Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 902/1564/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. у справі № 902/1564/14 господарського суду Вінницької області

за позовомІллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" визнання права власностіза участю представників:

Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - Данільцев Ю.М.;

ТОВ "Агропродсервіс" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.2014 р. відмовлено у прийнятті позовної заяви Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс" про визнання права власності (а.с.1-2).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Іллінецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка повернута без розгляду відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с.8-9).

Повертаючи подану апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Іллінецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (а.с.38-42).

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального i процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Недотримання зазначених вимог щодо додання до касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, є підставою для повернення поданої апеляційної скарги без розгляду у відповідності з п.3 ч.l ст.97 ГПК України.

Повертаючи подану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції у даній справі, апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору. При цьому, твердження скаржника про звільнення його від сплати судового збору, в силу п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не було враховано судом апеляційної інстанції.

Даний висновок суду є правомірним з огляду на таке.

В силу п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільнені, зокрема, Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Тобто ст. 5 Закону визначені випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору.

Якщо зазначені органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Водночас, предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно за відповідачем.

Отже, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є вимога у сфері господарських відносин, то дана справа не пов'язана з питаннями, що стосуються здійснення повноважень позивача.

Відтак, судовий збір має бути сплачено на загальних підставах.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно повернув подану апеляційну скаргу разом із доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, отже, підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. - без змін.

2. Стягнути з Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області в доход Державного бюджету України 609,00 грн. за розгляд касаційної скарги.

3. Доручити господарському суду Вінницької області видачу виконавчого документу на виконання п. 2 резолютивної частини постанови.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.