Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоТерлецького О.О., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал» (далі - Товариство) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), третя особа - Кримська митниця Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 10 червня 2013 року № 591 про застосування до Товариства спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

На обґрунтування позову послалося на те, що оскаржуваний наказ прийнятий із порушенням чинного законодавства, без з'ясування фактичних обставин, які виключають наявність встановленого факту порушення Товариством

Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_07_04/pravo1/T095900.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 959-XII), що призвело до обмеження його прав та дискримінації як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуваний наказ законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі подання Митниці в межах наданих йому повноважень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від

5 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 11 лютого

2014 року, позов задовольнив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Міністерство, посилаючись на неоднакове застосування частини другої статті 37 Закону № 959-XII, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року № К/9991/6278/12, К/99911264/12.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, погодився із їхніми висновками про те, що оскаржуваний наказ Міністерство прийняло на підставі недостовірної інформації, наданої Державною митною службою України, оскільки окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 7 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Митниці від 26 березня 2013 року №№ 14, 15, які були підставою для направлення Державною митною службою України подання від 28 березня 2013 року № 18/15-16-2360 про застосування до Товариства спеціальної санкції - тимчасового зупинення його зовнішньоекономічної діяльності.

Натомість у справі, рішення в якій надане на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, подібні обставини не мали місця та не були встановлені судами. Касаційний суд дійшов висновку про правомірність прийняття Міністерством наказу щодо застосування до суб'єкта господарювання спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільки встановлено порушення останнім при виконанні зовнішньоекономічних контрактів

статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано на обґрунтування наведених у заяві доводів, то у задоволенні заяви Міністерства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов