Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 52/508

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Іванової Л.Б. Акулової Н.В.(доповідач), Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк" Експрес-Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 рокута рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 рокуу справі№ 52/508 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"доАдвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Локарт"треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго", 2) Орлов Ігор Федорович проусунення перешкод у користуванні майном

За участю представників:

від позивача: Калантай М.А. (дов.№юр-15 від 07.02.2014 року);

від відповідача: Жоніга О.О. (дов.б/н від 28.04.2015 року);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Орлов І.Ф. (адвокатське посвідчення №1084 від 15.02.1996 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 у цій справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013, позов задоволено. Усунуто перешкоди ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" у користуванні майном шляхом виселення Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Локарт" з квартир № 29, № 30, що знаходяться в будинку № 49 по вулиці Гоголівській у м. Києві.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року у справі №52/508 касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Локарт" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 у справі № 52/508 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2014 у справі №52/508 (суддя: Ломака В.С.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року у справі №52/508 (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк" Експрес-Банк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 52/508 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки права позивача, як власника спірного майна, не можуть бути захищені шляхом пред'явлення негаторного позову, оскільки таке майно перебуває у володінні іншої особи.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк" Експрес-Банк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №52/508 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа-2, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2007 між АБ "Експрес-Банк" та Приватним підприємством "Лекс" був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл, в забезпечення виконання якого, 16.07.2007 між АБ "Експрес-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" був укладений іпотечний договір.

Іпотекодавець відповідно до договору іпотеки передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру № 29, що знаходиться в будинку № 49 по вул. Гоголівській у м. Києві, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" на підставі свідоцтва про придбання майна, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. 27.05.2005 року за реєстровим №2152; квартиру № 30, що знаходиться в будинку № 49 по вул. Гоголівській у м. Києві, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго" на підставі свідоцтва про придбання майна, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. 27.05.2005 року за реєстровим №2155.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 у справі № 34/186 позов АБ "Експрес-Банк" було задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири № 29, № 30, що знаходяться в будинку № 49 по вул. Гоголівській у місті Києві та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго", шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Відповідно до листа ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" від 21.04.2011 № 1047 прилюдні торги з реалізації вищезазначених квартир не відбулись, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

Згідно з заявою від 29.04.2011 № 08.3-1/323 позивач виявив бажання залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансенерго", а саме квартири № 29, № 30, що знаходяться в будинку № 49 по вулиці Гоголівській у місті Києві, в рахунок погашення частини заборгованості.

15.06.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а також Акт передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

13.07.2011 на підставі акту передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 15.06.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М. були видані: свідоцтво про належність Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Експрес-Банк" на праві власності майна, що складається з квартири № 29 у будинку №49 по вулиці Гоголівській, що у м. Києві, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., за ціною 1 030 354 грн.; свідоцтво про належність Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Експрес-Банк" на праві власності майна, що складається з квартири № 30 у будинку №49 по вулиці Гоголівській, що у м. Києві, загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., за ціною 1 374 386,00 грн.

Під час провадження у даній справі судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу та відповідно до висновку судових експертів № 8776/8777/13-43 від 29.09.2014 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було визначено, що квартири № 29 та № 30 житлового будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській в Шевченківському районі міста Києва станом на момент проведення дослідження не є окремими (ізольованими один від одного та інших вбудованих приміщень) об'єктами нерухомості. Приміщення квартир № 29 та № 30, а також приміщення міжквартирного коридору ХІХ (площею 7, 8 кв.м.), розташованих на першому поверсі другої секції будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській у місті Києві фактично об'єднано в одну групу приміщень, вхід до якої влаштовано з приміщення ХХ (площею 22, 3 кв.м.) сходової клітини. При цьому, зазначено, що оскільки в представлених на дослідження копіях інвентаризаційної документації відсутні дані щодо фізичного зносу та характеристики технічного стану (на момент складання даної документації) конструктивних елементів квартир № 29 та № 30 житлового будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській в Шевченківському районі міста Києва, визначити, чи відповідає технічний стан даних квартир технічно-інвентаризаційній документації та зазначені об'єкти нерухомості не вбачається можливим. Планувальне рішення квартир № 29 та № 30 житлового будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській в Шевченківському районі міста Києва не відповідає даним представлених на дослідження копій інвентаризаційної документації. Визначити за результатами проведеного натурного обстеження давність (дату, період) виконання ремонтно-будівельних робіт по об'єднанню приміщень квартир № 29 і № 30, а також приміщення міжквартирного коридору ХІХ, розташованих в будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській у місті Києві в одну групу приміщень не вбачається можливим, у зв'язку з відсутністю відповідної розробленої та зареєстрованої судово-експертної методики. Приведення планувального рішення квартир № 29 та № 30 житлового будинку № 49 (літера "А") по вулиці Гоголівській в Шевченківському районі міста Києва у відповідність з даними представлених на дослідження копій інвентаризаційної документації є технічно можливим.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що оспорювані квартири, фактично перебувають у володінні відповідача.

10.10.2011 позивачем було надіслано відповідачу претензію № 08.3-1/893-848, в якій він просив усунути перешкоди у користуванні квартирами №29, №30, які належать на праві власності АБ "Експрес - Банк", звільнити квартири від майна відповідача, надати вільний доступ до вказаних квартир, шляхом передачі за актом приймання-передачі ключів від вказаних квартир, та припинити незаконне користування майном АБ "Експрес - Банк"; відповідач в свою чергу відповіді не надав, спірні приміщення не звільнив.

В силу статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником лише за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним та є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювані квартири, які належить позивачу на праві власності, фактично перебувають у володінні відповідача.

Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що права позивача, як власника спірного майна, не можуть бути захищені шляхом пред'явлення негаторного позову, оскільки таке майно перебуває у володінні іншої особи.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк" Експрес-Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року у справі №52/508 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. Іванова

Судді: Н.В. Акулова

Т.П. Козир