Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №910/15013/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 910/15013/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015

зі справи № 910/15013/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "Брокбізнес"), м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"(далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"), м. Київ,

про стягнення 17 651,59 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Сіняк Д.В. предст. (дов. від 07.05.2015)

відповідачів - Татаріна О.Ю. предст. (дов. від 30.12.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "СК "Брокбізнес" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) 13 488,46 грн. страхового відшкодування, 184,03 грн. - 3 % річних, 3979,10 грн. -інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/15013/15 (суддя Пукшин Л.Г.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (судді Коротун О.М. - головуючий, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій з прийняттям нового рішення про відмову в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів у наведеній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Брокбізнес" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 05.09.2013 за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-2002138/01НТ (далі - Договір) застраховано автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_1. Страхувальником та вигодонабувачем за договором є ОСОБА_6. Страховиком за Договором є ПрАТ "СК "Брокбізнес". Згідно з п. 8.11 Договору цей договір діє з 13.09.2013 до 12.09.2014;

- 20.01.2014 в м. Києві на бульв. Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_6 та "Mitsubishi Pajero", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8, під керуванням власника;

- постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2014 зі справи № 757/3646/14-п, з урахуванням постанови від 10.08.2015 про виправлення описки, встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення вимог п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- у відповідності до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 05.02.2014 № 1479, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 31.01.2014 складає 13 488,46 грн.;

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО - ТОВ "Автоград" від 24.07.2014 № М_СчТ01857 становить 14 627,17 грн. з ПДВ;

- згідно складеного страхового акту від 01.09.2014 № 50654/1 ПрАТ "СК "Брокбізнес" визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14 627,17 грн., виплата якого на рахунок СТО - ТОВ "Автоград" підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2014 № 7440;

- ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" як страховиком, та ОСОБА_8 як страхувальником укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв у період з 19.04.2013 по 18.04.2014 (далі - Поліс АС/1905211), відповідно до якого: забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Mitsubishi Pajero", державний номер НОМЕР_2; ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.;

- ПрАТ "СК "Брокбізнес" направлено на адресу ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" заяву на виплату страхового відшкодування від 25.11.2014 № 309/01-14, яка була отримана відповідачем 01.12.2014. Доказів сплати 14 627,17 грн. на користь позивача відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Тобто у правовідносинах між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на законних підставах стягнуто з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування мав до особи, відповідальної за завдані збитки (цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем) 13 488,46 грн. заявлених до стягнення витрат, понесених позивачем у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Причиною касаційного розгляду стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем на суму основного боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма регулює зобов'язальні правовідносини, тобто застосовується у разі порушення грошового зобов'язання.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що спірні правовідносини є деліктними. Відшкодування шкоди у розумінні приписів законодавства є цивільно-правовою відповідальністю, а не борговим (грошовим зобов'язанням). Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема відшкодування збитків та шкоди (деліктне зобов'язання), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Отже, дія приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникли у зв'язку із заподіянням шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", а також у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2016 зі справи № 922/3234/15 та від 03.03.2016 зі справи № 922/5572/15).

Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на судову практику у спорах, що виникають з договорів страхування, у даному випадку, є безпідставним, з огляду на те, що даний спір виник у деліктних правовідносинах (у зв'язку із заподіянням шкоди), а не у правовідносинах з виконання страховиком перед страхувальником грошового зобов'язання із здійснення страхової виплати за договором страхування.

Згідно з приписами статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судами попередніх інстанцій помилково визначено зобов'язання по відшкодування шкоди як грошове зобов'язання та застосовано приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права без урахування правової природи спірних правовідносин, з прийняттям нового рішення у скасованій частині про відмову в позові.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягають перерозподілу і судові витрати зі справи.

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 зі справи № 910/15013/15 скасувати в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Прийняти нове рішення у скасованій частині про відмову в позові.

3. У решті рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 зі справи № 910/15013/15 залишити без змін.

4. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 зі справи № 910/15013/15 у частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 103,10 грн. - 3% річних, 3 911,65 грн. інфляційних втрат та 419,06 грн. судового збору - у разі подання приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" відповідних заяви і довідки про списання зазначених сум.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 307,31 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 2 192,40 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець