pravo=1>), умов договору комісії та контракту колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за порушення строків, передбачених статтею 1 зазначеного Закону, комісіонери, які за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності отримують виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, несуть відповідальність, передбачену статтею 4 вказаного Закону.

Суддя

Верховного Суду України О.Б. Прокопенко