Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА, ДСА відповідно) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ТУ ДСА на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 49 208 грн за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року включно та компенсацію за несвоєчасну її виплату у розмірі 58 327 грн за період з лютого 2006 року по час розгляду справи судом.

На обґрунтування позову послався на те, що ТУ ДСА за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року розмір його щомісячної заробітної плати обраховувало неправильно, а саме: розмір надбавки за вислугу років ОСОБА_1 відповідач обчислював не від загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено частиною четвертою статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-XII), а лише виходячи з розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, що призвело до виплати позивачу відпускних та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у значно меншому розмірі.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач неправомірно не включив до складу його заробітної плати такі складові, як надбавка до посадового окладу в розмірі 10 відсотків у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, та надбавка за виконання особливо важливої роботи, і тому, відповідно, на його думку, надбавка за вислугу років має розраховуватися із розміру посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас, зазначених вище надбавок та щомісячних премій, тобто від загальної суми щомісячного заробітку позивача.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2014 року позов задовольнив частково: зобов'язав ТУ ДСА перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з 1 лютого по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і компенсацію за несвоєчасну її виплату. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року, а справу направити на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України [ухвалу від 20 травня 2010 року, постанову від 25 січня 2013 року, ухвалу від 11 липня 2013 року (№№ К-10659/09, К-37484/10, К/800/424/13 відповідно)], які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - постанова № 865) та статті 44 Закону № 2862-XII.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 5 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області від 12 грудня 2001 року позивачу присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.

За своїм статусом та вислугою років на посаді судді ОСОБА_1. мав право на отримання 30-відсоткової надбавки за вислугу років, яка виплачувалася йому виходячи з розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас.

Постановляючи рішення у цій справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що ТУ ДСА правомірно розраховувало позивачу надбавку за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Натомість у судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України дійшов протилежного висновку, а саме: розраховуючи надбавку за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, територіальні управління ДСА діяли неправомірно, оскільки зазначена надбавка має розраховуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як це передбачено частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-XII.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих заявником копіях рішень касаційного суду інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми статті 44 Закону № 2862-XII та постанови № 865.

Встановивши наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм права та вирішуючи питання про його усунення, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2006 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 1 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункту 61 розділу II Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (яка набрала чинності з 1 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

На підставі наведеного вище колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з 1 січня по 31 грудня 2006 року (під час дії статті 113 Закону № 3235-IV) та з 1 січня до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом № 107-VI до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 17 червня 2014 року (справа № 21-91а14).

Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. СамсінО.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький