Історія справи

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 760/287/16-ц

Провадження № 14-20 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянуласправу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АРБ Інвестменс» (далі також - ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс») та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції (далі також - УДР ГТУЮ) у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Радикал Банк»,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року, постановлену суддею Оксютою Т. Г., й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: КачанаВ.Я., ШиманськогоВ.Й., КравецьВ.А.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат ОСОБА_7),

відповідачі: ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс», УДР ГТУЮ у м. Києві,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача:ПАТ «Радикал Банк».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про:

1.1. Визнання незаконними дій ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» щодо неналежного виконання іпотечного договору від 17 квітня 2015 року (далі - іпотечний договір) та договору про відступлення права вимоги № заг від 9 липня 2015 року (далі - договір про відступлення права вимоги);

1.2. Відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача на предмет іпотеки, а саме: скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ФілюкаС.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 25491816 від 22 жовтня 2015 року і скасування запису державного реєстратора УДР ГТУЮ у м. Києві БучинськогоД.Д. про право власності № НОМЕР_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Позовна заява мотивована порушенням ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги щодо необхідності повідомлення позивача про зміну кредитора у зобов'язанні, надання можливостей для подання заперечення стосовно такої зміни сторони у зобов'язанні, а також для виконання зобов'язання перед новим кредитором. На думку позивача, зазначені порушення створили умови для незаконної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс». Тому позивач вважає, що у межах спору про право власності потрібно також розглянути позовну вимогу про скасування державної реєстрації відповідного права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 12 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва ухвалою закрив провадження у справі в частині вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,0759 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: обслуговування жилого будинку та господарських будівель; кадастровий номер: НОМЕР_1), а саме в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ФілюкаС.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 25491816 від 22 жовтня 2015 року і про скасування запису державного реєстратора УДР ГТУЮ у м. Києві БучинськогоД.Д. про право власності № НОМЕР_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спір в частині вказаних вимог пов'язаний з оскарженням дій суб'єкта владних повноважень, а тому поставлена позивачем позовна вимога стосується публічно-правових відносин і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 15 червня 2016 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою залишив без змін ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги, в частині яких суд першої інстанції закрив провадження, не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки дії державного реєстратора, під якими слід розуміти рішення суб'єкта владних повноважень з питань реєстрації, можуть бути оскаржені до суду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У липні 2016 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

8. У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 23 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвали судів першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення ними правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Предметом спору є визнання неправомірними дій ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» і відновлення становища, яке існувало до порушення цивільного права, а не захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку органів державної влади.

12. Спірне майно вибуло з володіння власника через порушення умов іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги, а також через проведення державної реєстрації права власності на об'єкт іпотеки на підставі недостовірних документів.

13. Суди першої й апеляційної інстанцій не з'ясували природу правовідносин і дійшли помилкового висновку про публічно-правовий характер відносин між учасниками спору.

14. Спір стосується захисту права власності особи на земельну ділянку у правовідносинах, що врегульовані нормами цивільного права. Висновок про закриття провадження щодо частини позовних вимог є передчасним, оскільки спори, які виникають із земельних правовідносин, в яких однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розглядаються за правилами цивільного судочинства.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Відповідачі та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

17. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19).

18. Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні, зокрема, спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17). Аналогічний припис встановлений у КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду (пункт 1 частини першої статті 19).

19. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач звернувся з вимогами визнати незаконними дії ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» щодо неналежного виконання іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги і відновити становище, яке існувало до порушення права позивача на земельну ділянку, що була предметом іпотеки. Таке відновлення становища позивач пропонував здійснити шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування запису державного реєстратора про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

20. Позивач стверджував, що майно вибуло з його володіння власника незаконно внаслідок неналежного виконання ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги в частині необхідності повідомлення позивача про зміну кредитора у зобов'язанні, надання можливостей для подання заперечення стосовно такої зміни сторони у зобов'язанні, а також для виконання зобов'язання перед новим кредитором.

21. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що позовні вимоги про визнання незаконними дій ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» щодо неналежного виконання іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги, з одного боку, і про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування зробленого на підставі цього рішення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з іншого боку, є самостійними позовними вимогами, які мають розглядатися за правилами різних видів судочинства.

22. Проте, спір, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, пов'язаний із захистом його речового права, належністю виконання договору іпотеки та правомірністю заволодіння ТзОВ «КУА «АРБ Інвестменс» предметом іпотеки.Отже, цей спір виник з цивільних правовідносин і не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері відносин публічно-правових.

23. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Обов'язковою ознакою такого спору є участь у ньому суб'єкта владних повноважень. Однак це не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим і відносити до справ адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень, зокрема і спір щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування відповідного запису державного реєстратора про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

24. Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу їх учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового), що має бути захищений у спосіб, який передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин або йому не суперечить, навіть тоді, якщо до таких порушення чи загрози порушенняпризвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

25. Отже, неправильним є формальне застосування пункту 1 частини другої статті 17 КАС Україниу редакції, що діяла на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій (пункту 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, що діє на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду) іпоширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що його стороною є суб'єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.

26. Частина перша статті 15 ЦПК України та пункт 1частини другої статті 17 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, а також частина перша статті 19 ЦПК України і пункт 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року,дозволяють дійти висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду цивільних і адміністративних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

27. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги позивача та вважає необґрунтованою позицію судів першої й апеляційної інстанцій щодо необхідності розгляду позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і про скасування запису державного реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майноза правилами адміністративного судочинства.

28. Вказані позовні вимоги спрямовані на відновлення становища, що існувало до порушення права позивача, а саме на поновлення володіння ним предметом іпотеки.

29. Відтак, у світлі частини другої статті 16 ЦК України та частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року (частини першої статті 19 ЦПК України у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) розгляд цих позовних вимог, заявлених в одному провадженні, має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

30. Обґрунтованість позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування запису державного реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належність обраних позивачем способів захисту його права власності, а також належність відповідачів, до яких заявлені ці позовні вимоги, суд має оцінити під час розгляду справи по суті. Велика Палата Верховного Суду згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України перевіряє в межах касаційної скарги лише правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо закриття провадження.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

31. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

32. Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

33. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

34. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

35. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року слід скасувати, а справу направити до Солом'янського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

(2.2) Щодо судових витрат

36. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою та четвертою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.

2. Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року скасувати, а справу направити до Солом'янського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич О.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 26 червня 2018 року.