ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 917/1233/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.,розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі№ 917/1233/16Господарського судуПолтавської областіза позовомФермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана ХлистюкадоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договорув засіданні взяли участь представники:

- позивача: - відповідачі: ВСТАНОВИВ:

Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області про розірвання договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 (суддя Мацько О.С.) позовні вимоги задоволено; розірвано договір від 03.11.2014, укладений між Фермерським благодійним господарством "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення умов договору, без погодження із позивачем та за відсутності його розпорядження стосовно організації сівозміни, було здійснено посів на земельній ділянці, що є об'єктом обробітку, культур, які не належать до овочевих та садових, а саме, у 2015 році посіяно соняшник, а у 2016 році - кукурудзу.

За таких обставин, враховуючи спеціалізацію господарства позивача, умови договору щодо об'єкту вирощування і зберігання, а також - складний і трудомісткий характер вирощування суниці, суд визнав недотримання відповідачем істотної умови договору і використання земельної ділянки з іншою метою, ніж та, що погоджена у договорі та у відповідній бюджетній програмі, самовільна зміна виконавцем об'єкту вирощування та зберігання, встановленого п.2.2 договору, позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору та зашкодило інтересам позивача, тому наявні підстави для розірвання договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (судді: Шевель О. В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 залишено без зміни.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник доводить безпідставність висновків суду про порушення ним умов договору, оскільки суди в порушення норм ст.ст. 4-2, 4-7, 43, 82 ГПК України обмежилися викладенням доводів та доказів позивача, на користь якого прийнято рішення, не надавши правової оцінки його доводам, не врахувавши висновки Верховного Суду України у справі № 6-20гс14, що за змістом норм с. 111-28 ГПК України є обов'язковими для суду.

Скаржник вважає, що належним чином виконував зобов'язання за договором, що встановлено судовим рішенням від 20.10.2015 у справі № 917/2083/15, преюдиційне значення якого не враховано судами чим порушено ст. 35 ГПК України, тому у суду не було підстав для застосування ст. 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору.

Позивач надіслав суду електронне повідомлення № 675 від 26.04.2017 в якому звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи з причин хвороби свого представника, що унеможливлює участь останнього в судовому засіданні.

Суд зазначене клопотання відхиляє, керуючись наступними мотивами.

Будь-які обставини, що наводяться учасниками судового процесу повинні бути підтверджені суду належними доказами, тому за відсутності таких, у суду немає підстав визнати доводи позивача обґрунтованими. Суд бере до уваги, що позивач не наводить обставин, які б унеможливлювали або його особисту участь в судовому засіданні без представника, або надання повноважень іншому представнику.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження розгляду справи та відкладення судового засідання з причин, що унеможливлюють явку представника та відповідача особисто.

Суд зазначене клопотання відхиляє, керуючись наступними мотивами.

Суд не бере до уваги зазначення представником про наступне надання доказів суду безпосередньо, оскільки, по-перше, заявник не наводить самих обставин, які обгрунтовують неможливість участі в судовому засіданні та які він в подальшому має намір доказувати, а по-друге, не вказує на суть таких доказів та причини, які унеможливлюють їх подання разом з клопотанням.

За таких обставин у суду немає підстав визнати доводи позивача обґрунтованими.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2017 у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи; протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначений склад колегії: Яценко О.В., Сибіга О.М., Ходаківська І.П..

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами було укладено договір від 03.11.2014 строком на 15 років, відповідно до п.1.1 якого замовник (позивач) доручає за грошову винагороду, а виконавець (відповідач) зобов'язується надати багаторічний комплекс послуг та виконати роботи із обробітку ґрунту, вирощування, збирання, переробки і реалізації урожаю овочевих та садових сільськогосподарських культур на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1. договору, об'єктом обробітку є земельна ділянка площею 93,4 га, яка на праві постійного користування належить ОСОБА_5 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 27.01.1997 та передається виконавцю для виконання зобов'язань за договором від 03.11.2014.

Предметом позову в даній справі є розірвання вищевказаного договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що правовим наслідком порушення зобов'язання може бути, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2016 році неодноразово звертався до відповідача з листами щодо розірвання договору від 03.11.2014 з підстав істотного порушення відповідачем умов даного договору, зокрема, такі листи було направлено 19.04.2016, 13.05.2016, однак згоди із вказаного питання сторонами досягнуто не було, а саме, у відповіді на лист від 19.04.2016 відповідачем було зазначено, що ФОП ОСОБА_4 не вважає правовідносини між сторонами за спірним договором припиненими, у задоволенні претензії від позивача від 13.05.2016 ФОП ОСОБА_4 було відмовлено.

За таких обставин, позивачем було передано даний спір на вирішення суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Таким чином, у даному випадку для вирішення питання про наявність підстав для застосування ч.2 ст. 651 ЦК України має бути встановлено співвідношення між тим, на що розраховував позивач, укладаючи даний договір, і фактичними результатами дій відповідача, які, за твердженням ФОП ОСОБА_4, були спрямовані на виконання умов договору.

При укладенні договору сторонами був погоджений його предмет (що є істотною умовою договорів будь-якого виду): надання багаторічного комплексу послуг та виконання робіт із обробітку ґрунту, вирощування, зберігання, переробки і реалізації врожаю овочевих та садових сільськогосподарських культур на умовах цього договору. Об'єктом вирощування та зберігання є овочеві та садові сільськогосподарські культури, вирощені на земельній ділянці, що є об'єктом обробітку (п.1.1 договору).

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка спеціалізується на вирощуванні суниці, яка є садовою сільськогосподарською культурою.

Відповідно до пункту 2.3. договору, виконавець, серед іншого, зобов'язаний:

- дотримуватися сівозміни, безпечних правил використання технічних засобів обробітку ґрунту, внесення мінеральних та органічних добрив, хімікатів санітарних і протипожежних норм при проведенні робіт та надання послуг, дотримуватися та виконувати земельне та екологічне законодавство України;

- надавати в будь-який передбачений законом спосіб замовникові (ФБГ "Васюта") акти наданих послуг та виконаних робіт в триденний термін від дня завершення виконання робіт та послуг;

- виконувати письмові організаційні розпорядження замовника по організації сівозміни, контролю за обробітком земель, строків збору урожаю.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення зазначених істотних умов договору, без погодження із позивачем та за відсутності його розпорядження стосовно організації сівозміни, було здійснено посів на земельній ділянці, що є об'єктом обробітку, культур, які не належать до овочевих та садових, а саме, у 2015 році посіяно соняшник, а у 2016 році - кукурудзу. ФОП ОСОБА_4 на земельній ділянці знищено насадження суниці, на вирощуванні якої спеціалізувався позивач та які були висаджені відповідно до бюджетної програми "Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками і ягідниками", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 "Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (що підтверджується листом Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації" від 10.03.2015 №02-02-17/13.

За таких обставин, враховуючи спеціалізацію господарства позивача, умови договору щодо об'єкту вирощування і зберігання, а також - складний і трудомісткий характер вирощування суниці, колегія суддів зазначає, що недотримання відповідачем істотної умови договору і використання земельної ділянки з іншою метою, ніж та, що погоджена у договорі та у відповідній бюджетній програмі, самовільна зміна виконавцем об'єкту вирощування та зберігання, встановленого п.2.2 договору, позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, що зашкодило інтересам позивача.

Судом також встановлено, що засівання земельної ділянки кукурудзою у 2016 році було вчинено ФОП ОСОБА_4 в односторонньому порядку, без погодження з позивачем та всупереч умовам укладеного між ними договору.

Позивач із такими діями відповідача не погоджувався, про що свідчить лист від 19.04.2016, в якому позивач зазначає про відмову від договору у зв'язку з численними порушеннями відповідачем його умов, та претензії від 13.05.2016.

Окрім того, як було встановлено, за умовами договору ФОП ОСОБА_4 був зобов'язаний надавати в будь-який передбачений законом спосіб замовникові (ФБГ "Васюта") акти наданих послуг та виконаних робіт в триденний термін від дня завершення виконання робіт та послуг. Відповідно до п.3.2 договору, саме із сум, зазначених в укладених сторонами актах про обсяг наданих та прийнятих послуг та робіт, складається загальна вартість договору.

Однак, за весь час дії договору та надання ФОП ОСОБА_4 послуг позивачеві було складено лише один такий акт - від 27.05.2015, до якого включено декілька видів послуг (обробка землі, внесення добрив, обрізка саду), при цьому в матеріалах справи вказаний акт відсутній. За 2016 рік відповідачем не надавалося позивачу жодних актів, що підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні.

За таких обставин, оскільки сільськогосподарське виробництво має сезонний характер та не дозволяє отримувати рівномірний прибуток протягом усього року, важливою умовою для здійснення господарської діяльності згідно з укладеним сторонами договором є погодження вартості наданих послуг на кожному етапі. Неузгодження вартості кожного етапу потягло за собою спричинення шкоди позивачеві - враховуючи, що оплата виконаних робіт сторонами ставилася в залежність саме від підписання відповідних актів, натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було самостійно здійснено розподіл коштів, отриманих від продажу врожаю, за 2015 та за 2016 роки.

Отже, наведене дозволяє дійти висновку про істотність допущених відповідачем порушень умов договору, що є підставою для задоволення позову про розірвання вказаного договору в порядку ч.2 ст. 651, ст. 907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження скаржника про порушення вимог закону щодо вмотивованості судового рішення відхиляється, оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду містить норми права, що застосовувалися судом для оцінки спірних правовідносин та правові висновки за наслідками їх застосування; доводи скаржника оцінено апеляційною інстанцією та відхилено як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Доводи щодо преюдиційності обставин, що встановлені судовим рішенням від 20.10.2015 у справі № 917/2083/15 відхиляються, оскільки у згаданій справі з'ясовувалася наявність підстав для визнання права власності на урожай соняшника і скаржник помилково намагається надати преюдиційного значення правовій оцінці в рамках правовідносин щодо такого урожаю, як встановлення факту взаємопогодженої співпраці в рамках договору, що розривається, переоцінивши встановлені обставини та опосередковано через доведення існування взаємних прав та обов'язків щодо вирощеного урожаю довести інші обставини; правова оцінка взаємних прав та обов'язків щодо вирощеного урожаю не є встановленням обставин, що мають преюдиційне значення для даного спору.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність у скаржника права на оскарження судового рішення, тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови ухвали не вбачає.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 917/1233/16 Господарського суду Полтавської області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.М. Сибіга І.П. Ходаківська