Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 990/70/25

провадження № 11-310заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року (судді Рибачук А. І., Бучик А. Ю., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Стародуб О. П.) у справі № 990/70/25 за його позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та нечинним рішення, відшкодування моральної шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, в якому просив визнати:

- його право на належне виконання відповідачем обов`язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України - законослухняність суб`єкта владних повноважень);

- протиправними та нечинними (такими, що містять дискримінаційні чинники та чинники, які порушують його право на незалежність суду) пункти 12, 13 та 14 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням ВРП від 04 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 зі змінами згідно з рішеннями ВРП від 03 грудня 2019 року № 3300/0/15-19 та 18 січня 2022 року № 51/0/15?22;

- протиправним та нечинним рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 «Про затвердження Положення про Службу судової охорони» зі змінами згідно з рішеннями ВРП від 03 грудня 2019 року № 3300/0/15-19 та від 18 січня 2022 року № 51/0/15?22 як таке, яким введено в дію дискримінаційний акт;

- порушення діями Ради його права на законослухняність ВРП та його права на рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом (стаття 24 Конституції України) і незалежність суду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);

- факт заподіяння йому моральної шкоди порушенням його прав з боку відповідача.

Крім того, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 10 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав.

Рух справи в суді першої інстанції та короткий зміст рішення цього суду, яке оскаржується

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 червня 2025 року відкрив провадження у справі № 990/70/25.

3. 26 червня 2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, у якій позивач вказує на необхідність доповнення первісного позову такими вимогами:

- визнати відсутність правосуб`єктності у ВРП з дня її створення через відсутність правосуб`єктності у Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ);

- визнати державну реєстрацію ВРП від 15 січня 1998 року незаконною та протиправною;

- визнати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 15 березня 2017 року за номером 10741450000065915 щодо державної реєстрації ВРП незаконним та протиправним і скасувати його;

- визнати відсутність правосуб`єктності у ВРЮ з дня її державної реєстрації;

- визнати державну реєстрацію ВРЮ від 15 січня 1998 року незаконною та протиправною;

- визнати запис у ЄДР від 30 травня 2008 року за номером 10741200000030117 щодо державної реєстрації ВРЮ незаконним та протиправним і скасувати його;

- припинити юридичну особу - ВРП.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернув без розгляду, оскільки позовні вимоги, викладені в первісному позові та в цій заяві, не мають спільної правової основи та єдиного предмета доказування, тобто не пов`язані між собою у розумінні статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

5. ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням та 05 серпня 2025 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі ? Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви та приєднання її до матеріалів справи.

6. Позивач доводить, що його додаткові вимоги не є якісно новими, а такими, що поглиблюють, деталізують заявлені ним первісні вимоги. Вважає, що суд мав би зважити на передбачене процесуальним законом право збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви та ретельніше оцінити суть додаткових вимог.

7. 18 серпня 2025 року до Великої Палати надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких скаржник уточнив вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року про повернення без розгляду його заяви про збільшення позовних вимог в частині припинення юридичної особи - ВРП залишити без змін, а в іншій частині - скасувати.

Позиція відповідача

8. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року - без змін.

9. Зазначає, що ОСОБА_1 усупереч вимогам статті 47 КАС України не просто збільшив розмір позовних вимог, а фактично вказав нові самостійні вимоги про скасування державної реєстрації ВРП як юридичної особи, що виходить за межі первісного позову, а тому доводи апелянта про дотримання ним вимог процесуальних норм не є вагомими для скасування обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Рух апеляційної скарги

10. Велика Палата ухвалою від 04 вересня 2025 рокувідкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року, а ухвалою від 02 жовтня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 13 листопада 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

12. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

13. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

14. Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

15. Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

16. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову), є предмет і підстава.

17. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

18. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які зумовлюють певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

19. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

20. Предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, відмінного від первісно обраного способу захисту порушеного права, або його доповнення у межах спірних відносин.

21. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

22. Відповідно до правил статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

23. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

24. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

25. Саме такого підходу до розуміння процесуального закону дотримується Велика Палата, на висновок якої, викладений у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, посилається суд першої інстанції у цій справі.

26. Стаття 172 КАС України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.

27. За положеннями частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

28. Таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після відкриття провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

29. Апелянт наполягає, що, заявляючи додаткові вимоги, він діяв згідно зі статтею 47 КАС України.

30. Проте з огляду на зміст додаткових вимог позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всупереч статті 47 КАС України позивач не збільшив розміру позовних вимог, не змінив предмета або підстав позову, а фактично звернувся до суду з новими позовними вимогами про скасування державної реєстрації ВРП як юридичної особи, що по суті є окремими позовними вимогами, які повинні розглядатися в іншому, ніж відкритому у цій справі, провадженні.

31. Суд першої інстанції слушно зазначив, що наведені в заяві про збільшення позовних вимог нові доводи та позовні вимоги про скасування державної реєстрації ВРП як юридичної особи не перебувають у взаємному зв`язку з первісно заявленими вимогами, не є ані похідними від них, ані такими, що випливають із тієї ж самої підстави виникнення спору, а тому не можуть бути об`єднані в межах одного провадження, натомість такі вимоги можуть бути заявлені в окремому позові.

32. Частина друга статті 167 КАС України регламентує, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

33. Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 05 серпня 2025 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки позовні вимоги, викладені в первісному позові та в цій заяві, не мають спільної правової основи та єдиного предмета доказування, тобто не пов`язані між собою у розумінні статті 172 КАС України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

34. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Велика Палата вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 990/70/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

І. А. Воробйова Н. С. Стефанів

І. В. Дашутін Т. Г. Стрелець

А. А. Ємець І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук

В. В. Король В. Ю. Уркевич

М. В. Мазур Н. В. Шевцова