Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 904/3514/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015у справі№ 904/3514/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА"пропримусовий демонтаж самовільно встановлених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 було продовжено строк розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибацький хутір" на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 28.01.2016 на 12 год. 10 хв.

Для розгляду касаційної скарги у цій справі 27.01.2016 визначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: Малець Н.М. (дов. від 04.12.2015),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" про зобов'язання здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку (на 4-ох місцях) без отримання у встановленому порядку дозволів. Позивач зазначав про те, що встановивши самовільно рекламну конструкцію, відповідач порушив законодавство України про рекламу, а при спробі примусового усунення позивачем виявленого порушення - перешкоджав діям представників Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління" належним чином виконувати свої посадові обов'язки, а саме виконати наказ органу місцевого самоврядування та здійснити демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами. При цьому, позивач посилався на приписи статті 16 Закону України "Про рекламу" та положення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015, ухваленим суддею Колісник І.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з обставин відсутності у відповідача дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106 та перешкоджання позивачу у здійснені демонтажу самовільно встановлених рекламних засобів. При цьому, суд керувався приписами статей 1, 16 Закону України "Про рекламу", статей 16, 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., постановою від 11.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що розміщені на фасаді торгового центру спеціальні конструкції відповідно до чинного законодавства не відносяться до рекламних засобів, а є вивіскою, яка має інформаційний характер і не містить закликів до придбання товару чи послуги. Відтак, на думку скаржника, отримання у такому випадку дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами законом не передбачено. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 17 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 1, 8, 9 Закону України "Про рекламу", пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будинку (на 4-ох місцях) за адресою: м. Львів, вул. вул. Княгині Ольги, 106, у зв'язку з чим 12.05.2014 Департамент економічної політики Львівської міської ради рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача вимогу № 23/Р-7-1298, у якій запропонував відповідачу у строк до 22.05.2014 усунути порушення щодо самовільного встановлення конструкцій зовнішньої реклами. Наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 17Д від 17.06.2014 Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" зобов'язано здійснити до 29.12.2014 демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, що розміщені за вказаною адресою. Також судами установлено, що 25.06.2014 Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" із попередженням про те, що розміщені рекламні конструкції підлягають демонтажу, як незаконно встановлені та запропонувало відповідачеві у строк до 03.07.2014 добровільно здійснити їх демонтаж. Установлено судами і те, що 29.01.2015 Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" складено акт, згідно з яким власник спеціальних рекламних конструкцій по вул. Княгині Ольги, 106 та власник будівлі не допустили представників позивача для проведення демонтажу. Відповідно до акту обстеження місця встановлення рекламного засобу від 18.05.2015, складеного позивачем, рекламний засіб, встановлений відповідачем за вказаною адресою добровільно демонтовано не було, що і стало підставою для звернення із даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" про зобов'язання здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Статтею 1 Закону України "Про рекламу" унормовано, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби це засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача. Згідно з приписами статті 16 названого Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила), спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами. Пунктами 3, 4 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів". Відповідно до статей 12, 13 вказаного Закону, суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування (парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування); прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту. Пунктом 5 частини першої статті 16 цього Закону визначено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати, зокрема, об'єкти зовнішньої реклами, які, у свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 21 вказаного Закону є елементами (частинами) об'єктів благоустрою. За змістом статті 34 названого Закону, правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. Відповідно до розділу 4 ("Порядок розміщення зовнішньої реклами") вказаних Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові проводиться виключно на підставі дозволів, які є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами. За таких обставин єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами є наявність у суб'єкта господарювання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки погодження такого розміщення з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту. Як установлено судами попередніх інстанції, відповідач дозволу на розміщення зовнішньої реклами, який би надавав йому право вчиняти дії з розташування рекламних конструкцій у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 106 у передбаченому чинним законодавствам порядку не отримав. Водночас, не доведено відповідачем належними доказами і обставин самостійного демонтажу ним спірних рекламних конструкцій. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Довід скаржника про те, що спірні конструкції є вивісками, які не відносяться до рекламних засобів, був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилений ним. Судом апеляційної інстанції установлено, що розміщені на фасаді будівлі у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 106 спірні конструкції відповідають визначенню зовнішньої реклами. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі № 904/3514/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець