Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі - ГУ юстиції) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року управління ГІФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції (далі - Держвиконавець) щодо винесення постанови від 8 вересня 2014 року ВГІ № 43340552 про накладення штрафу у розмірі 680 грн неправомірними та скасувати зазначену постанову.

На обґрунтування позову управління ПФУ зазначило, що виконавчим листом від 3 лютого 2014 року № 2506/3439/2012, виданим Деснянським районним судом міста Чернігова, управління ПФУ зобов'язано здійснити ОСОБА_10 перерахунок додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) з 25 серпня по 31 грудня 2010 року та провести відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум. Управління ПФУ провело перерахунок та здійснило нарахування та виплату коштів, а отже, накладення штрафу на управління ПФУ є неправомірним.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 6 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, відмовив у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Держвиконавець діяв у спосіб та в межах, що передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України. На обґрунтування заяви надало копії постанов Вищого адміністративного суду України від 24 березня та 4 червня 2015 року, які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 75, 89 Закону № 606-XIV.

У зазначених постановах Вищий адміністративний суд України з огляду на положення Закону № 606-XIV та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Крім того, у заяві управління ПФУ зазначало, що воно провело перерахунок та здійснило нарахування та виплату коштів ОСОБА_10 за іншим виконавчим провадженням, оскільки існує інше рішення суду, яке зобов'язує управління ПФУ здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_10 за той самий період. Так, на виконання постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 березня 2011 року управління ПФУ провело перерахунок додаткової пенсії та доплати ОСОБА_10 за період з 25 серпня по 31 грудня 2010 року і ці кошти через установу банку були перераховані у травні 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що відповідно до виконавчого листа від 3 лютого 2014 року № 2506/3439/2012, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова, управління ПФУ зобов'язано здійснити ОСОБА_10 перерахунок додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону № 796-ХII з 25 серпня по 31 грудня 2010 року та провести відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.

У зв'язку з невиконанням судового рішення без поважних причин Держвиконавець постановою від 8 вересня 2014 року на позивача наклав штраф.

Оспорюючи дії Держвиконавця, управління ПФУ у позовній заяві зазначило, що заборгованості за цим виконавчим листом немає, і навело відповідне обґрунтування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд послався на те, що

Держвиконавець діяв у спосіб та в межах, що передбачені Законом № 606-XIV.

Проте мотивів на підтвердження такого висновку та на спростування доводів

позивача про відсутність заборгованості за цим виконавчим листом у рішенні не

навів.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази, або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід вжити передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 6 лютого 2015 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Деснянського районного суду міста Чернігова.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький