Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника позивача - Трути Д.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Порше Іммобіліен Україна» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» звернулося до суду з позовом до ДПІ, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року №№ 0000950700, 0000960700.

Суди встановили, що ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень-травень 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 4000/0700/35571509 від 14 липня 2011 року (далі - Акт).

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_188/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1> 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у серпні 2008 року - на 61 643 грн 39 коп., у вересні 2008 року - на 658 403 грн 72 коп., у листопаді 2008 року - на 63 468 грн 62 коп., у грудні 2008 року - на 380 975 грн 51 коп.; зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року - на 324 803 грн, за травень 2009 року - на 374 092 грн; занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ у листопаді 2008 року - на 153 28 грн, у грудні 2009 року - на 110 816 грн.

На підставі Акта ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року: № 0000960700, яким ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 189 216 грн, у тому числі 126 144 грн - за основним платежем та 63 072 грн - за штрафними санкціями; № 0000950700, яким ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього на 975 209 грн.

Суди також встановили, що ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» мало взаємовідносини з такими контрагентами: приватна фірма (далі - ПП) «Технології клімату», ПП «Фірма «MBL International East Computerland Kiev»(ТОВ), ТОВ «Стіларм», ТОВ «ЗОР ЛТД», ТОВ «Кром». За наслідками господарських операцій контрагенти виписали податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» задекларувало податковий кредит з ПДВ. Висновки ДПІ про допущені порушення ґрунтуються на тому, що номери податкових накладних не відповідають порядковим номерам у реєстрі виданих податкових накладних.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 липня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, апеляційну скаргу ТОВ «Порше Іммобіліен Україна» задовольнив: постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року скасував та прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги ТОВ «Порше Іммобіліен Україна».

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року (справа № К-31852/10), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначив, що розходження фактичних порядкових номерів податкових накладних з номерами, вказаними у реєстрі виданих контрагентам податкових накладних, не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та заявлення відповідних сум ПДВ до бюджетного відшкодування. Оскільки реєстр виданих податкових накладних веде постачальник (контрагент) платника податків, то останній не має змоги встановити правильність ведення такого реєстру або перевірити дійсність посилань на неточності в такому реєстрі.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року (справа № К-31852/10), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування) є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши зазначені обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з ПП «Електросвіт»; за таких обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві. А відтак, апеляційний суд безпідставно погодився з незаконністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, у справі, на рішення в якій заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність факту вчинення господарських операцій.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють формування податкового кредиту, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький