Історія справи

Постанова ВСУ від 05.02.2026 року у справі №925/1665/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 925/1665/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Сисак В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Мальченко А.О., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.07.2025 (суддя Хабазня Ю.А.)

у справі №925/1665/24

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

1. У грудні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яка обґрунтована наявністю у боржника заборгованості перед низкою кредиторів.

Хід розгляду заяви

2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.01.2025 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам закону, зобов`язавши заявника подати її у новій редакції та усунути визначені недоліки.

3. Суд першої інстанції зазначив, зокрема, на відсутність викладу обставин, якими обґрунтовуються вимоги, обґрунтованого розрахунку заборгованості, посилань на конкретні докази, первинних документів щодо отримання та погашення кредитів, даних про припинення виконання зобов`язань, наявність загрози неплатоспроможності та інформації про майновий стан боржника.

4. 17.01.2025 заявник подав заяву у новій редакції та додаткові матеріали.

5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику, оскільки господарський суд дійшов висновку про неусунення більшості недоліків, зокрема відсутність обґрунтованих розрахунків по кожному зобов`язанню, первинних документів, конкретизації доказів та відомостей щодо майна і загрози неплатоспроможності.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

7. Апеляційний господарський суд виходив з того, що Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не передбачає повернення заяви з підстав її необґрунтованості, а оцінка поданих доказів та наявності підстав для відкриття провадження має здійснюватися на стадії підготовчого засідання.

8. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.06.2025, крім іншого, суд зобов`язав заявника подати деталізований розрахунок заборгованості за кожним договором із зазначенням підстав, формул, первинних документів, дат останніх платежів та доказів припинення виконання зобов`язань, а також надати оригінали кредитних договорів і платіжних документів.

9. На виконання цієї ухвали заявник 23.07.2025 повідомив про неможливість надання повного математичного розрахунку через відсутність бухгалтерських документів, зазначивши, що вимоги ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не поширюються на заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та подав відповіді кредиторів і адвокатські запити.

10. У судовому засіданні заявник та його представник пояснили, що підставами для відкриття провадження є обставини, передбачені п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а доказом розміру заборгованості та припинення погашення платежів є кредитна історія з Українського бюро кредитних історій (далі - УБКІ). За твердженням заявника, основна частина боргу складається з нарахованих процентів, а погашення кредитів припинено.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.07.2025 залишено без змін.

13. Судові рішення мотивовані тим, що заявник не виконав процесуальні вимоги щодо змісту заяви і доказової бази: не виклав по кожному кредитору конкретні обставини виникнення зобов`язань і їх виконання/невиконання, не навів розрахунку (окремо тіло/нарахування) з формулами, датами, кількістю днів і прив`язкою кожного числа до конкретного документа, не ідентифікував докази у заяві та переліку додатків (вид документа, автор, дата/номер, оригінал чи копія, де знаходиться оригінал). У зв`язку з цим господарський суд дійшов висновку, що заява є непридатною для перевірки в підготовчому засіданні, бо суд не має самостійно "вибирати" докази з масиву додатків і замість заявника відновлювати фабулу та структуру боргу.

14. По суті підстав, передбачених п. 2 і п. 4 ч. 2 ст.115 КУзПБ, господарські суди зазначали, що заявник не довів наявність і розмір жодного з 22 грошових зобов`язань, а відтак - не довів і похідні обставини: припинення погашення за кожним зобов`язанням у розмірі понад 50% місячного платежу протягом двох місяців, сплив двомісячного строку від останнього платежу, а також "інші обставини" загрози неплатоспроможності, які мають ґрунтуватися на встановлених (а не припущених) точних показниках. Окремо враховано, що стосовно частини кредиторів/договорів строк виконання ще не настав, а в заяві не наведено переконливих пояснень, як ці зобов`язання впливають на підстави відкриття провадження саме за ст. 115 КУзПБ.

15. Господарські суди також зауважили, що надані заявником матеріали (зокрема кредитний звіт/історія УБКІ, скани/фотокопії, файли, завантажені через "Електронний суд" із підписом заявника) не є належними та/або допустимими доказами ні процесуально (відсутній оригінал електронного документа з підписом установи, не вказано де оригінал, копії не підтверджені джерелом), ні матеріально (кредитний звіт є узагальненою інформацією, а не первинними документами платіжних операцій). Господарські суди наголосили, що заявник не може перекладати на суд обов`язок розшуку доказів і "формування" боргу; добросовісна процесуальна поведінка вимагає зібрати та подати належні первинні документи і чітко їх зазначити, інакше підстави для відкриття/задоволення заяви вважаються не доведеними.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.07.2025, а справу передати на новий розгляд.

17. Скаржник у касаційній скарзі наводить підстави касаційного оскарження, які передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ч. 3 ст. 310 ГПК України.

18. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконні та ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 76 77 233 235 236 240 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 115 116 119 120 КУзПБ.

19. Скаржник вказує, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23 щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

20. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми КУзПБ та помилково ототожнили заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи із позовною заявою, фактично зробивши визначальними вимоги ч. 3 ст. 162 ГПК України (щодо "математичного розрахунку" та первинних документів), хоча зміст і додатки до заяви визначаються ст. 116 КУзПБ, а застосування норм ГПК України можливе лише з урахуванням особливостей КУзПБ (ст. 2 КУзПБ).

21. На думку скаржника, суди не навели у мотивувальній частині рішень "жодної" з вичерпних підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених ч. 4 ст. 119 КУзПБ, натомість відмову обґрунтували "недостатністю" документів/розрахунків, що не є самостійною підставою відмови за КУзПБ. Це, за доводами скаржника, суперечить правовим висновкам Верховного Суду (зокрема, у справі №909/1028/20).

22. Скаржник також зазначає, що господарські суди зосередилися на доведенні розміру заборгованості по кожному кредитору "як у спорі про стягнення", та дійшли висновку, що недоведення щодо хоча б одного кредитора виключає відкриття провадження. На думку скаржника, такий підхід не відповідає завданню підготовчого засідання за ст. 119 КУзПБ та суперечить висновкам Верховного Суду щодо спеціальної природи процедури неплатоспроможності фізичної особи (зокрема, у справі №903/806/20).

23. Скаржник наголошує, що суди не надали оцінки самостійній підставі відкриття провадження - наявності ознак загрози неплатоспроможності (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), попри викладені у заяві факти та докази, зосередившись лише на формальних вимогах до доказування "точної суми" зобов`язань.

24. Додатково скаржник посилається на порушення процесуальних норм, що унеможливило встановлення істотних обставин (ч. 3 ст. 310 ГПК України), оскільки суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів у кредиторів, які не відповіли або відмовили у наданні документів, та не постановив процесуального рішення за наслідками такого клопотання; апеляційний суд ці порушення не усунув.

25. На думку скаржника, висновки суду першої інстанції про "недобросовісність" боржника як аргумент відмови у відкритті провадження виходять за межі підстав, визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ, а питання добросовісності підлягає оцінці у межах подальшого руху справи після відкриття провадження.

26. Окремо скаржник зазначає, що апеляційний суд не дослідив та не надав правової оцінки доказам, якими обґрунтовується твердження про можливе службове підроблення ухвали суду першої інстанції (невідповідність дат підпису/доставки/набуття законної сили тощо), що також, за доводами скаржника, утворює підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

29. Верховний Суд наголошує, що за приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України та іншими законами, а застосування положень ГПК України здійснюється з урахуванням особливостей КУзПБ.

30. За приписами абзаців 4, 13 ст. 1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

31. Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.

32. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

33. Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

34. Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

35. Тлумачення ч. 2 ст. 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:

- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;

- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов`язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (такий висновок зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/106/22 та від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).

36. Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

37. Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.

38. Системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).

39. Отже, враховуючи викладені вимоги ст.ст. 115 116 КУзПБ боржник має право звернутися до суду із заявою за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, та зобов`язаний додати документи, визначені ч. 3 ст. 116 КУзПБ, у тому числі конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора: загальної суми вимог, суми основного зобов`язання окремо, суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язання та строку його виконання.

40. За наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.

41. Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі №907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 115 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов`язок боржника подати докази у відповідному обсязі.

42. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що скаржник, посилаючись на підстави, передбачені пунктами 2 і 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не надав по кожному з численних зобов`язань (за 22 зобов`язаннями) узгодженого (деталізованого) опису, придатного для судової перевірки: структури боргу (тіло/проценти/санкції), строків, дат останніх платежів, розміру планових платежів і розміру фактичного припинення погашення, а також не забезпечив належної ідентифікації доказів у заяві та додатках. Наведені недоліки, за висновком господарських судів, унеможливлювали перевірку заявлених підстав саме в межах підготовчого засідання.

43. Доводи скаржника про те, що суди "ототожнили" заяву боржника із позовною заявою та неправомірно застосували вимоги ч. 3 ст. 162 ГПК України, Верховний Суд відхиляє, оскільки обов`язок боржника подати конкретизований список кредиторів із визначеними законом реквізитами та подати докази, що підтверджують зміст заяви, прямо випливає зі ст. 116 КУзПБ і не є наслідком перенесення стандартів позовного провадження. Застосування положень ГПК України щодо доказів (с.ст. 74-79 91-96 ГПК України), допустимості та належності доказів здійснюється з урахуванням особливостей КУзПБ, але ці норми не можуть тлумачитися як такі, що звільняють боржника від доказування.

44. У справі №907/96/25 Верховний Суд окремо акцентував, що відсутність у заяві систематизованої інформації щодо кожного кредитора (структура, підстави, строки) є порушенням вимог ст.ст. 115 116 КУзПБ та свідчить про недоведеність підстав для відкриття провадження. Наведені висновки є релевантними і до цієї справи, оскільки фактична ситуація є подібною: боржник обґрунтовує заяву переважно узагальненими даними та не подає доказів/відомостей, достатніх для перевірки підстав за ст. 115 КУзПБ.

45. Посилання скаржника на кредитну історію/звіт УБКІ як на доказ розміру заборгованості та припинення погашення також обґрунтовано відхилені судами. Господарські суди виходили з того, що подані роздруківки/скан-копії та файли, завантажені через систему "Електронний суд" із підписом заявника, не підтверджують походження документа від відповідної установи, не містять ознак оригіналу електронного документа з належним підписом/атрибутами, а також не замінюють первинні документи щодо кредитних операцій та платежів та не дають можливості встановити конкретні обставини (суми/дати/платежі). Подібний підхід узгоджується із постановою у справі №907/96/25, в якій Верховний Суд визнав неналежною паперову копію електронної інформації кредитного бюро, якщо вона не підписана уповноваженою особою/кваліфікованим підписом та не відповідає вимогам до електронних доказів.

46. Отже, висновок судів про недоведеність підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (припинення погашення понад 50% місячних платежів за кожним зобов`язанням протягом двох місяців), є наслідком того, що скаржник не надав даних, які дозволяють перевірити: (1) який "місячний платіж" за кожним зобов`язанням; (2) які фактичні платежі здійснені; (3) у які періоди та в якому обсязі відбулося припинення погашення; (4) коли був останній платіж; (5) чи настав строк виконання зобов`язання. Так само обґрунтованим є висновок про недоведеність підстави "загрози неплатоспроможності" (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), оскільки ця підстава має ґрунтуватися на встановлюваних фактичних показниках та документально підтверджених обставинах, а не на припущеннях або загальних посиланнях.

47. Довід скаржника про те, що господарські суди не назвали "жодної" підстави для відмови, передбаченої ч. 4 ст. 119 КУзПБ, є безпідставним, оскільки суди прямо виходили з п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ - відсутність підстав для відкриття, встановлена через недоведеність наявності обставин, на які посилався боржник, та невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ.

48. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

49. Висновки, викладені у справі №909/1028/20, стосуються, зокрема, альтернативності підстав ч. 2 ст. 115 КУзПБ та вичерпності підстав відмови за ч. 4 ст. 119 КУзПБ. Вони не суперечать оскаржуваним рішенням, оскільки у цій справі відмова обґрунтована саме недоведенням підстав (а не вимогою довести "сукупність" підстав), тобто застосовано п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ.

50. Висновки у справах №903/806/20, №910/14923/20, №925/636/22, №922/5486/23, на які посилається скаржник, не спростовують обов`язку боржника виконати вимоги ст. 116 КУзПБ щодо структури боргу та подання належних доказів, а також не надають підстав вважати, що для відкриття провадження достатньо лише узагальнених даних без можливості їх судової перевірки. Відмінність фактичних обставин цих справ (зокрема щодо складу та якості поданих доказів, їх походження й ідентифікації) не дає підстав стверджувати, що господарські суди у цій справі не врахували правові позиції Верховного Суду.

51. Доводи скаржника щодо нерозгляду клопотання про витребування доказів у кредиторів не спростовують правильності висновків господарських судів. По-перше, ініціатива доказування та подання доказів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність покладена насамперед на боржника як єдиного заявника, що прямо випливає зі змісту ст.ст. 115 116 КУзПБ та принципів змагальності й диспозитивності процесу. По-друге, питання витребування доказів судом не є самостійним елементом стадії відкриття провадження у справі та не може підміняти обов`язок боржника подати разом із заявою достатні, належні та допустимі докази на підтвердження заявлених підстав неплатоспроможності. По-третє, судом першої інстанції неодноразово надавалась заявнику можливість усунути виявлені недоліки як шляхом залишення заяви без руху так і шляхом зобов`язання заявника подати додаткові докази, однак боржник належним чином цією процесуальною можливістю не скористався. По-четверте, сам по собі факт направлення адвокатських запитів або ненадання відповідей кредиторами не звільняє боржника від обов`язку дотримання вимог ст. 116 КУзПБ і не може бути підставою для відкриття провадження у справі за відсутності належно оформленої заяви та підтверджувальних документів.

52. Щодо доводів скаржника про підроблення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та незаконність визначення дати набрання нею законної сили Верховний Суд вважає за необхідне зауважити таке.

53. Частиною 8 ст. 119 КУзПБ перебачено, що ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника набирає законної сили з моменту її постановлення.

54. За змістом ч. 3 ст. 119 КУзПБ за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або ухвалу про відмову у відкритті провадження, тобто ухвали одного процесуального виду, прийняті в межах однієї стадії провадження. КУзПБ не встановлює різного правового режиму набрання законної сили такими ухвалами залежно від їх змісту.

55. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи КУзПБ.

56. Частина 8 ст. 119 КУзПБ, яка визначає момент набрання законної сили ухвалою про відкриття провадження з моменту її постановлення, не виключає застосування цього ж підходу до ухвали про відмову у відкритті провадження, оскільки обидві ухвали є результатом одного підготовчого засідання та не розмежовані законодавцем за критерієм моменту набрання законної сили.

57. За таких обставин зазначення у резолютивній частині ухвали та/або у відомостях підсистеми "Електронний суд" дати 19.08.2025 як дати набрання законної сили не змінює правової природи судового акта, не впливає на його дійсність та може свідчити лише про технічну (реєстраційну) неточність відображення реквізитів або помилку, що не є доказом підроблення судового рішення чи вчинення суддею протиправних дій.

58. Крім того, накладення електронного підпису та технічна доставка документа до підсистеми "Електронний суд" є діями, спрямованими на забезпечення електронного документообігу, та не впливають на дату ухвалення судового рішення чи момент набрання ним законної сили. Отже, наведені скаржником твердження не свідчать про порушення норм процесуального права та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

59. Посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи протоколу судового засідання від 28.07.2025 та технічного запису як доказ неухвалення судового рішення є безпідставними.

60. Як убачається з протоколу судового засідання від 28.07.2025 (час слухання з 10:52:22 до 12:11:42), у засіданні брали участь заявник ОСОБА_1 та його представник, надавали пояснення по суті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У зазначеному протоколі зафіксовано, що суд ухвалив перейти до стадії ухвалення судового рішення та оголосив про проголошення ухвали о 15:00 того ж дня.

61. Відповідно до іншого протоколу від 28.07.2025, після оголошення у засіданні про перехід до стадії ухвалення рішення суд увійшов до зали судового засідання о 15:00. У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання проводилося без технічної фіксації. Із протоколу судового засідання також убачається, що у визначений для проголошення час суд приєднав вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали), після чого судове засідання завершилося о 15 год. 03 хв.

62. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що за приписами ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання технічними засобами є загальним правилом, проте відповідно до частини 3 цієї статті у разі неявки до судового засідання всіх учасників справи фіксування за допомогою технічного засобу не здійснюється.

63. Оскільки скаржник і його представник після оголошення у засіданні про перехід до стадії ухвалення рішення не прибули у судове засідання для проголошення судового рішення 28.07.2025 о 15:00, суд був вправі відповідно до наведених норм не здійснювати технічний запис.

64. З огляду на викладене касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували ст.ст. 115 116 119 КУзПБ та норми ГПК України щодо доказів, не допустили надмірного формалізму, а їх висновки зумовлені неналежним виконанням боржником обов`язку подати заяву з дотриманням вимог КУзПБ і надати докази, достатні для перевірки підстав відкриття провадження.

65. При цьому згідно з ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження не позбавляє боржника права повторно звернутися до суду після усунення недоліків та за наявності підстав, встановлених КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

67. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.

Розподіл судових витрат

68. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.07.2025 у справі №925/1665/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков