Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (далі - Товариства) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулося з позовом до Інспекції, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 червня 2013 року № 0007772202 та № 0007762206.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки, викладені в акті від 20 травня 2013 року № 479/22-2/25662676 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства з період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року», є необґрунтованими, а відтак наявні підстави для скасування прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти позову Інспекція зазначила, що Товариство до складу валових витрат віднесло витрати пов'язані із веденням спільної діяльності. Таким чином, висновок Інспекції про порушення Товариством статей 1, 5, 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) та неправомірне віднесення Товариством до складу валових витрат витрати по відсоткам за кредит за період з 1 січня по 31 березня 2010 року в сумі 2 469 710 грн, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 2 469 710 грн, є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Суди встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2013 року № 479/22-2/25662676 (далі - Акт).

В Акті зазначено, що Товариство порушило пункт 1.32 статті 1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 678 868 грн, та пункт 152.8 статті 152, пункт 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме занижено податок з доходу нерезидента всього на 2 392 155 грн.

На підставі висновків, що викладені в Акті, Інспекція прийняла податкові повідомлення рішення від 3 червня 2013 року № 0007772202, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 726 660 грн (за основним платежем - 678 868 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 792 грн), та № 0007762206, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 691 693 грн 75 коп. (за основним платежем - 2 392 155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 299 538 грн 75 коп.).

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є висновок Інспекції щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по відсоткам за кредит за період з 1 січня по 31 березня 2010 року в сумі 2 469 710 грн, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 2 469 710 грн.

3 жовтня 2000 року між державним підприємством (далі - ДП) «Готель «Козацький», компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та Товариством укладено договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи), відповідно до умов якого, учасники цього договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати спільну діяльність, яка включатиме: спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання об'єктів спільної діяльності в м. Києві; спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації об'єктів спільної діяльності (надання готельних та інших послуг, лізингу), включаючи реалізацію спільно придбаного або набутого іншим чином майна. З метою реалізації завдань спільної діяльності та досягнення цілей цього договору учасники роблять внески.

20 червня 2008 року між Товариством та публічним акціонерним товариством «Партнер Банк» був укладений кредитний договір № 407/980-ЮО. Призначення кредиту - з метою інвестиційного внеску у спільну діяльність. Позивач отримав 20 000 000 грн, які були перераховані на рахунок спільної інвестиційної діяльності за договором.

Згідно з Актом Товариство перерахувало на оплату реєстраційних зборів в Арбітражному інституті торгової палати м. Стокгольм (Швеція) валютні кошти у загальному розмірі 103 900 євро.

Інспекція зазначає, що Товариство неправомірно віднесло до адміністративних витрат суму реєстраційних зборів у розмірі 1 055 897 грн, оскільки не підтверджено первинними документами витрати, що відображені в рядку 06.2 декларацій «Адміністративні витрати», що призвело до необґрунтованого завищення валових витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року на зазначену суму.

У свою чергу Товариство на підтвердження отриманих адміністративних витрат надало суду: вимогу Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 4 січня 2011 року на сплату реєстраційного збору у розмірі 1500 євро, інвойс від 4 січня 2011 року № АІ001/2010, платіжне доручення в іноземній валюті від 12 січня 2011 року на 1500 євро, виписка по рахунку; рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 17 лютого 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити аванс на покриття витрат у розмірі 25 500 євро, інвойс від 21 лютого 2011 року № АІ062, платіжне доручення в іноземній валюті від 25 лютого 2011 року, виписка по рахунку; рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 11 березня 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити аванс на покриття витрат у розмірі 27 000 євро, інвойс від 11 березня 2011 року № АІ065, платіжне доручення в іноземній валюті від 23 березня 2011 року, виписка по рахунку; рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 29 червня 2011 року, відповідно до якого позивач повинен сплатити додатковий аванс на покриття витрат у розмірі 49 900 євро, інвойс від 13 липня 2011 року № АІ069/2011, платіжне доручення в іноземній валюті від 18 липня 2011 року, виписка по рахунку.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з рішеннями Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма сторонами у справі є компанія «Карлтон Трейдінг ЛТД», Товариство та ДП «Готель «Козацький».

Крім того, в Акті зазначено про завищення задекларованих позивачем показників за І квартал 2011 року на 914 891 грн, оскільки, як вважає Інспекція, Товариством не підтверджено первинними документами понесені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство подало до Інспекції декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, в рядку 04.9 визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 4 574 457 грн. Товариством було обчислено 20 відсотків від від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (4 574 457 грн), що склало 914 891 грн і було відображено у рядках 04.9 декларацій з податку на прибуток підприємства по податкових періодах за І півріччя 2010 року та за 3 квартали 2010 року. Проте, у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік Товариство не відобразило у рядку 04.9 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 914 891 грн.

26 квітня 2011 року Товариство подало декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, в пункті 04.9 визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 4 574 457 грн.

30 червня 2011 року Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року, яким з рядка 04.9 виключені зайво враховані витрати у розмірі 914 891 грн та включені до рядка 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) витрати, що не були враховані, у розмірі 914 891 грн.

Уточнюючим розрахунком Товариство відкоригувало від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за І квартал 2011 року на 914 891 грн як зайво враховані витрати та уточнило від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за 2010 рік на 914 891 грн як невраховані витрати.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог Товариства відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України 24 березня 2015 року, скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що отримання Товариством кредиту для інвестування у спільну діяльність, пов'язано з господарською діяльністю, отже, Товариство правомірно віднесло до складу валових витрат витрати по відсоткам за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 407/980-ЮО.

30 червня 2011 року Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року, яким з рядка 04.9 виключені зайво враховані витрати у розмірі 914 891 грн та включені до рядка 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) витрати, що не були враховані у розмірі 914 891 грн. Уточнюючим розрахунком Товариство відкоригувало від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за І квартал 2011 року на 914 891 грн як зайво враховані витрати та уточнив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (рядок 04.9) за 2010 рік на 914 891 грн як невраховані витрати.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 152.8 статті 152, пункту 160.2 статті 160 ПК.

На обґрунтування заяви вона додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року (справа № К-30518/10), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року (справа К-30518/10), на яку посилається Інспекція, касаційний суд, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанцій, зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що позивач при здійсненні господарської операції занизив валовий дохід на загальну суму 654 272 грн, у тому числі по періодах: за 2006 рік - 359 233 грн та за 2007 рік - 295 039 грн. Позивачем були допущені порушення в період реалізації та виконання зобов'язань за договором позики від 11 квітня 2005 б/н, який був укладений з компанією «Selvan Investments LLP». Оскільки, позивач отримав реєстраційне свідоцтво до договору від 11 квітня 2005 б/н, контрагентом якого виступає компанія «Selvan Investments LLP», то включати до складу валових витрат суму коштів за додатком до договору № 3, де зазначений інший нерезидент - компанія «Teeston LTD», позивач правових підстав не мав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач використовував кошти, які були отримані за договором позики, в операціях, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інвестфінбуд-Україна» надавало поворотну фінансову допомогу фізичним особам на загальну суму 1 500 000 грн та здійснювало довгострокові фінансові інвестиції в статутний фонд ТОВ «Весна» на суму 2 000 000 грн.

Позивач запозичені кошти витрачав не на цілі, передбачені договором позики (не для інвестування в будівництво житлових комплексів та на поповнення власних обігових коштів), а використовував в операціях, які не пов'язані з веденням власної господарської діяльності.

Таким чином, на думку касаційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо донарахування ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 525 496 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 004 065 грн, всього на загальну суму 6 529 561 грн.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють формулювання об'єкту оподаткування, але ухвалення різних рішень ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах справ, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийІ.Л. СамсінСудді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький