Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Шицького І.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича - розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сван-1» до державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Яжемчук Олени Анатоліївни (далі - Держреєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ТОВ «Сван-1», про визнання незаконними дій,

в с т а н о в и л а:

Юдицький О.В. звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій Держреєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) запису від 19 грудня 2013 року № 10261070032001629 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів як таких, що вчинені з порушенням законодавства України без згоди розпорядника майна ТОВ «Сван-1» Юдицького О.В., та зобов'язання скасувати внесений запис.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 грудня 2010 року до Єдиного державного реєстру внесено запис № 10261070032001629 про рішення засновників (учасників) ТОВ «Сван-1» щодо припинення діяльності товариства.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року у справі № 10/5026/2337/2011 за заявою публічного акціонерного товариства «Сведбанк» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сван-1», введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 9 лютого 2012 року у справі № 10/5026/2337/2011, яка залишена в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2013 року, відсторонено голову ліквідаційної комісії ТОВ «Сван-1» Вінника С.В. від посади та покладено виконання обов'язків керівника товариства на арбітражного керуючого Юдицького О.В., про що до Єдиного державного реєстру внесено відповідний запис.

26 листопада 2013 року відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ «Сван-1», за рішенням яких відповідно до пункту 2 протоколу від 26 листопада 2013 року № 26/11/13 було припинено повноваження Юдицького О.В. на посаді директора ТОВ «Сван-1», а відповідно до пункту 3 цього протоколу Коберника В.М. призначено на посаду генерального директора ТОВ «Сван-1».

19 грудня 2013 року Коберник В.М. подав відповідачу реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру про зміну керівника ТОВ «Сван-1» та зміну фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (згідно з відомостями, що містяться в установчих або розпорядчих документах), оригінал протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Сван-1» від 26 листопада 2013 року № 26/11/13 та опис поданих документів.

19 грудня 2013 року Держреєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис № 10261070032001629 про зміну відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни керівника та складу підписантів ТОВ «Сван-1», відповідно до яких керівником та підписантом вказаного товариства є Коберник В.М.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, Юдицький О.В. звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 35, частини третьої статті 39 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755-ІV) та частини другої статті 12, частин одинадцятої-шістнадцятої статті 13 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -

Закон № 2343-ХІІ).

Просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та задовольнити позов.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права Юдицький О.В. посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2012 року (справа № К/9991/84/12) та постанови Вищого господарського суду України від 19 березня та 26 червня 2014 року (справи №№ 925/1894/13, 925/8/14 відповідно), в яких касаційні суди, на думку заявника, у подібних правовідносинах дійшли протилежного висновку, ніж у справі, що розглядається.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 3 липня 2012 року зазначив, що з внесенням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру відповідних змін до відомостей про керівника ВАТ «Готель «Славутич» на підставі ухвали господарського суду наступні реєстраційні дії стосовно позивача можуть вчинятися виключно за згодою розпорядника майна - арбітражного керуючого.

У постановах Вищого господарського суду України від 19 березня та 26 червня 2014 року касаційний суд дійшов висновку про те, що питання щодо повноважень керівника ТОВ «Сван-1» вирішується господарським судом у межах провадження у справі про банкрутсво.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Особливості провадження у справах про банкрутство передбачені розділом ІІ Закону № 2343-ХІІ.

Зокрема, частиною першою статті 6 цього Закону передбачено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Частиною другою статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника в установленому порядку.

Права та обов'язки розпорядника майна передбачені у частинах восьмій та дев'ятій статті 13 Закону № 2343-ХІІ. Частинами одиннадцятою-шістнадцятою цієї норми Закону встановлено таке. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена в установленому порядку.Статтею 12 Господарського процессуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Врішуючи спір по суті, суди у цій справі дійшли висновку про те, що призначення на посаду нового керівника у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється органом управління (зборами учасників товариства) і не потребує згоди розпорядження майна боржника чи винесення судового рішення та правомірності дії Держреєстратора щодо зміни керівника юридичної особи ТОВ «Сван-1», зміни складу підписантів.

Разом із тим суди не врахували, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону № 2343-ХІІ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 13 Закону № 2343-ХІІ призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Разом із цим у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника, існують деякі особливості та обмеження у реалізації органами управління боржника своїх повноважень з управління підприємством. Такі особливості визначені, зокрема, нормами частин одинадцятої-шіснадцятої статті 13 Закону № 2343-ХІІ.

Водночас частина друга статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлює порядок вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема шляхом відсторонення керівника боржника (який також відноситься до органів управління боржника) від посади з покладенням його обов'язків на розпорядника майна. При цьому таке питання вирішується виключно господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, шляхом ухвалення відповідного судового рішення (ухвали).

Таким чином, питання щодо повноважень керівника ТОВ «Сван-1» було вирішено господарським судом у межах справи про банкрутство. Відповідна ухвала у справі про банкрутство ТОВ «Сван-1» не скасована, набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України в силу статті 124 Конституції України.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до вимог статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судові рішення і закрити провадження у справі.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Юдицького Олександра Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративног суду від 16 січня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. ПрокопенкоСудді: В.П. БарбараВ.В. КривенкоІ.С. БерднікВ.Л. МаринченкоМ.І. ГрицівП.В. ПанталієнкоА.А. ЄмецьО.І. ПотильчакТ.Є. ЖайворонокІ.Л. СамсінП.І. КолесникО.О. ТерлецькийО.А. КороткихІ.Б. Шицький