Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка П.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - РДА), першого заступника голови РДА Малихіна О.В., департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність РДА щодо відмови в наданні йому житла з посиланням на статтю 43 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) у листі від 16 жовтня 2013 року та зобов'язати РДА забезпечити ОСОБА_1 житлом як особу, що потребує поліпшення житлових умов, як це передбачено пунктом 7 статті 6 Закону України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (далі - Закон № 203/98-ВР).

На обґрунтування позову зазначив, що оскільки згідно з пунктом 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР ОСОБА_1 має право на першочергове, але не пізніше одного року після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поліпшення житлових умов, то відмова РДА в листі від 16 жовтня 2013 року у наданні йому житла з посиланням на статтю 43 ЖК є протиправною та, відповідно, підставою для зобов'язання останньої (відповідача) забезпечити ОСОБА_1 житлом як особу, що потребує поліпшення житлових умов, як це передбачено пунктом 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 грудня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказавши на необґрунтованість касаційної скарги.

Суди встановили, що позивач звернувся до РДА щодо поліпшення житлових умов.

Листами відповідача від 16 жовтня 2013 року № 19-Т-1556 та 27 листопада 2013 року № 056/Г-86/1764/1 позивача повідомлено, що з 15 листопада 1979 року він перебуває на квартирному обліку в загальній черзі за № 131, з 1 січня 1991 року в пільговій черзі першочерговиків - за № 142, а по категорії «працівники МВС» - за № 3.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що на поліпшення житлових умов позивача поза чергою в обхід громадян, які перебувають на черзі попереду позивача із такою самою підставою, адміністрація району не має правових підстав, оскільки відповідно до статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості, про що й було роз'яснено ОСОБА_1

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, позивач звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України цього рішення з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень пункту 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР, статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням» (далі - постанова № 1081), Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577, статей 43, 46 ЖК.

На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року та 8 квітня 2014 року (№№ К-13248/10, 9991/51992/12 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви копіях ухвал Вищого адміністративного суду України та в ухвалі цього суду, про перегляд якої подано заяву, неоднаково застосовано норми матеріального права.

В ухвалі від 8 квітня 2014 року, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про зобов'язання Управління державної охорони України розглянути питання щодо забезпечення житлом позивача упродовж одного року після звільнення з військової служби, оскільки його переведено до списку першочерговиків на отримання житла. Ухвалюючи зазначене рішення, суд послався на частини першу, дев'яту статті 12 Закону № 2011-ХІІ та постанову № 1081.

В ухвалі від 14 березня 2013 року суд касаційної інстанції вказав, що право позивача на позачергове забезпечення житлом не може бути поставлене в залежність від часу забезпечення житлом інших осіб. Таке право позивача не може бути обмежене у зв'язку з перебуванням у списку позачерговиків осіб, які внесені у цей список раніше і також не забезпечуються відповідачем житлом.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Статтею 45 ЖК визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані у першу чергу.

Частиною першою статті 45 ЖК передбачено надання жилого приміщення у першу чергу сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам; Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків; особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР; інвалідам праці І і ІІ груп та інвалідам І і ІІ груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку; робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва; матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня», багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям (батькам); сім'ям при народженні близнят; вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.

Згідно з частиною другою статті 45 ЖК у першу чергу жиле приміщення може надаватися й іншим категоріям громадян.

Такий випадок передбачено у пункті 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР, відповідно до якої у першу чергу забезпечуються житлом особи, які потребують поліпшення житлових умов.

Оскільки статтею 45 ЖК не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями першочерговиків для ветеранів органів внутрішніх справ, то позивач має бути забезпечений житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на першочергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК.

Ураховуючи наведене, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький