ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 914/1043/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційнихскаргтовариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.17у справігосподарського суду Львівської області №914/1043/16за первіснимпозовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна"простягнення 310 542,70грн.,за зустрічнимпозовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним акту виконання будівельних робіт,представники сторін:

від ФОП ОСОБА_4 - не з'явилися,

від ТОВ "НТД-Україна" - Бідак О.О.,

У С Т А Н О В И В:

15.04.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" 310 542,70грн., які складаються з 281 812,47грн. основного боргу, 18 923,38грн. пені, 4 170,60грн. 3% річних, 5 636,25грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством зобов'язань з оплати виконаних робіт по влаштуванню вхідної групи на об'єкті замовника згідно договору №03/09/12-2 від 03.09.2012.

19.05.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" подали до цього ж суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним акту виконання будівельних робіт за травень 2013 року №1 від 31.05.2013 на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень з виставковим павільйоном по АДРЕСА_1, підписаного ФОП ОСОБА_4 в односторонньому порядку.

27.10.2016 рішенням господарського суду Львівської області (суддя Цікало А.І.) первісний позов ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на користь останнього з ТОВ "НТД-Україна" 291 619,32 грн., у тому числі 281 812,47 грн. заборгованості, 4 170,60 грн. 3% річних; 5 636,25 грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні первісного позову в частині стягнення пені відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "НТД-Україна" відмовлено.

07.02.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення 194 602,47грн. основного боргу, 3 079,90грн. 3% річних, 3 994,99грн. інфляційних втрат за первісним позовом, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Частково відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, апеляційна інстанція керувалась тим, що сторони не погодили питання про необхідність закупити матеріали, ціна яких виходить за межі ціни, узгодженої договором.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" посилалися на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яку просили скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову про стягнення 87 210,00грн. основного боргу, 1 641,26грн. інфляційних втрат, 1 096,70грн. 3% річних відмовити, а зустрічний позов задоволити.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 також не погоджуючись із прийнятою постановою апеляційного суду у частині відмови в стягненні 194 602,47грн. боргу, 3 079,90грн. 3% річних, 3 994,99грн. інфляційних нарахувань, з підстав неповного встановлення цим судом усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, тому просив постанову від 07.02.2017 скасувати, а рішення від 27.10.2016 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарг виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 03.09.2012 між ТОВ "Етол Україна" (замовник, правонаступник ТзОВ "НТД-Україна") та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір виконання робіт №03/09/12-2, згідно умов якого виконавець зобов'язався своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по влаштуванню вхідної групи на об'єкті замовника за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації. Облаштування фасаду здійснюється у відповідності до специфікації, затвердженої замовником, що зазначені у додатку № 1. Замовник зобов'язався надати виконавцю будівельний майданчик, передати затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання монтажних робіт, прийняти і повністю сплатити вартість виконаних робіт (і матеріалів, якщо роботи здійснюються за рахунок матеріалів Виконавця) (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, орієнтована вартість робіт становить 152 210,00 грн. в тому числі ПДВ 20%. Остаточна вартість договору визначається як сума всіх актів прийняття-передачі виконаних робіт.

Згідно п.3.2. договору перелік, кількість, вартість матеріалів та обладнання, поставку та монтаж якого здійснює виконавець, а також перелік та вартість монтажних робіт, що виконує підрядник, сторони визначили у додатку №2 до договору.

Додатком №2 до договору сторони узгодили матеріали та роботу на загальну суму 152 210,00грн.

На стадії виконання договірних зобов'язань, замовник здійснив часткову оплату в сумі 65 000,00грн., а саме: 04.09.2012 на суму 50000,00 грн., 14.09.2012 на суму 15000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.09.2012, та від 14.09.2012.

Заявляючи первісний позов, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зазначав про те, що свої зобов'язання за спірним договором виконав належним чином, що підтверджується актами форми КБ-2, довідками про вартість робіт КБ-3, проте ТОВ "НТД-Україна" у порушення ст.ст.526, 629 ЦК України, п.п.5.3., 5.4. договору, виконані роботи не оплатили у повному обсязі.

У свою чергу, заявляючи зустрічний позов ТОВ "НТД-Україна" посилались на те, що акт від № не підписували з підстав виявлених дефектів у виконанні робіт та в документації, яка не відповідала чинному законодавству, у результаті чого штучно створено їх боргові зобов'язання перед ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Установивши порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, що підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції мотивовано задовольнив первісні позовні вимог у відповідній частині. При цьому правильно відхилив вимоги про стягнення 194 602,47грн. витрат, понесених позивачем за первісним позовом у зв'язку із закупівлею матеріалів для виконання умов договору, з підстав недоведеності використання матеріалів на зазначену суму при виконанні робіт згідно договору, оскільки погоджена у додатку №2 орієнтовна вартість робіт становить 152 210,00грн., а остаточна вартість договору визначається як сума всіх актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відхиляючи зустрічні позовні вимоги, суди обох інстанцій обгрунтовано виходили з того, що не підписаний однією зі сторін (замовником) акт приймання-передачі виконаних робіт може бути визнаний недійсним на підставі ч.4 ст.882 ЦК України, якщо мотиви відмови іншої сторони від підписання акту досліджені судом і визнані ним обгрунтовані. Отже, задоволення зустрічного позову у цій справі є передчасним, що враховано судами обох інстанцій та правильно ухвалено про відмову в задоволенні цих вимог.

Беручи до уваги викладене, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного суду, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статей 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, на підставі яких належним чином проаналізував відносини сторін та ухвалив законну постанову, підстав для скасування якої з мотивів, наведених у касаційних скаргах, не убачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі №914/1043/16 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова