П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю представників:

публічного акціонерного

товариства "Златобанк" - Герасименка С.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма "Житлобудінвест" - Туревського М.М.,

Національного банку України - Пушкаря О.М.,

Косенко А.П.,

товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Агрохімхолдинг" - Андрюхіна Д.В.,

ОСОБА_9 - ОСОБА_10,

ОСОБА_11 - ОСОБА_12, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявами товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" і ОСОБА_12 - представника ОСОБА_11, про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року у справі

№ 922/3883/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест", Харківського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: Національний банк України, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг", ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11, про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення ліквідації ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" (далі - ТОВ "Фірма "Житлобудінвест"), Харківського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" (далі - ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг"), в якому просило:

1. Визнати недійсними укладені між ПАТ "Златобанк" і ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" правочини, а саме:

- договір від 18 грудня 2014 року про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 17 травня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за реєстровим № 389 (далі - договір іпотеки № 389), який посвідчено тим самим нотаріусом 18 грудня 2014 року за реєстровим № 938 (далі - договір про внесення змін від 18 грудня

2014 року);

- договір від 13 лютого 2015 року про внесення змін до договору іпотеки № 389, який посвідчено тим самим нотаріусом 13 лютого 2015 року за реєстровим № 97 (далі - договір про внесення змін від 13 лютого 2015 року).

2. Визнати ПАТ "Златобанк" іпотекодерждателем із 17 травня 2012 року нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки

№ 389, а саме квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у житловому будинку

АДРЕСА_1.

3. Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень обтяжувача ПАТ "Златобанк" щодо квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у житловому будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені договори є нікчемними відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року

№ 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), оскільки їх укладення призвело до зменшення активів банку, відмови від власних майнових вимог, зниження платоспроможності банку; ці договори укладено з порушенням вимог статей 579, 586 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 7, 17 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ (далі - Закон

№ 2654-ХІІ), положень договору про заставу майнових прав

від 5 березня 2014 року № 12/ЗМП (далі - договір застави № 12/ЗМП) та без згоди Національного банку України (далі - НБУ) як заставодержателя.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 серпня

2015 року до участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_9,

ОСОБА_14, ОСОБА_11

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року до участі у справі як третю особу залучено НБУ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 жовтня

2015 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду

від 11 січня 2016 року рішення Господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вищий господарський суд України постановою від 30 березня

2016 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року, а рішення Господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року залишив в силі.

У заявах про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року, поданих з підстави, передбаченої пунктом

1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" і ОСОБА_12 - представник ОСОБА_11, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 203, 215, 546, 579, частини 1 статті 651 ЦК, статей 4, 7, 12, частини 2 статті 17 Закону № 2654-ХІІ та частини 2 статті 38, пункту 1 частини

3 статті 38 Закону № 4452-VІ, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просять скасувати постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року залишити в силі.

На обґрунтування своїх доводів заявники долучили до поданих заяв копії одних і тих самих судових рішень, а саме постанов Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року у справі № 910/22664/15 та від 29 серпня 2016 року у справі № 910/22662/15, в яких, на думку заявників, судом касаційної інстанції по-іншому застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заявах доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заяви про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягають задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 16 травня

2012 року між ПАТ "Златобанк" і ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" було укладено кредитний договір № 106/12-KL (далі - кредитний договір № 106/12-KL), згідно з яким ПАТ "Златобанк" зобов'язалося надати ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" грошові кошти (кредит), а ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Із метою забезпечення виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язань, взятих за умовами кредитного договору, 17 травня 2012 року між ПАТ "Златобанк" і ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" було укладено договір іпотеки № 389, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно: 78 квартир, зокрема НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у житловому будинку АДРЕСА_1.

18 грудня 2014 року між ПАТ "Златобанк" і ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" укладено договір про внесення змін до договору іпотеки № 389, за умовами якого сторони змінили предмет іпотеки - домовилися про припинення іпотеки щодо квартир №№ НОМЕР_2 та 375 у житловому будинку

АДРЕСА_1.

13 лютого 2015 року між ПАТ "Златобанк" і ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" також укладено договір про внесення змін до договору іпотеки № 389, за умовами якого сторони змінили предмет іпотеки -домовилися про припинення іпотеки щодо квартир №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 у житловому будинку АДРЕСА_1.

У зв'язку з наведеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) внесено відомості про припинення іпотеки та припинення обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, а саме:

- квартири НОМЕР_1 у житловому будинку АДРЕСА_1, ринковою вартістю на момент передачі майна в іпотеку

468 741,00 грн (витяги про державну реєстрацію №№ 31192530 та 31193677 відповідно);

- квартири № НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_1, ринковою вартістю на момент передачі майна в іпотеку

701 910,00 грн (витяги про державну реєстрацію №№ 31189445 та 31190459 відповідно);

- квартири № НОМЕР_3 у житловому будинку АДРЕСА_1, ринковою вартістю на момент передачі майна в іпотеку

938 520,00 грн (витяги про державну реєстрацію №№ 33598871 та 33599893 відповідно);

- квартири № НОМЕР_4 у житловому будинку АДРЕСА_1, ринковою вартістю на момент передачі майна в іпотеку

1 463 220,00 грн (витяги про державну реєстрацію №№ 33600952 та 33602181 відповідно);

- квартири № НОМЕР_5 у житловому будинку АДРЕСА_1, ринковою вартістю на момент передачі майна в іпотеку

1 248 390,00 грн (витяги про державну реєстрацію №№ 33603388 та 33604838 відповідно).

5 березня 2014 року між НБУ та ПАТ "Златобанк" укладено договір застави, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем (ПАТ "Златобанк") та юридичними і фізичними особами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору, у тому числі майнові права за кредитним договором № 106/12-KL.

Відповідно до пунктів 3.4.2, 3.4.5 договору застави № 12/ЗМП заставодавцю (ПАТ "Златобанк") заборонено відчужувати майнові права в будь-який спосіб та обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (НБУ); вносити зміни до кредитних договорів і забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Разом із тим НБУ як заставодержатель не надавав згоди ПАТ "Златобанк" на відчуження майнових прав за кредитними договорами і не погоджував укладення спірних договорів.

На підставі постанови Правління НБУ від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 13 лютого

2015 року прийнято рішення № 30 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на три місяці - з 14 лютого по 13 травня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року

№ 99, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк".

8 червня 2015 року відповідно до пункту 4 частини 2

статті 37 Закону № 4452-VI <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_417/ed_2016_01_01/pravo1/T124452.html?pravo=1>уповноваженою особою Фонду ТОВ "Фірма "Житлобудінвест" і ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" було направлено повідомлення про нікчемність правочинів, а саме:

- договіру про внесення змін від 18 грудня 2014 року;

- договіру про внесення змін від 13 лютого 2015 року.

У зв'язку з наявністю спору позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів про внесення змін від 18 грудня 2014 року та від 13 лютого 2015 року, згідно з якими припинено іпотеку щодо квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у житловому будинку АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги в тому числі й тим, що в результаті укладення спірних договорів позивач у річний термін, який передував введенню стосовно нього тимчасової адміністрації, своїми діями фактично відмовився від власних майнових активів.

Вищий господарський суд України, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів про внесення змін від 18 грудня 2014 року і від 13 лютого

2015 року до договору іпотеки № 389 і зазначив, що укладення оскаржуваних договорів про внесення змін призвело до зменшення активів банку, зниження його платоспроможності; ці договори є нікчемними відповідно до частини

3 статті 38 Закону № 4452-VI. Одночасно суд зазначив, що укладаючи договори про внесення змін без попереднього отримання письмової згоди НБУ, як це передбачено умовами договору застави № 12/ЗМП, ПАТ "Златобанк" порушило вимоги статей 579, 586 ЦК, статей 7, 17 Закону

№ 2654-ХІІ і пунктів 3.4.2, 3.4.5 договору застави № 12/ЗМП.

Разом із тим у справах №№ 910/22662/15 та 910/22664/15 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заявлених аналогічних позовних вимог, зазначив про відсутність підстав для висновку про невідповідність оспорюваних договорів про внесення змін до договору іпотеки приписам частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, статей 579, 586 ЦК, статей 7, 17 Закону № 2654-ХІІ, положень договору застави (постанови від 29 серпня 2016 року та від 5 липня 2016 року відповідно).

Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом статей 3, 7, 33 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня

2003 року № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із аналізу наведених норм вбачається, що іпотекодержатель набуває права майнової вимоги на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення/державної реєстрації. Реалізація цього права іпотекодержателем (задоволення забезпеченої іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання відбувається шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлено статтями 215, 216 ЦК.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК, статті 207 Господарського кодексу України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності. Про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку (частина 1 статті 38). Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті (частина 2 статті 38).

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини 3 статті 38).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що за спірними договорами про внесення змін до договору іпотеки № 389 кредитор відмовився від 5 квартир, переданих в іпотеку на забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 106/12-KL, що призвело до втрати права у разі неповернення кредитних коштів задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Тобто уклавши оспорювані договори про внесення змін до договору іпотеки, ПАТ "Златобанк" фактично відмовилося від майнового права.

Така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк".

Аналіз наведених норм матеріального права та встановлені судом у справі, яка розглядається, обставини дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції, який погодився з висновком суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що положення частини 2, пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України № 4452-VI підлягають застосуванню до спірних правовідносин та є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 509, 626, 629 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 546, 574 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК, стаття 1 Закону № 2654-XII).

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода (стаття 584 ЦК, статті 4, 12 Закону № 2654-ХII).

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя (статті 579, 586 ЦК, статті 7, 17 Закону № 2654-ХII).

У справі, яка розглядається, судами також встановлено, що

ПАТ "Златобанк", уклавши спірні договори, порушило умови договору застави № 12/ЗМП.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову

ПАТ "Златобанк".

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подано заяву, застосовані правильно.

З огляду на викладене Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" і ОСОБА_12 - представника ОСОБА_11, про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року у справі № 922/3883/15 задоволенню не підлягають.

Керуючись пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року

№ 1402-VIII та статтями 11114 , 11116 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Житлобудінвест" і заяви ОСОБА_12 - представника ОСОБА_11, про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року у справі № 922/3883/15 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок