П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/73/20

Провадження № 11-140заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року (суддя Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 9901/73/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними дій та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо залишення без розгляду та повернення його скарги від 02 лютого 2020 року (вх. № 789/0/7-20 від 03 лютого 2020 року), поданої до ВРП стосовно неналежної поведінки суддів під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/6889/13.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 02 лютого 2020 року як громадянин України особисто від свого імені звернувся до відповідача зі скаргою (вх. № 789/0/7-20 від 03 лютого 2020 року) щодо неналежної поведінки суддів під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/6889/13. Проте ухвалою ВРП від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 скаргу позивача протиправно залишено без розгляду та повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що вона подана генеральним директором Приватного підприємства «ВДК» Дім Вина «Скала» (далі - ПП «ВДК» Дім Вина «Скала») ОСОБА_1, а не через адвоката.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 березня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

4. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

5. ОСОБА_1 указав, що він не оскаржує ухвалу відповідача від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20, яка не підлягає оскарженню, але в межах вимог міжнародного та національного права, зокрема, Статуту Організації Об`єднаних Націй, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), оскаржує протиправні дії відповідача в особі члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Іванової Л. Б., яка безпідставно відмовила позивачеві у розгляді його скарги стосовно суддів Господарського суду міста Києва Марченко О. В., Київського апеляційного господарського суду Гончарова С. А., Михальської Ю. Б., Тищенко А. І., Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мамалуя О. О., Стратієнко Л. В., Ткача І. В. та внесла в офіційний документ, яким є вказана ухвала, завідомо неправдиві дані про те, що зі скаргою, підписаною позивачем як фізичною особою у власних інтересах, від імені ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» звернувся генеральний директор підприємства.

6. Скаржник також послався на те, що громадяни вправі оскаржити всі дії працівників державних органів, судів, які вважають незаконними. Таке право гарантоване Конституцією і законами України, що регламентують діяльність цих органів, а також Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

7. Крім того, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8 та статті 55 Конституції Україні полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

8. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

9. 17 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що не погоджується з аргументами апеляційної скарги та вважає її безпідставною.

10. На думку ВРП, ухвала члена її Третьої Дисциплінарної палативід 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 про залишення без розгляду та повернення скарги позивача не може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку, оскільки скарга розглянута не була, а отже, позивач звернувся до суду з вимогами, які не підлягають розгляду в суді.

11. ВРП також посилається на те, що між скаржником та відповідачем не існувало публічно-правових відносин, ВРП щодо прав та інтересів ОСОБА_1 не приймала будь-які рішення, а тому не порушила права, свободи та інтереси позивача.

12. У зв`язку з викладеним ВРП просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

13. 11 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло письмове додаткове пояснення, у якому останній зазначив, що 03 лютого 2020 року відповідно до положень статті 107 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) він як громадянин України особисто від свого імені, а не від ПП «ВДК» Дім Вина «Скала», звернувся до відповідача зі скаргою, оформленою відповідним чином, щодо неналежної поведінки суддів під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/6889/13. Проте в ухвалі від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 відповідач протиправно зазначив: «Під час попередньої перевірки встановлено, що всупереч зазначеній нормі закону скарга ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» подана генеральним директором вказаного підприємства, а не через адвоката».

14. ОСОБА_1 також указав, що двічі змушений був звертатись до відповідача зі скаргою та оскаржувати протиправність дій окремих суддів, і двічі відповідач з надуманих підстав відмовляв йому в захисті його права та бути почутим відповідачем під час відкритого та публічного розгляду його скарг.

15. На підставі викладеного скаржник просить урахувати, оцінити та надати належну правову оцінку протиправним, на його думку, діям відповідача, а також скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 24 березня 2020 року та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду по суті.

Рух апеляційної скарги

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 травня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України та враховуючи практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01), з огляду на те, що в цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала про відмову у відкритті провадження, а також ураховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.

Обставини, установлені матеріалами справи

17. 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою щодо неналежної поведінки суддів Господарського суду міста Києва Марченко О. В., Київського апеляційного господарського суду Гончарова С. А., Михальської Ю. Б., Тищенко А. І., Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мамалуя О. О., Стратієнко Л. В., Ткача І. В. під час розгляду справи № 910/6889/13.

18. Ухвалою від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 член Третьої Дисциплінарної палатиВРП Іванова Л. Б. залишила без розгляду та повернула ОСОБА_1 його скаргу у зв`язку з тим, що вказана скарга на порушення частини першої статті 107 Закону № 1402-VIII подана генеральним директором ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» ОСОБА_1, а не адвокатом.

19. Вважаючи вказані дії ВРП протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

20. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

21. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

22. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

23. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

24. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

25. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

26. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

27. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

28. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

29. Як убачається з матеріалів справи, у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою щодо неналежної поведінки суддів під час розгляду справи № 910/6889/13.

30. Ухвалою від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 член Третьої Дисциплінарної палатиВРП Іванова Л. Б. залишила без розгляду та повернула ОСОБА_1 його скаргу у зв`язку з тим, що вказана скарга на порушення частини першої статті 107 Закону № 1402-VIII подана генеральним директором ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» ОСОБА_1, а не адвокатом.

31. Не погодившись з указаними діями ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.

32. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 березня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

33. Оскаржуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, ОСОБА_1 стверджує, що він не оскаржує ухвалу відповідача від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20, яка не підлягає оскарженню, але в межах вимог міжнародного та національного права, зокрема, Статуту Організації Об`єднаних Націй, Конвенції, оскаржує протиправні дії відповідача в особі члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Іванової Л. Б., яка безпідставно відмовила позивачеві у розгляді його скарги стосовно суддів Господарського суду міста Києва Марченко О. В., Київського апеляційного господарського суду Гончарова С. А., Михальської Ю. Б., Тищенко А. І., Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мамалуя О. О., Стратієнко Л. В., Ткача І. В. та внесла в офіційний документ, яким є вказана ухвала, завідомо неправдиві дані про те, що зі скаргою, підписаною позивачем як фізичною особою у власних інтересах, від імені ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» звернувся генеральний директор підприємства.

34. Всупереч доводам скаржника, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично оскаржує дії ВРП щодо постановлення ухвали від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20, оскільки вимоги позивача зводяться до визнання протиправною та скасування цієї ухвали відповідача, яка, у свою чергу, не може бути самостійним предметом судового розгляду з огляду на таке.

35. На підставі частини десятої статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

36. Відповідно до статті 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), з урахуванням вимог цього Закону.

37. Згідно зі статтею 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом ВРП.

38. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктами 1 - 5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

39. На підставі частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо:

1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом № 1402-VIII;

2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді;

3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді;

4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи;

5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені;

6) дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

40. З ухвали члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Іванової Л. Б. від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 убачається, що скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду та повернута скаржнику у зв`язку з тим, що вказана скарга на порушення частини першої статті 107 Закону № 1402-VIII подана генеральним директором ПП «ВДК» Дім Вина «Скала» ОСОБА_1, а не через адвоката.

41. В силу положень частини четвертої статті 44 Закону № 1798-VIII рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає.

42. Отже, ухвала від 06 лютого 2020 року № 764/0/18-20 та дії члена Дисциплінарної палати ВРП Іванової Л. Б. під час прийняття вказаного рішення не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

43. Оскаржуване рішення ВРП не створює для ОСОБА_1 жодних юридичних прав та/чи обов`язків, незважаючи на те, що його прийнято у зв`язку зі зверненням останнього.

44. З огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах рішення цього органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.

45. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 (провадження № 11-2заі17) та від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17 (провадження № 11-136заі18).

46. Ураховуючи наведене,Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду про те, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, а відтак суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

48. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

49. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська