Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Вінницької обласної громадської організації «Ми разом» (далі - ГО) і ОСОБА_2 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 690/2014 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» (далі - Указ № 690),

встановила:

У вересні 2014 року ГО і ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 року (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) (далі - Рішення № 20-рп/2010) при застосуванні Основного Закону під час здійснення ним владних управлінських функцій щодо незабезпечення права позивачів у складі народу України змінити спотворений владою конституційний лад в Україні;

- визнати протиправним і скасувати Указ № 690;

- зобов'язати Президента України невідкладно вжити заходів для відновлення легітимності конституційного ладу в Україні шляхом проголошення всеукраїнського референдуму та/або через приведення чинного законодавства у відповідність із нормами розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції України на виконання приписів Рішення № 20-рп/2010.

Послалися на те, що Указ № 690 є актом реалізації Президентом України владних управлінських функцій, який з огляду на його правову природу підпадає під судовий контроль у порядку адміністративного судочинства. Незаконність оскарженого акта вбачають у тому, що він був прийнятий на підставі Конституції України, щодо якої існують, як вважають позивачі, очевидні, обґрунтовані сумніви в її легітимності, суть яких зводиться до того, що впродовж 2004-2014 років законами України, зокрема, від 8 грудня

2004 року № 2222-VII «Про внесення змін до Конституції України» та від 21 лютого 2014 року № 742-VІІ «Про відновлення дії окремих положень Конституції України», до Основного Закону вносилися зміни із порушенням процедури, внаслідок чого неможливо визначити, на підставі повноважень якої редакції Конституції України Президент України видав оскаржений акт.

Вважають, що найбільш дієвим, виправданим, правовим, легітимним і ефективним способом відновлення конституційного ладу буде не проведення дострокових виборів народних депутатів України, а встановлення конституційного ладу та організаційно-правових форми устрою держави за результатами всеукраїнського референдуму, від проголошення якого Президент України ухиляється, а отже не реалізує свої повноваження, встановлені статтями 19 і 106 Конституції України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 вересня 2014 року відмовив у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У цьому рішенні суд послався на пункт 1 частини першої статті 3 та пункт 1 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), що визначають правовідносини, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, та публічно-правові справи, на які юрисдикція цих судів не поширюється, окреслив (виокремив) правову природу предмета спору та дійшов висновку, що задоволення порушених у заяві вимог віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ГО і ОСОБА_2 звернулись із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, і просять скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення - про задоволення позову.

Заявники вважають, що при вирішенні справи суд мав керуватися встановленим у статті 8 КАС принципом верховенства права, і з огляду на обставини, наведені в позовній заяві, має розглянути зазначені в позові вимоги, які обґрунтовувалися цими обставинами, та захистити права і свободи позивачів. Небажання розглядати й вирішувати справу з мотивів неповноти, неясності, суперечностей чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, вважають фактичною відмовою у праві на справедливий суд.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржене судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення настільки незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Твердження позивачів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим їх заява не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Вінницької обласної громадської організації «Ми разом» і ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький