Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 920/1286/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача - Пейкова В.П. дов. б/н від 8 липня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Сумський авторемонтний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року у справі Господарського суду Сумської області за позовом ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" до ПАТ "Сумський авторемонтний завод" про дострокове розірвання договору оренди та за зустрічним позовом ПАТ "Сумський авторемонтний завод" до ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Сумський авторемонтний завод" (далі - відповідач) з позовом про розірвання договору оренди приміщення № 01/2014-ОП від 1 квітня 2014 року з 12 травня 2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди, у зв'язку з чим позивач не має можливості використовувати орендоване приміщення відповідно до його цільового призначення.

У серпні 2014 року ПАТ "Сумський авторемонтний завод" звернулось до ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" із зустрічним позовом про стягнення 91339 гривень 41 коп., а саме: 38258 гривень 77 коп. боргу з орендної плати, 430 гривень 11 коп. 3 % річних, 635 гривень 00 коп. пені, 492 гривень 76 коп. відшкодування вартості активної електроенергії та 51522 гривень 77 коп. неустойки за прострочення повернення орендованого майна за договором (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 29 вересня 2014 року).

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов'язань з оплати орендної плати та відшкодування вартості активної електроенергії.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14 жовтня 2014 року провадження у справі щодо розгляду первісної позовної заяви припинено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" на користь ПАТ "Сумський авторемонтний завод" 25263 гривні 05 коп. боргу з орендної плати за травень, червень 2014 року з урахуванням втрат коштів від інфляції, 635 гривень 00 коп. пені, 231 гривню 92 коп. - 3 % річних, 492 гривні 76 коп. відшкодування вартості спожитої активної електроенергії.

В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Сумський авторемонтний завод" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 14 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Сумський авторемонтний завод" просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 14 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідача, у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено, та стягнути з ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" на користь ПАТ "Сумський авторемонтний завод" 66011 гривень 11 коп., а саме: 12995 гривень 72 коп. боргу з орендної плати за липень 2014 року, 198 гривень 19 коп. - 3 % річних, 51522 гривні 77 коп. неустойки за прострочення повернення орендованого майна за договором.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 762, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України

Представники відповідача у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 квітня 2014 року між ПАТ "Сумський авторемонтний завод" (орендодавець) та ТОВ виробничо-комерційним підприємством "Логіка" (орендар) укладено договір оренди приміщення №101-2014-ОП, за п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення головного корпусу (автобусний цех) під літерою А-I загальною площею 3379 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, пр-т Курський, б. 26, та належить орендодавцеві на праві приватної власності згідно наказу Міністерства транспорту № 633 від 14 грудня 1994 року та переліку майна від 13 серпня 2008 року. Сторони домовились, що вартість приміщення, яке орендується, складає 1000000 гривень 00 коп. Разом з приміщенням, що орендується, орендодавець передає орендареві в оренду майно, яке знаходиться у даному приміщенні, а саме: гідропідіймач П-112 у комплекті зі станцією - 2 шт.; зборку силова ЩС4 (відсутня розводка), ЩС5 (відсутні вставки і плавки), ЩС6 (комплект) - 3 шт., кран - балку Q 2 т. - 2 шт.; кран - балку Q 2 т. - 1 шт. (відсутній привод переміщення балки); тепло вентилятор (без електродвигунів) - 3 шт.; випрямлювач 220-12 - 1 шт.; сейф металевий - 2 шт.; ящик інструментальний 2-секційний - 1 шт.; бойлери (в неробочому стані) - 3 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору встановлено, що приміщення, яке орендується, та майно у ньому надаються орендарю для використання під розміщення виробничих ліній та обладнання.

1 квітня 2014 року між ПАТ "Сумський авторемонтний завод" та ТОВ виробничо-комерційним підприємством "Логіка" підписано акт приймання-передачі до договору оренди приміщення.

У відповідності до п. 4.1 договір вступає в дію з дати укладання і діє до 31 березня 2017 року включно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка" зазначає, що після підписання акту приймання-передачі приміщення, останній не мав змоги розмістити у ньому необхідне обладнання та виробничі лінії через невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за укладеним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Листами № 2280 від 23 травня 2014 року та № 2289 від 26 червня 2014 року позивач звертався до ПАТ "Сумський авторемонтний завод" з вимогою дострокового розірвання договору оренди приміщення, у зв'язку з тим, що фактично не має можливості з незалежних від нього обставин використовувати орендоване приміщення у відповідності до мети укладеного договору оренди.

Разом з тим, 1 серпня 2014 року листом № 1897 ПАТ "Сумський авторемонтний завод" повідомило позивача про те, що відповідно до положень діючого цивільного законодавства у зв'язку з несплатою орендної плати відмовляється від договору оренди та просить повернути орендоване приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Встановлено, що повідомлення ПАТ "Сумський авторемонтний завод" про відмову від договору оренди приміщення № 01/2014-ОП від 1 квітня 2014 року отримано представником позивача 1 серпня 2014 року.

Таким чином, з 1 серпня 2014 року договір є розірваним в силу закону, а тому на час вирішення первісного позову предмет спору щодо розірвання договору оренди відпав, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обгрунтовано припинили провадження у справі в частині первісної позовної вимоги про розірвання договору оренди № 01/2014-ОП від 1 квітня 2014 року.

Позивачем за зустрічним позовом - ПАТ "Сумський авторемонтний завод" заявлено вимоги про стягнення з ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" 38258 гривень 77 коп. боргу з орендної плати, 430 гривень 11 коп. - 3 % річних, 635 гривень 00 коп. пені, 492 гривні 76 коп. відшкодування вартості активної електроенергії та 51522 гривень 77 коп. неустойки за прострочення повернення орендованого майна за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За положеннями п. п. 5.1, 5.2 договору щомісячний розмір орендної плати з моменту підписання,1 квітня 2014 року, по 1 жовтня 2014 року складає 12000 (дванадцять тисяч) 00 коп. з урахуванням ПДВ. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця. Щомісячна плата сплачується орендарем з урахуванням індексу інфляції.

ПАТ "Сумський авторемонтний завод" направлено на адресу ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка": рахунок-фактуру № СФ-0000513 від 8 травня 2014 року за оренду за травень місяць на суму 12396 гривень 00 коп.; рахунок-фактуру № СФ-0000642 від 10 червня 2014 року за оренду за червень місяць на суму 12867гривень 05 коп.; рахунок-фактуру № СФ-0000764 від 10 липня 2014 року за оренду за липень місяць на суму 12995 гривень 72 коп.

Згідно імперативних приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, вказана норма не містить договірних застережень, її застосування в орендних правовідносинах не залежить від таких обстави як невизначеність у договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку останній не відповідає; обізнаність (або необізнаність) орендаря з незадовільним (аварійним) технічним станом орендованого нерухомого майна тощо.

За висновком експертного будівельно-технічного дослідження передані в оренду приміщення не були звільнені від устаткування, автотранспорту, матеріалів, інструментів; в приміщенні проводились ремонтно-зварювальні роботи; виконано демонтаж системи опалення (трубопроводів і радіаторів), вентиляції, відсутні освітлювальні пристрої, а наявні електророзподільні щити розукомплектовані та потребують проведення ремонтних робіт; у частині приміщень виконано демонтаж оздоблення поверхні підлоги, внаслідок чого поверхня підлоги потребує проведення додаткових ремонтних робіт.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність об'єктивних обставин, які перешкоджали орендарю в подальшому використовувати орендоване майно за призначенням, про що був повідомлений орендодавець листами № 2280 від 23 травня 2014 року, № 2289 від 26 червня 2014 року, у тому числі і про намір розірвати договір у судовому порядку, що свідчить про наявність правових підстав для звільнення відповідача за зустрічним позовом від сплати орендної плати за період, протягом якого він фактично не мав можливості користуватись об'єктом оренди (з липня 2014 року).

Враховуючи викладене, доводи заявника касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, яка не підлягала до застосування для врегулювання спірних правовідносин, не знайшли свого підтвердження під час перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" орендної плати за травень 2014 року та червень 2014 року в сумі 12396 гривень 00 коп. та 12867 гривень 05 коп. відповідно, з урахуванням індексу інфляції, як передбачено умовами договору.

У касаційній скарзі ПАТ "Сумський авторемонтний завод" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за якою якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням об'єктом оренди у сумі 51522 гривень 77 коп. (за серпень та вересень 2014 року) з огляду на те, що твердження позивача за зустрічним позовом про відмову відповідача за зустрічним позовом вчиняти дії з повернення орендованого майна спростовано матеріалами справи, зокрема, наданими судам актами приймання-передачі орендованого майна, підписаними останнім.

Крім того, встановлено, що ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка" не мало фактичної можливості користуватись орендованим приміщенням у відповідності до мети договору, про що неодноразово повідомляло орендодавця, у тому числі про намір розірвати договір оренди в судовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних виходячи з суми основного боргу, що підлягає стягненню, судами підставно задоволено вимоги в частині стягнення з ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка" 231 гривні 92 коп. 3 % річних, як таких, що нараховані у відповідності до вимог закону.

Відповідно до п. 7.1 договору орендар зобов'язався укласти з ПАТ "Сумиобленерго" договір на постачання електроенергії до орендованих приміщень та забезпечити окремий облік спожитої електроенергії. До укладення зазначеного договору орендар відшкодовує орендодавцеві спожиту ним електроенергію згідно показів встановленого орендарем за власний рахунок лічильника.

За актом від 15 травня 2014 року, складеним представниками сторін, ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Логіка" спожило 388 кВт електроенергії; відповідно до даних рахунку ПАТ "Сумиобленерго" № 11/3424 від 15 травня 2014 року, 1 кВт активної електричної енергії коштував у травні 2014 року 1, 27 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення зустрічної вимоги про стягнення з ТОВ виробничо-комерційного підприємства "Логіка" 492 гривні 76 коп. відшкодування вартості спожитої активної електричної енергії як такої, що підтверджена матеріалами справи та не спростовується відповідачем за зустрічним позовом.

Пунктом 9.1 договору оренди сторони погодили, що орендар у випадку прострочення сплати орендних, комунальних та інших платежів сплачує орендодавцю пеню у розмірі 5 грн. за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми законодавства, дійшли юридично обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені, заявленої у сумі 635 гривень 00 коп.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 526, 625, 759, 762, ч. 1 ст. 773, ст.782 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир