Історія справи

Постанова ВП ВС від 17.11.2022 року у справі №990/124/22
Постанова ВП ВС від 23.11.2023 року у справі №990/124/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 990/124/22

Провадження № 11-151заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (судді Білак М. В., Загороднюк А. Г., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Смокович М. І.) у справі № 990/124/22 за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 15 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» і зобов`язати відповідача переглянути це рішення.

2. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 брала участь у конкурсі на посади членів Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), що був оголошений у зв`язку з поданням Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 02 вересня 2021 року.

3. 23 червня 2022 року рішенням № 15 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» Етична рада припинила участь позивачки у конкурсі на посаду члена ВРП для обрання ВРУ.

4. На переконання позивачки, указане рішення Етичної ради є поверховим, безпідставним, помилковим і таким, що суперечить місії Етичної ради, актуальним завданням судової реформи в Україні, а також низці норм вітчизняного законодавства та регламенту Етичної ради, а стосовно ОСОБА_1 - відверто несправедливим, цинічним і принизливим.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 травня 2023 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та зобов`язання переглянути рішення від 23 червня 2022 року № 15.

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2023 року: відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; визнав неповажними причини пропущення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 ; позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

7. Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються питання прийняття на публічну службу - розгляду кандидатури на посаду члена ВРП, скасування рішення, яким визнано її кандидатуру невідповідною критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Відповідно, строк звернення до суду у спірних правовідносинах встановлено частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - один місяць.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась 18 серпня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також виснував, що вказані позивачкою обставини не свідчать про відсутність у неї можливості звернутись до суду за захистом своїх прав у межах строків, визначених КАС України, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити та визнати вказані нею причини пропущення процесуального строку неповажними.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

9. Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що вважає її незаконною, необґрунтованою і такою, що порушує норми процесуального та матеріального права, ігнорує чинну практику Верховного Суду та водночас спотворює суть тих рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду, висновки у яких колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала для підкріплення власної позиції.

10. На думку скаржниці, абсолютно неправомірним є застосування судом частини третьої статті 123 КАС України, позаяк колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не було виявлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі. Крім того, позивач не подав заяв про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, які раніше ще не були розглянуті та оцінені тим самим складом суду.

11. Скаржниця зазначила, що тривалість пропуску строку звернення до суду з позовом, якщо він мав місце, не є значною. На своє звернення від 28 червня 2022 року з проханням переглянути оскаржуване рішення тільки 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 отримала підписану головою Етичної ради відповідь із відмовою, а вже 18 серпня 2022 року - у день, коли надійшла відповідь на запит позивачки від 05 серпня 2022 року, нею був надісланий позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. На переконання скаржниці, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду проявила надмірний формалізм і невиправдану суворість у дотриманні часових обмежень, а також цілковите ігнорування головних аргументів позивача, що рівнозначне відмові ОСОБА_1 з надуманих причин у доступі до правосуддя.

13. У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу передати до Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на апеляційну скаргу Етична рада зазначила, що вважає оскаржувану ухвалу прийнятою при повному з`ясуванні обставин справи, із додержанням норм матеріального та процесуального права.

15. Етична рада вказала, що факт того, що ОСОБА_1 ознайомилася з рішенням Етичної ради 28 червня 2022 року та в подальшому вчинила дії для захисту своїх начебто порушених прав, подавши досудову вимогу до Етичної ради, обґрунтовано свідчить про те, що саме з цієї дати має обраховуватись місячний строк на звернення до суду. При цьому ОСОБА_1 звернулася до суду тільки 18 серпня 2022 року, тобто із пропуском місячного строку звернення.

16. Отже, Етична рада зауважила, що погоджується із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з пропуском місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

17. На підставі викладеного Етична рада просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишити без змін.

Рух апеляційної скарги

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 01 листопада 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки в цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала про залишення позовної заяви без розгляду, відтак Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також ураховуючи те, що зібраних у справі матеріалів достатньо для її розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, визнав неповажними причини пропущення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та зобов`язання переглянути рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 15 залишив без розгляду.

21. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що позивачка звернулась із пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

22. Перевіривши матеріали справи та встановивши суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

23. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

24. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

25. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

26. За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

27. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

28. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

29. Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України (далі - ВРУ), Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина четверта статті 22 КАС України в редакції Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX), який набрав чинності 05 серпня 2021 року).

30. Законом № 1635-ІХ доповнено розділ VII «Перехідні положення» КАС України пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів ВРП відповідно до Закону № 1635-IX.

31. Крім того, Законом № 1635-IX доповнено Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) статтею 9-1, частиною першою якої передбачено, що Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.

32. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Етичної ради про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 23 червня 2022 року № 15 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» і зобов`язання Етичної ради переглянути це рішення.

33. Перелік органів, до компетенції яких віднесено вирішення питання про обрання (призначення) членів ВРП, визначено у статті 131 Конституції України, за змістом якої ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає ВРУ, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Порядок обрання (призначення) цими органами членів ВРП визначений статтями 10-13, 16 та 17 Закону № 1798-VIII.

34. Повноваження Етичної ради як органу, покликаного сприяти цим суб'єктам обрання (призначення) членів ВРП в питаннях встановлення відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності, визначені у статті 9-1 Закону № 1798-VIII.

35. Зокрема, Етична рада для здійснення своїх повноважень ухвалює та оприлюднює на офіційному вебсайті ВРП висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена ВРП; надсилає органу, що обирає (призначає) члена ВРП, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена ВРП (пункти 8, 9 частини двадцятої статті 9-1 Закону № 1798-VIII).

36. Крім цього, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX установлено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів ВРП (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена ВРП до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.

Порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени ВРП критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень ВРП відповідно до Конституції України.

Для цілей такого оцінювання Етична рада діє відповідно до положень частин одинадцятої - вісімнадцятої, двадцятої, двадцять першої статті 9-1 Закону № 1798-VIII.

За результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII.

За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП орган, що обрав (призначив) члена ВРП, може ухвалити таке рішення:

1) про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП з посади;

2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП.

Рішення Етичної ради за результатами одноразового оцінювання відповідності членів ВРП (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності оприлюднюються на офіційному вебпорталі судової влади України (абзаци 1-3, 5, 8, 14 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).

37. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.

38. Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду члена ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, ВРУ (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).

39. Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

40. Таким чином, аналіз наведених вище приписів законодавства України дає змогу дійти висновку, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено пунктом 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635-IX і пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону № 1635-IX.

41. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22 (провадження № 11-99заі22), від 23 лютого 2023 року у справі № 640/20919/22 (провадження № 11-7заі23), від 23 березня 2023 року у справі № 990/161/22 (провадження № 11-151заі22), від 14 вересня 2023 року у справі № 990/20/23 (провадження № 11-30заі23).

42. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оцінка відповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності здійснювалась виключно як кандидата на посаду члена ВРП в рамках конкурсної процедури. У її межах Етична рада тільки складає висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена ВРП. Таке складання не є виконанням публічно-владних управлінських функцій щодо кандидатів.

Законодавство України не гарантує право стати членом ВРП, а тільки надає право взяти участь у відповідному конкурсному відборі. Непроходження особою одного з проміжних етапів цього відбору не створює негативних наслідків для кар`єри такої особи, вона не позбавляється посади, яку займала на момент проходження конкурсу, не припиняє здійснювати діяльність, яку на той час здійснювала, та не має перешкод для того, щоб взяти участь у конкурсі на посаду члена ВРП у майбутньому, тощо.

43. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що Етична рада є допоміжним органом, який сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата саме на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Відтак обставини та висновки про невідповідність або наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності особи станом на конкретний момент певним особливим спеціальним вимогам, які ставляться до неї як кандидата на посаду члена ВРП, викладені в рішенні Етичної ради, ухваленому за результатами проведеного оцінювання, не мають преюдиційного характеру під час майбутньої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо. Оскаржуване рішення Етичної ради не може впливати на гарантії справедливого процесу проведення компетентним органом відбору, конкурсу, оцінювання тощо, у якому особа братиме участь у майбутньому, як і не позбавляє права на ефективні засоби правового захисту у випадку його порушення цим органом.

44. Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що це не є обмеженням в доступі до суду з огляду на таке.

45. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

46. Також у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

47. Законодавство України спрямоване на те, щоб гарантувати стабільність правової системи, зокрема діяльності конституційних органів державної влади. Оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади не може створювати наслідки для конкретної конкурсної процедури, у тому числі перешкоджати їй, унеможливлювати продовження, зумовлювати перегляд її результатів, створених суб`єктами призначення членів ВРП. Тому обмеження у доступі до суду щодо такого оскарження має легітимну мету.

48. З огляду на наведені вище висновки про те, що встановлена Етичною радою невідповідність кандидата станом на певний момент у часі критеріям професійної етики та доброчесностімає значення тільки для його участі у конкретному конкурсному відборі та не створює юридичних наслідків для можливої подальшої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо, відмова у відкритті провадження в адміністративній справі про визнання незаконним і скасування рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади є пропорційним наведеній вище легітимній меті та не нівелює суті права на доступ до суду.

49. Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо можливості відкриття провадження в цій справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

50. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала на те, що процесуальний закон встановлює певний порядок дій суду після отримання позовної заяви.

Приписи пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою подано позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Наявність передбаченої частинами першою та другою статті 123 КАС України підстави для залишення позову без руху чи його повернення, а саме недотримання процесуального строку та відсутність підстав для його поновлення, не виключає відмову у відкритті провадження за таким позовом саме з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Такий підхід обумовлений тим, що право на подання позову до адміністративного суду обмежене визначеною у процесуальному законі юрисдикцією адміністративних судів. Недотримання правил цієї юрисдикції зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Отже, першочерговому вирішенню адміністративним судом після одержання позову підлягає саме питання, чи підлягає цей позов розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак - чи є підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, передбачена пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

52. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

54. За правилами частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

55. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, суд при вирішенні справи порушив норми процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року із закриттям провадження в цій справі.

Керуючись статтями 266 308 311 315 319 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима І. В. Ткач Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич Г. Р. Крет Є. А. Усенко