Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 925/1593/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаЖитнікова Т.А. - довіреність від 05.01.2015 р.відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської міської ради на постановувід 10.02.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1593/14 господарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаської міської радидо Приватного підприємства "Криниченька" простягнення 19 207,37 грн. В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 р. Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Криниченька" про стягнення заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.12.2010 р. № 777 в сумі 18 285,30 грн. та пені у розмірі 922,07 грн., з посиланням на приписи частини 2 статті 410, статті 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 96, 206 Земельного кодексу України та статті 287 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 27.12.2010 р. було укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, предметом якої є частина прибудинкової території, яка знаходиться у м. Черкаси, вул. Фрунзе, 52 та є комунальною власністю і використовується відповідачем під нежитлове приміщення. При цьому, за умовами вказаної угоди відповідач зобов'язувався за період з 28.08.2009 р. по 30.11.2010 р. відшкодувати позивачу за фактичне користування чистиною прибудинкової території 3 969,80 грн. протягом 3-х місяців рівними частинами по 1323,26 грн., а відповідно до пункту 3.4 угоди відповідач зобов'язувався оплачувати з 01.12.2010 р. по 262,40 грн. щомісячно.

Позивач зазначав, що у пункті 3.5 договору сторони передбачили, що в разі будь - яких змін Черкаською міською радою розмірів плати за користування частиною прибудинкової території розмір щомісячної плати змінюється без внесення змін до даної угоди, а рішенням міської ради від 29.12.2011 р. № 3-508 "Про міський бюджет на 2012 рік" встановлено, що з 01.01.2012 р. розмір плати за користування частиною прибудинкової території визначається з урахуванням рішення міської ради від 13.05.2010 р. № 5-656 "Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси", яким вартість 1 кв.м. землі встановлена у розмірі 127,48 грн., а плата за користування частиною прибудинкової території з 01.01.2012 р. згідно з розрахунку, розробленого департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, становить 376,01 грн. у місяць

Таким чином, Черкаська міська рада вказувала, що відповідач повинен був відповідно до пункту 3.2 угоди № 777 від 27.12.2010 р. сплатити до міського бюджету 3 969,80 грн., а відповідно до пункту 3.4 цієї угоди з нарахуванням станом на 31.05.2014 р. - 14 315,50 грн., тобто всього 18 285,30 грн., які добровільно відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості та нарахованої пені у сумі 922,07 грн.

У відзиві на позовну заяву ПП "Криниченька" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що уклавши 28.08.2009 р. та 30.07.2012 р. договори оренди об'єкта нерухомості, в силу закону підприємство отримало право користування всією прибудинковою територією, а плата, яку своєчасно та в повному обсязі сплачувало підприємство включала в себе також і плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщене орендоване відповідачем майно.

При цьому, відповідач зауважував, що згідно із Законом України "Про плату за землю", який діяв станом на момент укладення спірної угоди № 777 від 27.12.2010 р., використання землі є платним, а плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, при цьому, законом не передбачалось такого виду платежу, як плата за користування прибудинковою територією. Крім того, відповідач наголошував, що земельна ділянка йому у відповідності до норм діючого законодавства не виділялась, відповідне рішення уповноваженим органом не приймалось, земля у користування відповідачу не передавалась. Таким чином, відповідач зазначав, що спірна угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території № 777 від 27.12.2010 р. не відповідає чинному законодавству.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 р. (суддя Пащенко А.Д.) у задоволенні позову Черкаської міської ради відмовлено повністю.

Визнано недійсною угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.12.2010 р., укладену Черкаською міською радою та ПП "Криниченька".

Мотивуючи рішення та визнаючи недійсною угоду від 27.12.2010 р. на підставі пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції було встановлено невідповідність вказаної угоди приписам чинного на момент її укладення законодавства, оскільки чинним на момент укладення угоди Законом України "Про плату за землю" не передбачалось такого виду платежу як плата за користування прибудинковою територією, тим більше, за відсутності виділення земельної ділянки та надання її особі у власність чи в оренду, що не спростовано позивачем. Суд дійшов висновку, що за таких обставин відповідач не повинен сплачувати позивачу плату за користування прибудинковою територією і вимоги Черкаської міської ради не підлягають задоволенню.

За апеляційною скаргою Черкаської міської ради Київський апеляційний господарський суд (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.), переглянувши рішення господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Черкаська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги міської ради, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Скаржник посилаючись на приписи статей 410, 526, 629 Цивільного кодексу України та статей 96, 206 Земельного кодексу України, виходячи з норм статті 287 Податкового кодексу України, вказує на те, що користування землею в Україні є платним і всі землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати плату за землю, проте, внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також порушення ним вимог чинного законодавства, міський бюджет м. Черкаси недоотримав за угодою № 777 від 27.12.2010 р. 18 285, 30 грн. (без урахування штрафних санкцій), що залишено судами поза увагою.

Заявник касаційної інстанції зауважує, що Черкаська міська рада є власником землі, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, в тому числі і прибудинкових територій житлового фонду, і оскільки власник на свій розсуд володіє та використовує належне йому майно, то міська рада має законне право передавати у користування (в тому числі за відповідну плату) іншим особам частини прибудинкових територій та визначати порядок їх використання.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП "Криниченька" вказує на безпідставність посилань міської ради на приписи статті 410 Цивільного кодексу України, статей 96, 206 Земельного кодексу України та положення Податкового кодексу України, оскільки вказаними нормами передбачене платне користування землею та встановлений обов'язок землекористувача сплачувати земельний податок або орендну плату за землю, проте, в даному випадку за спірною угодою між сторонами не виникало правовідносин стосовно землекористування, оскільки договір про справляння плати за користування частиною прибудинкової території не є орендою землі, міською радою відповідне рішення про передачу у користування земельної ділянки не приймалось, договір не укладався, земля в оренду відповідачем не приймалась.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Черкаської міської ради про стягнення з ПП "Криниченька" заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.12.2010 р. № 777, з посиланням на приписи частини 2 статті 410, статті 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 96, 206 Земельного кодексу України та статті 287 Податкового кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 27.12.2010 р. між Черкаською міською радою (землевласник) та ПП "Криниченька" (землекористувач) було підписано угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, відповідно до пункту 1.1 якої об'єктом угоди є частина прибудинкової території за адресою: м. Черкаси, вул. Фрунзе, 52, яку використовує землекористувач, орендуючи нежитлове приміщення.

У пункті 2.1 сторонами обумовлено, що вказана угода укладається до 28.07.2012р.

Відповідно до пункту 3.1. угоди, за користування частиною прибудинкової території землекористувач сплачує плату у грошовій формі, у розмірі визначеному згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 р. № 793.

З 01.12.2010 р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 262,40 грн. та вноситься землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним (пункт 3.4 угоди).

За приписами статті 206 Земельного кодексу України, яка також визначена позивачем як підстава позову, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

До обов'язків землекористувачів, які визначені у статті 96 вказаного Кодексу, входить, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди від 27.12.2010 р.), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як вбачається зі змісту угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.12.2010 р. № 777, об'єктом угоди є частина прибудинкової території, яку використовує відповідач, орендуючи нежитлове приміщення, а предметом угоди є справляння плати за користування частиною прибудинкової території.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, станом на момент укладення між сторонами угоди № 777 від 27.12.2010 р., визначались Законом України "Про плату за землю", проте, як встановлено судами під час розгляду справи, вказаним Законом не передбачалось такого виду платежу як плата за користування прибудинковою територією, тим більше, за відсутності виділення земельної ділянки у встановленому законом порядку та надання її відповідачу у власність чи в оренду.

При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи, між Черкаською міською радою та ПП "Криниченька" були укладені договори оренди об'єкта нерухомості від 28.08.2009 р. та від 30.07.2012 р., за якими відповідач отримав в оренду підвальне приміщення по вул. Фрунзе, 52 в м. Черкаси. Проте, будь - яких рішень у відповідності до норм законодавства про надання відповідачу у власність чи в користування земельної ділянки, що знаходиться по вул. Фрунзе, 52 в м. Черкаси, Черкаська міська рада не приймала.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 27.12.2010 р. № 777 не відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи викладене та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, зокрема стосовно того, що оскільки чинним на момент укладення угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території № 777 від 27.12.2010 р. Законом України "Про плату за землю" не передбачалось такого виду платежу як плата за користування прибудинковою територією, а земельна ділянка відповідачу у встановленому законом порядку не виділялась, відповідне рішення уповноваженим органом не приймалось, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для визнання угоди № 777 від 27.12.2010 р. недійсною на підставі пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а відтак вважає правомірним висновок судів про відмову у задоволенні позову міської ради про стягнення заборгованості за такою угодою.

Посилання скаржника на приписи статей 96, 206 Земельного кодексу України колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як встановлено судами під час розгляду справи між сторонами не існувало правовідносин, пов'язаних із землекористування, а посилаючись на частину 2 статті 410 Цивільного кодексу України позивачем залишено поза увагою, що у вказаній нормі закріплені загальні положення щодо обсягу прав та обов'язків землекористувача чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, які можуть бути здійсненні відповідно до закону та договору емфітевзису.

Стосовно доводів скаржника про укладення угоди № 777 від 27.12.2010 р. та здійснення розрахунку плати за користування частиною прибудинкової території ПП "Криниченька" на підставі рішення Черкаської міської ради від 21.06.2005 р. № 793, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що по - перше, в матеріалах справи вказане рішення відсутнє, а по - друге, наявність такого рішення, яке як зазначав скаржник не скасоване та не визнано недійсним, не спростовує встановлених судами обставин щодо невідповідності угоди № 777 від 27.12.2010 р. вимогам закону.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у даній справі підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що не спростовують встановлених судами обставин справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у справі № 925/1593/14 та рішення господарського суду Черкаської області від 11.11.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач