Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 909/1094/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р.у справі№ 909/1094/13 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПриватного підприємства "Карпатресурс"доПриватного підприємства "Фабрика дитячих меблів"простягнення 26 723, 38 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Карпатресурс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" про стягнення 26 723, 38 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати за отримані згідно видаткових накладних товари та матеріали.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 р. у справі № 909/1094/13 (суддя Неверовська Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. (колегія суддів: головуючий Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Малех І.Б.), позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" на користь приватного підприємства "Карпатресурс" 20 087, 28 грн.; в решті позовних вимог - відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався, зокрема, приписами статті 692 Цивільного кодексу України та наявними в матеріалах справи видатковими накладними на товари та матеріали на суму 20 087, 28 грн., які були поставлені позивачем та за які відповідач належним чином не розрахувався. Натомість в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6 635, 90 грн. заборгованості за електроенергію місцевий суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 909/1094/13, приватне підприємство "Фабрика дитячих меблів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Карпатресурс" відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник посилається на неврахування судами акту звірки взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем від 01.03.2013 р., відповідно до якого було погоджено взаємне зарахування зустрічних грошових вимог за договором оренди від 01.06.2011 р. та відносинами щодо передачі товару та надання послуг, при цьому, за результатами такого взаємного зарахування залишок заборгованості позивача перед відповідачем складає 6 635, 90 грн.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. та 14.04.2014р. касаційну скаргу приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" повернуто без розгляду за статтею 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2014 р. касаційну скаргу у справі № 909/1094/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2014 р.

Сторони не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції 30.07.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваних судових рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством "Карпатресурс" передано, а приватним підприємством "Фабрика дитячих меблів" одержано товари та матеріали на загальну суму 124 079, 04 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-000048 від 22.08.2011 р., № РН-000050 від 12.12.2011 р., № РН-000051 від 26.12.2011 р., № РН-0000002 від 22.02.2012 р., № РН-0000003 від 27.02.2012 р., № РН-0000004 від 12.03.2012 р., № РН-0000005 від 16.03.2012 р.

Разом з тим, приватне підприємство "Фабрика дитячих меблів" прийняті на себе зобов'язання щодо оплати належним чином та в повному обсязі не виконало, розрахувавшись з приватним підприємством "Карпатресурс" лише частково в сумі 103 991, 56 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 087, 28 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами встановлено, що відпуск товару приватним підприємством "Карпатресурс" на користь приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" та часткова оплата ним одержаного товару свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

За таких обставин, у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів касаційної інстанції, вмотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з підприємством "Фабрика дитячих меблів" на користь приватного підприємства "Карпатресурс".

Стосовно твердження приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" про взаємне зарахування зустрічних грошових зобов'язань за договором оренди від 01.06.2011 р. та відносинами щодо передачі товару та надання послуг, оформленого актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2013 р., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе при наявності наступних умов:

- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог;

- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.

За змістом названої правової норми залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.

Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Акт звірки заборгованості є фіксуючим документом, не є первинним документом і не доводить факту будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг, тощо), він є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств та носить інформаційний характер. Акт звірки взаємних розрахунків не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки не є підставою для встановлення юридичного факту щодо проведення заліку.

Таким чином, вбачається, що акт звірки взаємних розрахунків від 01.03.2013 р., в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, не може вважатись належним доказом зарахування зустрічних однорідних позовних вимог.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зарахування зустрічних зобов'язань в даному випадку між сторонами відсутнє, оскільки приватне підприємство "Фабрика дитячих меблів" не подало доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, відсутні докази звернення до приватного підприємства "Карпатресурс" та отримання останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Поряд з цим, в акті звірки взаєморозрахунків від 01.03.2013 р. не вказано жодних підстав для проведення такого зарахування зустрічних грошових вимог, сторони не надали жодного первинного документа, на підставі якого у сторін виникли взаємні зобов'язання, розмір таких взаємних зобов'язань теж не вказано.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що стягнення заборгованості за договором оренди від 01.06.2011 р. є предметом розгляду у справі №909/1044/13 господарського суду Івано-Франківської області за позовом приватного підприємства "Карпатресурс" до приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів".

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність належних правових підстав для взаємного зарахування зустрічних грошових зобов'язань між сторонами у даній справі.

Стосовно позовних вимог приватного підприємства "Карпатресурс" в частині стягнення з приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" боргу за електроенергію згідно рахунку-фактури № СФ-0000026 від 30.12.2011 р. на суму 6 635, 90 грн., то як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено та не надано жодних документальних доказів, які свідчили б про наявність між сторонами правовідносин з енергопостачання та підставність стягнення з відповідача боргу за електроенергію, у зв'язку з чим і підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи відсутність доказів належної оплати приватним підприємством "Фабрика дитячих меблів" заборгованості за отримані згідно видаткових накладних товари та матеріали, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь приватного підприємства "Карпатресурс" 20 087, 28 грн., та про безпідставність стягнення на користь позивача 6 635, 90 грн. заборгованості за електроенергію.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків дійсним обставинам справи, тому підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі судова колегія вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 909/1094/13 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова