Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.03.2026 року у справі №686/4894/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

м. Київ

справа № 686/4894/23

провадження № 51-1425 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243000002730,за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2024 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 336 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що в діянні є склад кримінального правопорушення. Процесуальні витрати віднесено на рахунок держави.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання. Вирішено питання щодо судових витрат у провадженні.

Вироком апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних, отримавши 02 листопада 2022 року повістку про виклик на 18:00 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину НОМЕР_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, умисно, всупереч ст.65 Конституції України, Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», без поважних причин, не з`явився за викликом до вказаного центру та не повідомив причин своєї неявки, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

ЗасудженийОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що його вина у вчиненні інкримінованого злочину не доведена.

Вказує, що він не мав прямого умислу на уникнення від призову за мобілізацією, а не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 через те, що повістка була виписана на інше прізвище - ОСОБА_8 .

Посилається на невідповідність вироку апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК України через незаконність та необгрунтованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисникОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

ПрокурорОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги засудженого, заперечувала проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.

Під час розгляду даного кримінального провадження апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, дотримався наведених вимог закону, повторно безпосередньо дослідив докази та оцінив їх у сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи свій вирок, зазначив, що вина ОСОБА_6 повністю доведена, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , котрі є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що після проходження медичної комісії ОСОБА_6 був визнаний придатним до проходження військової служби та йому було вручено бойову повістку. Однак після того, як засуджений виявив у повістці технічну помилку в написанні його прізвища, він повідомив, що не буде проходити військову службу, розмовляв з ними зухвало, потім не відповідав на дзвінки. Показаннями самого засудженого ОСОБА_6 , який хоча і не визнав свою вину, проте не заперечив, що 02 листопада 2022 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 він отримав повістку про виклик на 10 листопада 2022 року до вказаного центру для призову на військову службу та відправку у військову частину НОМЕР_1 , що засвідчив своїм підписом. Втім, після виявлення помилки в написанні його прізвища, він не з`явився на визначену у повістці дату; обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 військовозобов`язаного про те, що засуджений ОСОБА_6 у 2004-2005 роках проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 на посаді стрільця АКС-74;карткою обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_6 , до якої внесені результати його медичного обстеження; довідкою військово-лікарської комісії № 175/18 від 02 листопада 2022 року про те, що солдат ОСОБА_6 за станом здоров`я придатний для проходження військової служби в десантно-штурмових військах; копією повістки про зобов`язання засудженого з`явитись о 18:00 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; розпискою про отримання ним 02 листопада 2022 року о 11:00 бойової повістки; висновком судової почеркознавчої експертизи від 10 лютого 2023 року підтверджено, що підпис на розписці про отримання бойової повістки виконаний засудженим ОСОБА_6 .

Доводи засудженого про те, що він не мав прямого умислу на уникнення від призову за мобілізацією, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Статтею 336 КК України передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, яка полягає, зокрема, у неявці до місця, визначеного у повістці, для відправлення до військової частини.

Суспільна небезпека кримінального правопорушення полягає в тому, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціювання в умовах особливого періоду, а Збройних сил чи інших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов`язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних сил з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

За встановлених апеляційним судом фактичних обставин, ОСОБА_6 , перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, що якщо не виконати свої зобов`язання як громадянина, передбачені ст. 65 Конституції України, по швидкій і своєчасній мобілізації й спільній обороні від агресора не можливо буде дати ефективну відсіч нападникам на країну, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 18:00 10 листопада 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився за викликом до вказаного центру. Така поведінка засудженого ОСОБА_6 свідчить про наявність в його діях прямого умислу уникнути призову за мобілізацією.

Стосовно тверджень засудженого про те, що він не з`явився до центру комплектування, оскільки в повістці було допущено технічну помилку в написанні його прізвища, то апеляційний суд правильно зауважив, що в цьому випадку неправильно було зазначено лише одну букву його прізвища, однак решта анкетних даних, зокрема, ім`я, по-батькові, номер мобільного телефону та адреса проживання, були зазначені правильно, тож сумнівів у тому, що повістка адресована саме ОСОБА_6 не було.

Заслуговує на увагу той факт, що повістку було вручено особисто ОСОБА_6 , одразу після проходження ним військово-лікарської комісії, під розписку, що безумовно вказує на те, що мобілізації підлягав саме засуджений.

Крім того, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що ОСОБА_6 , незважаючи на те, що йому телефонували працівники центру комплектування і просили з`явитися на відправлення до військової частини, попередили про наслідки його неявки, не з`явився до центру комплектування на визначену у повістці дату та повідомив, що не буде проходити військову службу.

Така поведінка ОСОБА_6 безсумнівно свідчить саме про умисне ухилення ним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а виявлена технічна помилка була лише приводом для виправдання таких дій. При цьому, як встановив апеляційний суд, в інших документах, які стосуються призову на військову службу засудженого, подібних помилок допущено не було, усі вони заповнені на ім`я ОСОБА_6 .

Попри це ОСОБА_6 , упродовж двох років після отримання повістки, не вчиняв спроб виправити ситуацію та вступити до лав ЗСУ, що свідчить про його свідомі та умисні дії, спрямовані на уникнення призову за мобілізацією. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 березня 2024 року (справа № 676/4559/22).

Отже, доводи засудженого про відсутність умислу на ухилення від проходження військової служби, є безпідставними, а технічна описка однієї букви в прізвищі, у даному конкретному випадку не звільняє засудженого від обов`язку громадянина України захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Верховний Суд у своїх рішеннях вже звертав увагу на те, що обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Повістка від Територіального центру комплектування є лише сповіщенням про необхідність виконання військового обов`язку ( до прикладу, постанова ВС від 23 жовтня 2024 року у справі №380/2838/24).

З огляду на викладене Суд погоджується із висновками апеляційного суду про наявність в діях засудженого ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

Вирок апеляційного суду є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, він відповідає вимогам статей 370, 420 374 КПК України, тому касаційні доводи засудженого в цій частині теж неприйнятні.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

У зв`язку із цим та, керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3