Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 990/197/25

провадження № 11-255заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2025 року (судді Уханенко С. А., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.) в адміністративній справі № 990/197/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя(далі - ВРП, Рада, відповідач), у якому просив:

- визнати незаконним та протиправним рішення ВРП № 648/0/15-25 від 27 березня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;

- визнати нечинним рішення ВРП № 648/0/15-25 від 27 березня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» з дати його прийняття, тобто з 27 березня 2025 року;

- скасувати рішення ВРП № 648/0/15-25 від 27 березня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджував, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач допустив порушення процедури розгляду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, оскільки, незважаючи на наявність об`єктивних та поважних причин бути присутнім на засіданні, ВРП здійснила розгляд питання без його участі, чим порушила право на ефективний захист.

Позивач також вважає, що ВРП необґрунтовано погодилася з помилковими висновками Дисциплінарної палати, які були зроблені на підставі неправильної оцінки негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), оскільки за змістом статті 14 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України), матеріали кримінального провадження, які були отримані внаслідок проведення НСРД, можуть бути використані лише в рамках кримінального провадження та виключно за наявності дозволу слідчого судді, а не прокурора.

Поміж іншого, позивач також вказує на відсутність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

22 травня 2025 року на адресу Касаційного адміністративного суду надійшло клопотання представника ВРП - Белінської О. В. про зупинення провадження у справі № 990/197/25, мотивоване об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25), у якій оскаржується рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24, на підставі якого власне і було прийнято оскаржуване у цій справі рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

За твердженнями ВРП, судове рішення у справі № 990SCGC/22/25 матиме преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання ВРП про зупинення провадження у справі № 990/197/25 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 990SCGC/22/25.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Касаційний адміністративний суд ухвалою від 27 травня 2025 року задовольнив заяву представника ВРП про зупинення провадження у справі № 990/197/25.

Зупинив провадження у справі № 990/197/25 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25) за скаргою, зокрема, ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 № 3093/2дп/15-24 в частині притягнення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Касаційний адміністративний суд виходив з того, що рішення ВРП, яке є предметом спору в цій справі, є похідним і пов`язаним із рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24, залишеним без змін рішенням ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25, яке оскаржується у справі № 990SCGC/22/25.

Судове рішення у справі № 990SCGC/22/25 матиме преюдиційне значення при вирішенні цієї справи по суті.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі з підстав порушення судом норм процесуального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції не навів достатніх, обґрунтованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

Апелянт також вважає, що Касаційний адміністративний суд не надав оцінки його доводам, наведеним у запереченні на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та в судовому засіданні. Вважає, що допущені ВРП суттєві процедурні порушення дають об`єктивну можливість розглянути справу, а надані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Наполягає, що ВРП вирішила питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду за його відсутності, чим порушила право на ефективний захист. Незабезпечення участі позивача при вирішення спірного питання також унеможливило реалізацію права заявити відвід членам ВРП - ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рух апеляційної скарги

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 3 липня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 21 липня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на підставі частини другої статті 312 КАС України.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

До Великої Палати Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представниця ВРП Ліходій О. О. наполягає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Із покликанням на положення частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» представниця ВРП зазначила, що оскаржуване рішення прийнято на підставі подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яке залишене без змін рішенням ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25.

Представниця відповідача наголосила, що у спірному випадку ВРП не вирішувала питання про притягнення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом.

Наразі рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 оскаржується позивачем у Великій Палаті Верховного Суду у справі № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25).

Таким чином, судове рішення за результатами розгляду адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 буде мати преюдиційне значення для вирішення цієї справи, що об`єктивно унеможливлює її розгляд до вирішення справи № 990SCGC/22/25.

За таких обставин представниця відповідача вважає безпідставними посилання апелянта на те, що таке зупинення є необґрунтованим, оскільки скарги ОСОБА_1 в обох справах стосуються одного предмета правового спору - законності проведення дисциплінарного провадження та рішень ВРП, пов`язаних із цим провадженням.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначено у статті 266 КАС України.

Питання зупинення провадження у справі регулюють положення статті 236 КАС України.

У пункті 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

У справі, яка розглядається, предметом позову є оскарження рішення ВРП від 27 березня 2025 року № 648/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, прийнятого на реалізацію рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7, ОСОБА_8».

Обставини справи свідчать, що рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24, серед інших, суддю Київського апеляційного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 на згадане вище рішення ВРП 11 березня 2025 року ухвалила рішення № 474/0/15-25, яким рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 залишила без змін.

На наступний день, 12 березня 2025 року, Друга Дисциплінарна палата ВРП внесла на розгляд Ради подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП.

Частина перша статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Згідно із приписами частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), розглядається на засіданні ВРП на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі.

Таким чином, зважаючи на правову природу оскаржуваного рішення, Велика Палата погоджується із твердженнями відповідача, що у цьому випадку ВРП не вирішувала питання про притягнення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом.

Тобто оскаржуване у цій справі рішення ВРП є похідним і безпосередньо пов`язаним із рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24, яке залишене без змін рішенням ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25.

Касаційний адміністративний суд установив, що ОСОБА_1 , в частині, що його стосується, оскаржив рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 до Великої Палати Верховного Суду (справа № 990SCGC/22/25).

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд обґрунтовано зупинив провадження у справі у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/22/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 в частині притягнення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі матиме преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Водночас невжиття у конкретному випадку таких заходів може створити таку ситуацію, коли щодо одного і того ж питання може бути прийнято два діаметрально протилежних судових рішення.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд належним чином вмотивував своє рішення, а викладені в ньому висновки узгоджуються з вимогами статті 236 КАС України.

Водночас наведені у апеляційній скарзі твердження ОСОБА_1 не спростовують правильності висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного в оскаржуваній ухвалі, та не містять жодних вагомих підстав для визнання її протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2025 року в адміністративній справі № 990/197/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачкаТ. Г. СтрелецьСудді:О. О. БанаськоК. М. ПільковО. Л. БулейкоС. О. ПогрібнийІ. А. ВоробйоваН. С. СтефанівО. А. ГубськаО. В. СтупакА. А. ЄмецьІ. В. ТкачЛ. Ю. КишакевичО. С. ТкачукВ. В. КорольВ. Ю. УркевичО. В. КривендаЄ. А. УсенкоМ. В. МазурН. В. Шевцова