Постанова ВГСУ від 29.08.2017 року у справі №908/487/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року Справа № 908/487/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКуровського С.В.,суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю., Полякова Б.М., Удовиченка О.С.,розглянувши касаційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року,та ухвалуГосподарського суду Запорізької області від 12 січня 2017 року,у справі№ 908/487/16,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя",про визнання банкрутом, -за участю представників:від гр. ОСОБА_6: ОСОБА_6 - особисто, ОСОБА_8 - представник (довіреність від 07.04.2016 року); від гр. ОСОБА_7: ОСОБА_9 - представник (довіреність від 03.08.2017 року); від ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя": Коршун В.В.- представник (довіреність від 01.12.2016 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 Заяву гр. ОСОБА_6 з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. задоволено частково; визнано кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" (далі за текстом - ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя") у сумі 12 521 грн. 15 коп. (1 черга), в іншій частини кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 відхилено; Заяву гр. ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. задоволено частково; визнано кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" у сумі 14 915 грн. 82 коп. (1 черга), в іншій частини кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 відхилено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі № 908/487/16 (головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Агапов О.Л., Склярук О.І.) апеляційні скарги гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 змінено, викладено у наступній редакції:

"Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" у сумі 11 281 грн. 15 коп., які віднести до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів.

Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" у сумі 13 115 грн. 82 коп., які віднести до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів." В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2017 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 прийнято до провадження та призначено їх до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

02.06.2017 року до Вищого господарського суду України від скаржників надійшли Доповнення до касаційних скарг з додатковим обґрунтуванням заявлених касаційних вимог.

03.06.2017 року (електронною поштою) до господарського суду касаційної інстанції надійшов Відзив ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" на касаційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, в якому боржник проти заявлених вимог та доводів скаржників заперечує, з підстав їх необґрунтованості. При цьому, ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" вказує на те, що, виходячи з структури заробітної плати, встановленої відповідно до вимог Закону України "Про оплату праці", КЗпП України, умов Галузевої (регіональної) угоди, Колективного договору, Положення "Про оплату праці персоналу ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" на підприємстві ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", враховуючи системне погіршення гри команди, відсутність джерел фінансування та власних обігових коштів, заборгованість перед гр. ОСОБА_6 становить 11 281 грн. 15 коп. перед гр. ОСОБА_7 - 13 115 грн. 82 коп., що відображено у бухгалтерському обліку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 року розгляд касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 було відкладено, у зв'язку з нез'явленням повноважних представників учасників судового процесу.

За Розпорядженням №08.03-04/2419 від 26.06.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Панова І.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 року розгляд касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 відкладено на 11.07.2017 року.

За Розпорядженням №08.03-04/2658 від 10.07.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.07.2017 року, у в'язку з перебуванням судді Панової І.Ю. на лікарняному, для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.

11.07.2017 року від ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" до Вищого господарського суду України подані Заяви про відвід складу суддів: Куровського С.В. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Панової І.Ю. та призначення для розгляду касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 у справі № 908/487/16 колегію суддів у складі п'яти суддів.

Водночас, 08.08.2017 року до господарського суду касаційної інстанції ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" було подано Заяву (том 18, арк. справи 179) про залишення без розгляду Зави боржника про відвід суддів, подану 11.07.2017 року.

Враховуючи цю Заяву ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", питання щодо відводу складу колегії суддів Вищого господарського суду України не розглядалось.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року розгляд касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 було відкладено на 13.07.2017 року.

За Розпорядженням №04-05/1 від 11.07.2017 року Голови Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2017 року, для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г., Короткевич О.Є., Білошкап О.В.

13.07.2017 року від скаржників надійшли Заперечення на Заяву ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" від 11.07.2017 року про збільшення кількісного складу колегії суддів у цій справі.

За Розпорядженням №08.03-04/2867 від 24.07.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Ткаченко Н.Г., Короткевич О.Є., Удовиченко О.С., Білошкап О.В.

24.07.2017 року до Вищого господарського суду України від Всеукраїнської професійної спілки "Футбол України" надійшла Заява про допуск Спілки до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні гр. ОСОБА_6

Поряд з цим, 24.07.2017 року до господарського суду касаційної інстанції, також, надійшла Заява Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання тренерів з футболу", з проханням допустити її до участі у цій справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні гр. ОСОБА_7

25.07.2017 року повноважний представник гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з Клопотанням про залучення до участі у судовому процесі представників Громадської організації "Федерація футболу України" та Об'єднання професіональних футбольних клубів України "Прем'єр-Ліга".

01.08.2017 року до господарського суду касаційної інстанції від скаржників надійшли Доповнення до касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 з додатковим обґрунтуванням заявлених у касаційних скаргах вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 року розгляд касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 відкладено на 08.08.2017 року, у зв'язку з заявленим представником гр. ОСОБА_7 Клопотанням.

За Розпорядженням №08.03-04/3190 від 07.08.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017 року, у в'язку з відпусткою суддів Білошкап О.В. та Короткевича О.Є., для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Ткаченко Н.Г., Удовиченко О.С., Панова І.Ю., Поляков Б.М.

07.08.2017 року та 08.08.2017 року до Вищого господарського суду України від гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 (в особі повноважних представників) надійшли Доповнення та Додаткові пояснення до касаційних скарг.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 року розгляд касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 було відкладено на 29.08.2017 року.

За Розпорядженням №08.03-04/3640 від 28.08.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017 року, у в'язку з відпусткою суддів Панової І.Ю. та Ткаченко Н.Г., для розгляду справи № 908/487/16 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (головуючий), Поляков Б.М., Удовиченко О.С., Поліщук В.Ю., Катеринчук Л.Й.

Зазначеному складу судової колегії Вищого господарського суду України учасниками цього судового процесу відводів, на підставі ст. 20 ГПК України, не заявлялось.

Гр. ОСОБА_6 та його уповноважені представники в засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримали вимоги касаційної скарги, за обґрунтуваннями наведеними у ній та додаткових поясненнях та доповненнях до касаційної скарг. Просили Вищий господарський суд України касаційну скаргу гр. ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі; скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16; прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" в розмірі 2 159 186 грн. 62 коп. із включенням їх до 1-ої черги Реєстру вимог кредиторів. Поряд з цим, представники скаржника повністю підтримали доводи та вимоги касаційної скарги гр. ОСОБА_7

Представники гр. ОСОБА_7, під час касаційного провадження у цій справі, підтримали заявлену касаційну скаргу, з підстав наведених у ній та відповідних доповненнях; просили колегію суддів касаційної інстанції скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" в розмірі 1 271 692 грн. 12 коп. із включенням їх до 1-ої черги Реєстру вимог кредиторів. При цьому, представники скаржника повністю підтримали вимоги касаційної скарги гр. ОСОБА_6

Представник ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" в засіданнях суду касаційної інстанції проти вимог та доводів касаційних скарг гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 заперечував, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, з підстав наведених у Відзивах та Поясненнях на касаційні скарги. Просив Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 залишити без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., обговоривши доводи касаційних скарг (в межах предмету касаційного оскарження, відповідно зі ст. 1115 ГПК України), перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" звернулось до Господарського суду Запорізької області з Заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року Заяву ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 02.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 року порушено провадження у справі № 908/487/16 про банкрутство ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 року ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Голову ліквідаційної комісії - Шевчука Андрія Миколайовича; вирішено здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс для затвердження.

02.03.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене повідомлення № 28890 про визнання ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" банкрутом.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом до місцевого господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника звернулись кредитори, зокрема, гр. ОСОБА_6 (21.03.2016 року) з грошовими вимогами до боржника в сумі 2 292 327 грн. 77 коп. (з яких: 7 367 грн. 77 коп. - заробітна плата за вересень-грудень 2015 року; 1 320 000 грн. 00 коп. - щомісячна персональна надбавка за липень-грудень 2015 року; 241 240 грн. 00 коп. - середньомісячний заробіток при звільненні) та гр. ОСОБА_7 (22.03.2016 року) з вимогами до боржника в сумі 1 362 507 грн. 94 коп. (з яких: 907 107 грн. 94 коп. - заборгованість по заробітній платі за вересень-грудень 2015 року з урахуванням щомісячної персональної надбавки; 455 400 грн. 00 коп. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати).

16.05.2016 року від гр. ОСОБА_6 до Господарського суду Запорізької області надійшла Заява про зменшення кредиторських вимог, в якій він просив визнати вимогу кредитора до боржника в сумі 2 171 707 грн. 77 коп., яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за Контрактом - 7 367 грн. 77 коп., персональної надбавки - 1 320 000 грн. 00 коп., середнього заробітку при звільненні 241 240 грн. 00 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 603 100 грн. 00 коп.

16.05.2016 року від гр. ОСОБА_7 до місцевого господарського суду надійшла Заява про зменшення кредиторських вимог, в якій просив визнати вимогу кредитора до боржника в сумі 1 286 607 грн. 94 коп., яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за Контрактом - 9 533 грн. 38 коп., персональної надбавки - 750 000 грн. 00 коп., середнього заробітку при звільненні - 151 800 грн. 00 коп. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 379 500 грн. 00 коп.

Під час розгляду Заяви гр. ОСОБА_6 про визнання грошових вимог у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. (з урахуванням Заяви про зменшення кредиторських вимог від 16.05.2016 року), господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.06.2015 року між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" та футболістом-професіоналом ОСОБА_6 був укладений Контракт № 07 та підписаний Додаток № 1 до вказаного Контракту.

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 07 від 01.06.2015 року, клуб приймає футболіста на роботу на посаду спортсмена-професіонала з футболу на строк дії цього Контракту та зобов'язується сплачувати йому заробітну плату за виконану роботу, а футболіст зобов'язується сумлінно виконувати роботу, передбачену цим контрактом.

Пунктом 4.1 Контракту № 07 встановлено, що за сумлінне виконання своїх обов'язків, передбачених цим контрактом футболісту щомісячно сплачується заробітна плата, відповідно до штатного розкладу клубу, в розмірі 1 240 грн. 00 коп. з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

За умовами п. 4.2 Контракту № 07, клуб може виплачувати футболісту за результатами його професійної діяльності різноманітні доплати, надбавки, додаткові виплати та інші винагороди. Всі виплати, передбачені даним контрактом, здійснюються відповідно до діючого законодавства України та в порядку, встановленому внутрішніми нормативними документами клубу (п. 4.3 Контракту).

Строк дії Контракту №07 встановлений сторонами з моменту підписання та до 31.05.2016 року включно (п. 6.1).

Згідно з п. 6.3 вказаного Контракту, зміни та доповнення до цього Контракту, укладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін, є невід'ємною частиною цього контракту. Зміни цього Контракту в односторонньому порядку не допускаються, крім випадків, передбачених цим Контрактом та діючим законодавством України (п. 6.4).

Умовами п. 6.8 Контракту встановлено, що при припиненні цього Контракту клуб зобов'язується видати футболісту належним чином оформлену трудову книжку та здійснити повний розрахунок з футболістом за відпрацьований період в день його звільнення, а футболіст зобов'язується вернути видані клубом матеріальні цінності та інше майно, яке є власністю клубу.

Цей Контракт підлягає реєстрації в ПЛ/ПФЛ (п. 8.1 Контракту).

Пунктом 1 Додатку № 1 від 01.06.2015 року до Контракту № 07 сторони встановили додаткові умови оплати праці, відповідно до яких футболісту встановлюється щомісячна персональна надбавка в розмірі 240 000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 11 Додатку № 1 до Контракту № 07, цей додаток № 1 є складовою та невід'ємною частиною Контракту № 07 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в ПЛ України.

14.12.2015 року гр. ОСОБА_6 було звільнено за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується Наказом № 10/14-12-ЛС від 14.12.2015 року.

Поряд з цим, розглядаючи заяву гр. ОСОБА_7 про визнання грошових вимог до боржника у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. (з урахуванням Заяви про зменшення кредиторських вимог), господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 16.07.2015 року між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" (клуб) та гр. ОСОБА_7 (головний тренер) був укладений Контракт № 17 та підписаний Додаток № 1 до цього Контракту.

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 17, гр. ОСОБА_7 приймається на роботу на посаду Головного тренера головної команди клубу на строк дії цього Контракту (з моменту його підписання до 31.05.2016 року - п. 6.1). Згідно з цим Контрактом, Головний тренер бере на себе обов'язки використовувати свою професійну майстерність в інтересах клубу з метою досягнення запланованих клубом спортивних результатів.

Пунктом 4.1 Контракту встановлено, що за сумлінне виконання своїх обов'язків, передбачених цим Контрактом, Головному тренеру щомісячно виплачується заробітна плата згідно зі штатним розкладом та Колективним договором клубу у розмірі 1 800 грн. 00 коп.

Умовами п. 4.2 Контракту встановлено, що клуб може виплачувати Головному тренеру за результатами його професійної діяльності різноманітні доплати, надбавки, додаткові виплати та інші винагороди.

Згідно з п. 6.2 Контракту, зміни умов цього Контракту можливі за взаємною згодою сторін у будь-який час. Зміни і доповнення до Контракту, укладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін є невід'ємною частиною цього Контракту (п. 6.3 Контракту).

Відповідно до п. 6.4 Контракту, зміни Контракту в односторонньому порядку не допускаються, крім випадків, передбачених даним контрактом і чинним законодавством України.

За умовами п. 1 Додатку № 1 від 16.07.2015 року до Контракту № 17, Головному тренеру виплачується щомісячна персональна надбавка в розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Пунктом 3 вказаного Додатку передбачені умови, на яких клуб зобов'язувався виплатити тренеру додаткову премію, а саме: у випадку якщо за результатами сезону 2015/2016 р.р. команда клубу займає місце не нижче 6-го в турнірній таблиці - у розмірі 200 000 грн. 00 коп.; за 5-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 500 000 коп. 00 коп.; за 4-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 600 000 грн. 00 коп.; за 3-те місце в турнірній таблиці - у розмірі 800 000 грн. 00 коп.; за 2-ге місце в турнірній таблиці - у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.; за 1-е місце в турнірній таблиці - у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп.; якщо за результатами кубку України сезону 2015/2016 команда клубу займає місце у півфіналі - у розмірі 250 000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 6 Додатку № 1 до Контракту № 17, цей Додаток № 1 є складовою та невід'ємною частиною Контракту № 17 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в ОПФКУ "Прем'єр-Ліга України".

14.12.2015 року гр. ОСОБА_7 було звільнено за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується Наказом № 09/14-12-ЛС від 14.12.2015 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 року (залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року) визнано вимоги кредиторів, зокрема, гр. ОСОБА_6 в сумі 12 521 грн. 15 коп. (1 черга); гр. ОСОБА_7 в сумі 14 915 грн. 82 коп. (1 черга), інше.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 року, касаційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 задоволені частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 року у справі №908/487/16, в частині відхилення кредиторських вимог гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, скасовано; справу № 908/487/16 (в частині кредиторських вимог гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7.) передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду. При цьому, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не було перевірено дотримання сторонами вимог регламенту Федерації футболу України під час підписання Контрактів щодо необхідності реєстрації трудового контракту та додатків до нього як обов'язкових передумов для набрання ними чинності; висновки про те, що щомісячна персональна надбавка, визначена Додатками № 1, мала бути сплачена за умови якісних показників роботи команди футболістів та наявності відповідного Наказу Президента Клубу, зроблені без врахування положень Закону України "Про оплату праці" щодо визначень основної та додаткової заробітної плати, а також винагород, інших заохочувальних виплат.

Під час нового розгляду справи, окрім встановлених під час попереднього розгляду справи обставин, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, за податковим розрахунком сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", поданого до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за 4 звітний період 2015 року, вбачається, що гр. ОСОБА_6 нараховано дохід у сумі 23 784 грн. 82 коп.; гр. ОСОБА_7 нараховано дохід у сумі 11 457 грн. 65 коп.

14.12.2015 року гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 були звільнені за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Починаючи з вересня 2015 року по 14.12.2015 року, у ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати, зокрема перед гр. ОСОБА_6 - у сумі 7 367 грн. 77 коп. (з урахуванням вихідної допомоги у сумі 1 939 грн. 88 коп., індексації та компенсації за невикористану відпустку), перед гр. ОСОБА_7 - у сумі 9 533 грн. 38 коп. (з урахуванням вихідної допомоги у сумі 2 201 грн. 00 коп., індексації та компенсації за невикористану відпустку). Вказані суми відображені в даних бухгалтерського обліку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя": в розрахунково-платіжних відомостях із заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року, розрахункових листах по заробітній платі за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 Заяву гр. ОСОБА_6 з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. задоволено частково; визнано кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" у сумі 12 521 грн. 15 коп. (1 черга), в іншій частини кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 відхилено; Заяву гр. ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. задоволено частково; визнано кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" у сумі 14 915 грн. 82 коп. (1 черга), в іншій частини кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 відхилено.

Під час апеляційного провадження у цій справі, апеляційним господарським судом було встановлено, що, згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", за гр. ОСОБА_6 обліковується заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 367 грн. 77 коп. з урахуванням вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 3 913 грн. 38 коп.

За даними бухгалтерського обліку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" за гр. ОСОБА_7 обліковується заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 533 грн. 38 коп. з урахуванням вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку; залишок боргу перед гр. ОСОБА_7 становить 7 587 грн. 84 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 5 527 грн. 98 коп.

Поряд з цим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом до суми визнаних вимог кредиторів помилково двічі включено суму вихідної допомоги при звільненні, відповідно до ст. 44 КЗпП України: гр. ОСОБА_6 - у сумі 1 240 грн. 00 коп. та гр. ОСОБА_7 - у сумі 1 800 грн. 00 коп.

За висновками Донецького апеляційного господарського суду, вимоги кредитора гр. ОСОБА_6 підлягають визнанню у сумі 11 281 грн. 15 коп. та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів; вимоги кредитора гр. ОСОБА_7 підлягають визнанню у сумі 13 115 грн. 82 коп. та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі № 908/487/16 апеляційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16 змінено, викладено у наступній редакції:

Приймаючи оскаржені судові акти, в частині відхилених грошових вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума заявлених грошових вимог гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 до боржника ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" не відповідає сумі, яка фактично нарахована товариством за заявлений період та включена до звітності ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя". За висновками господарських судів попередніх інстанцій, за відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували вирішення майнового спору про стягнення заробітної плати (заборгованість по щомісячній персональній надбавці, заборгованість по середньомісячному заробітку при звільненні та заборгованість за час затримки виплати заробітної плати) гр. ОСОБА_6 у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. та гр. ОСОБА_7 у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. з банкрута ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", визнання їх вимог, як кредиторів до боржника у справі про банкрутство, є передчасним, тому задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 року у справі №908/487/16; прийняти нові рішення, якими: визнати кредиторські вимоги гр. ОСОБА_6 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" в розмірі 2 159 186 грн. 62 коп. із включенням їх до 1-ої черги Реєстру вимог кредиторів; визнати кредиторські вимоги гр. ОСОБА_7 до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" в розмірі 1 271 692 грн. 12 коп. із включенням їх до 1-ої черги Реєстру вимог кредиторів. При цьому, скаржники посилаються на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 9, 91, 16, 21, 44, 265 КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 3, 22, 30, 31 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 14, 171 Податкового кодексу України, п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", норм Регламенту Федерації футболу України та умов Контрактів, а також, приписів ст.ст. 32, 90, 11112 ГПК України.

Задовольняючи подані гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 касаційні скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" порушена на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч.3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Виходячи зі змісту вказаної норми, господарський суд, при розгляді відповідних заяв, зобов'язаний перевірити їх обґрунтованість та наявність документів, що підтверджують відповідні вимоги. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Частиною 2 ст. 25 вказаного вище Закону встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

В силу положень ст. 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно з п.п. 2), 7) ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення вказаних спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом (як правило) без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство за для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що, за відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували вирішення майнового спору про стягнення заробітної плати (заборгованість по щомісячній персональній надбавці, заборгованість по середньомісячному заробітку при звільненні та заборгованість за час затримки виплати заробітної плати) гр. ОСОБА_6 у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. та гр. ОСОБА_7 у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. з банкрута ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", визнання їх вимог, як кредиторів до боржника у справі про банкрутство, задоволенню не підлягає, - таким що зроблений в порушення наведених вище норм законодавства, що регулюють виключну підсудність таких спорів.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Частина друга ст. 3 КЗпП України передбачає можливість установлення особливостей праці, тобто особливостей правового регулювання певних трудових відносин, надаючи окремим суб'єктам господарювання право регулювати трудові відносини їхніми статутами, положеннями.

У ст. 9 КЗпП України закріплено норму, відповідно до якої, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Аналогічні гарантії передбачені у ст. 22 Закону України "Про оплату праці".

Частина 1 ст. 91 КЗпП України встановлює право суб'єктів господарювання, в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів, встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно за ст.ст. 5, 15 Закону України "Про оплату праці", організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, колективних та трудових договорів.

Аналіз ст.9 КЗпП України разом з положеннями ст.ст. 91, 44 цього Кодексу дає підстави для висновку про те, що встановлення господарюючим суб'єктом, в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів у трудових договорах чи інших угодах додаткових (порівняно із законодавством) трудових чи соціально-побутових пільг для працівників, тобто таких що покращують їх становище, не може бути підставою для визнання таких умов недійсними. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-530цс15.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється поза межами державного регулювання оплати праці, на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях, відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Згідно зі ст. 21 КЗпП, ст. 20 Закону України "Про оплату праці", контракт є особливою формою трудового договору, оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Так, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 виконували свої професійні обов'язки у ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" на підставі Контрактів №07 від 01.06.2015 року (укладений між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя"та футболістом-професіоналом ОСОБА_6.) та №17 від 16.07.2015 року (укладений між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" (клуб) та гр. ОСОБА_7 (головний тренер)).

Відповідно до п. п. 7, 8, 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19.03.1994 року, з посиланням на приписи ст. 24 КЗпП України, контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом; контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту; за згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту; контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. 6.1 та 6.3 Контрактів №07, №17, вони набирають чинності з моменту підписання, а зміни та доповнення до цих контрактів, укладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін, є невід'ємною частиною цих Контрактів.

Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця (п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19.03.1994 року, зі змінами та доповненнями).

Так, пунктом 1 Додатку № 1 від 01.06.2015 року до Контракту № 07 (укладеного між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" та футболістом-професіоналом ОСОБА_6.) сторони встановили додаткові умови оплати праці, відповідно до яких футболісту встановлюється щомісячна персональна надбавка в розмірі 240 000 грн. 00 коп.

За умовами п.п. 2 та 4 вказаного Додатку, клуб має право: виплачувати футболісту (гр. ОСОБА_6.) премії за отримання позитивного командного результату, у відповідності до клубної системи преміювання, а також, за підсумками кожного чемпіонату, виплачувати футболісту додаткову винагороду при виконанні завдань сезону.

Пунктом 1 Додатку № 1 від 16.07.2015 року до Контракту № 17 (укладеного між ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" (клуб) та гр. ОСОБА_7 (головний тренер)), Головному тренеру виплачується щомісячна персональна надбавка в розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Тобто, положення Додатків №1 до Контрактів №07 та №17 передбачають, як право клубу, різноманітні додаткові виплати працівникам клубу та умови таких виплат. При цьому, на відміну від п.п. 2,4 Додатку № 1 від 01.06.2015 року до Контракту № 07 та п. 3 Додатку № 1 від 16.07.2015 року до Контракту № 17, пункти 1 цих Додатків встановлюють щомісячні виплати у вигляді персональних надбавок за фіксованим розміром та без будь-яких застережень з приводу умов та підстав їх виплати.

Згідно з п. 11 Додатку № 1 до Контракту № 07 та п. 6 Додатку № 1 до Контракту №17, ці Додатки є складовою та невід'ємною частиною Контрактів № 07 та № 17 між сторонами та підписано в 3 (трьох) екземплярах: по одному для кожної із сторін та для реєстрації в Прем'єр-лізі України.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що здійснення вказаної реєстрації встановлюється лише для обліку та здійснення контролю за додержанням умов контракту (п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19.03.1994 року, зі змінами та доповненнями), та не може вважатись підставою для виконання умов Контракту та його невід'ємних частин (додатків, додаткових угод, змін, тощо).

Поряд з цим, за умовами Контрактів №07 та №17, окрім діючого законодавства України, відносини у професійному футболі регулюються регламентними документами ФІФА (Міжнародна федерація футбольних асоціацій), УЄФА (Європейський союз футбольних асоціацій), ФФУ (Федерація футболу України) та ПЛ (Прем'єр-ліга) України. Реєстрація трудових контрактів футболістів є складовою частиною процедур реєстрації футболіста у базі даних ФФУ та оформлення заявкової документації на участь команд клубу у змаганнях та регулюються Регламентом ФФУ зі статусу і трансферу футболістів 2014 року. Так, відповідно до п.6 ст.8 Регламенту ФФУ, третій примірник Контракту надається відповідній асоціації для обліку та, за положеннями п. 7 вказаної статті, саме клуб несе відповідальність за ненадання цього примірника до відповідної асоціації ФФУ.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині розгляду вимог кредиторів гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 щодо відмови у визнанні заборгованості з виплати персональної надбавки такими, що прийняті без врахування умов Контрактів та Додатків до них, з порушенням вказаних вище норм законодавства, які регулюють виконання та оплату праці за контрактною формою трудового договору.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що, відповідно до загальних положень ст.ст. 1 і 2 Закону України "Про оплату праці", розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства. За своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року).

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2015 року гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 були звільнені за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що видані відповідні Накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при звільненні гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, повний розрахунок, належних до виплати під час звільнення, ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" проведений не був.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А першої групи.

Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що, апеляційний господарський суд змінюючи ухвалу місцевого господарського суду від 12.01.2017 року, вказав на те, що господарським судом першої інстанції до суми визнаних вимог кредиторів помилково двічі включено суму вихідної допомоги при звільненні, відповідно до ст. 44 КЗпП України: гр. ОСОБА_6 - у сумі 1 240 грн. 00 коп. та гр. ОСОБА_7 - у сумі 1 800 грн. 00 коп. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції послався на дані бухгалтерського обліку ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", що наявні в матеріалах оскарження, без визначення конкретного документу.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

З цього приводу, слід вказати на те, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Проте, апеляційний господарський суд, в порушення наведених вище норм процесуального права, прийняв в якості доказів у цій справі копії розрахункових листів з заробітної плати за вересень-грудень 2015 року та Розрахунково-платіжних відомостей за вересень-грудень 2015 року, які були долучені до матеріалів оскарження ухвали місцевого господарського суду від 12.01.2017 року лише під час апеляційного провадження, як додаток до Письмових пояснень ліквідатора ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" (вих. №137/243 від 27.02.2017 року).

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, Письмові пояснення ліквідатора ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" від 27.02.2017 року не містять будь-яких посилань на причини неможливості подання вказаних вище документів господарському суду першої інстанції, а постанова апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року не містить належних обґрунтувань прийняття цих документів у якості доказів у справі.

До того ж, слід вказати на те, що подані ліквідатором ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" документи містять суперечливі дані щодо включення до суми заборгованості з заробітної плати кредиторів суми вихідної допомоги при звільненні, відповідно до ст. 44 КЗпП України (копії Розрахунково-платіжних відомостей за вересень-грудень 2015 року на відміну від копій розрахункових листів з заробітної плати за вересень-грудень 2015 року не містять даних щодо нарахування працівникам боржника вихідної допомоги при звільненні).

Враховую це, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення апеляційного господарського суду про зміну ухвали господарського суду першої інстанцій від 12.01.2017 року в частині зменшення визнаних кредиторських вимог гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвели до прийняття по суті невірного рішення.

Зміст ст. 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України, у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 2371 цього Кодексу, Верховний Суд України в Постанові від 04.02.2015 року, про перегляд постанови Вищого господарського суду України у справі № 927/741/13 від 23.09.2014 року, прийшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-159цс13 від 22.01.2014 року, № 6-76цс14 від 02.07.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про законність та обґрунтованість заявлених (з урахуванням Заяв про зменшення кредиторських вимог від 16.05.2016 року) кредиторських (грошових) вимог гр. ОСОБА_6 ( у сумі 2 171 707 грн. 77 коп.) та гр. ОСОБА_7 ( у сумі 1 286 607 грн. 94 коп.) до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", їх розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та умовам Контрактів №07 та №17 (з урахуванням Додатків №1, що є невід'ємними частинами).

Всі наведені вище обставини, доводи та докази були предметом неодноразового розгляду господарських судів першої та апеляційної інстанцій, на їх наявність та необхідність повного та належного дослідження, з метою надання правильної правової оцінки спірним правовідносинам, звертав увагу Вищий господарський суд України у своїй постанові у цій справі від 25.10.2016 року. Проте, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення приписів ст.ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України, дослідивши всі обставини справи, помилково дійшли висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог гр. ОСОБА_6 в сумі 2 171 707 грн. 77 коп. та гр. ОСОБА_7 в сумі 1 286 607 грн. 94 коп. (з урахуванням Заяв про зменшення кредиторських вимог від 16.05.2016 року).

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами п.2) ч.1 ст.1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, встановлені під час касаційного провадження порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року та ухвали Господарського суду Запорізької області від 12 січня 2017 року у справі № 908/487/16, з прийняттям нового судового рішення про визнання кредиторських вимог: гр. ОСОБА_6 по заробітній платі у сумі 2 171 707 грн. 77 коп. до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя"; гр. ОСОБА_7 по заробітній платі у сумі 1 286 607 грн. 94 коп. до ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", - з включенням їх до першої черги задоволення Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12 січня 2017 року у справі № 908/487/16 скасувати.

3. Прийняти у справі № 908/487/16 нове рішення:

Визнати вимоги гр. ОСОБА_6 по заробітній платі на суму 2 292 327 грн. 77 коп. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" та включити їх до першої черги задоволення Реєстру вимог кредиторів.

Визнати вимоги гр. ОСОБА_7 по заробітній платі на суму 1 362 507 грн. 94 коп. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" та включити їх до першої черги задоволення Реєстру вимог кредиторів.

Головуючий суддяС.В. Куровський судді: Л.Й. Катеринчук В.Ю. Поліщук Б.М. Поляков О.С. Удовиченко