Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 910/4878/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаБогомаз А.К., представник,відповідачаЮрчик М.В., представник,третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015у справі№910/4878/14 Господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Анела",третя особаОСОБА_6,прозвільнення нежитлового приміщення,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 25.03.2015 №05-05/314 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Дерепи В.І. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Бондар С.В., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі № 910/4878/14.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про звільнення шляхом виселення ТОВ "Анела" з нежитлового приміщення, площею 23,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та повернення приміщення позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 (судді: Цюкало Б.В. - голову4ючий, Босий В.П., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.02.2012 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анела" (Орендар) укладено Договір оренди №1/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1. якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.07.2010 №1015/4453 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва" із змінами і доповненнями згідно рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №91/5478 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду" передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення аптеки - 12%.

Відповідно до п.2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 95,10 кв.м., в т.ч. на першому поверсі 95,10 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

01.02.2012 сторонами підписано Акт прийому-передачі об'єкта оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 95,1 кв.м. в будинку № 19 на вулиці Кіквідзе.

Також суди встановили, що 25.03.2013 сторони уклали Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору №1/605 від 01.02.2012, відповідно до п.2 якої сторони домовились частково внести зміни в п. 2.1. Договору в частині зміни площі об'єкта оренди та по тексту п. 2.1. Договору "95,10 кв.м." змінити на "23,5 кв.м.".

Згідно з п.9.1. Договору цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з " 01" лютого 2012 року до "07" липня 2013 року.

Посилаючись на те, що строк дії Договору закінчився 07.07.2013, але в порушення п.4.15 Договору відповідач протягом 30 календарних днів не передав по акту приймання-передачі позивачу орендоване приміщення, площею 23,5 кв.м., на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 і продовжує використовувати вказане приміщення без будь-яких підстав, позивач звернувся з позовом у даній справі про звільнення шляхом виселення із спірного приміщення та повернення його за актом приймання-передачі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не має права вимоги звільнення відповідачем приміщення, площею 23,5 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, оскільки вказане приміщення належить на праві власності третій особі - ОСОБА_6

Однак, колегія не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анела" про звільнення приміщення, переданого за договором оренди майна територіальної громади міста Києва.

Відносини майнового найму врегульовані нормами глави 58 ЦК України; відносини оренди державного та комунального майна - Законом України "Про оренду державного та комунального майна", нормами якого, в силу ст.1 Закону, регулюються, зокрема, питання оренди комунального майна.

Згідно зі ст.763 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір найму укладається на строк, встановлений договором; термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Крім того, за умовами п.4.15 орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству (позивачу). Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством (позивачем).

Однак, судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства та умов договору, вбачається обов'язок орендаря повернути орендодавцю предмет договору найму у встановленому законом порядку, а саме шляхом підписання акту приймання-передачі приміщень.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено підписання ними акту повернення приміщення з оренди.

Розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій врахували заперечення відповідача на позов, в яких він посилався на те, що листом вих. №155 від 23.07.2013 позивача було повідомлено, що з 07.07.2013 - дати закінчення терміну дії договору №1/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.02.2012 відповідач не користується та не має намір в подальшому користуватися спірним приміщенням та просив вважати зазначений договір оренди таким, що припинив свою дію з 08.07.2013 року, в зв'язку із чим в додатку до даного листа направив на адресу позивача попередньо підписані відповідачем Акти приймання-передачі орендованого приміщення, які позивачем до даного часу не підписані.

Однак, встановивши факт ігнорування орендодавцем пропозиції орендаря про підписання акта приймання-передачі майна, суди не врахували тих істотних обставин, що з метою захисту своїх прав орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди не позбавлений права в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна та документального оформлення такого прийняття актом відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України. З матеріалів справи не вбачається вчинення орендарем відповідних дій з метою документального підтвердження повернення майна з оренди.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з припиненням договору оренди (постанови ВСУ від 20.03.2012 у справі №1/5005/5719/2011 та від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180).

При цьому позивач в судах попередніх інстанцій посилався на те, що у нього були відсутні підстави для підписання акту приймання-передачі, оскільки спірне орендоване приміщення відповідачем не звільнено та використовується для власних цілей, про що складено акт від 08.08.2013, який додано до матеріалів справи. Однак, суди доводи позивача в цій частині не перевірили.

Також при вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

21.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і ТОВ "Анела" укладено договір купівлі-продажу №1318, за умовами якого відповідач купив нежилі приміщення з №1 по №11 (групи приміщень №3) загальною площею 71,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).

25.03.2013 сторонами підписано Акт передачі нежилих приміщень комунальної власності №1381.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.03.2013 індексний номер 1680861 ТОВ "Анела" є власником нежилих приміщень з №1 по №11 (групи приміщень №3), загальною площею 71,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

08.04.2013 між ТОВ "Анела" та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність останньої нежилі приміщення з №1 по №11 (групи приміщень №3) загальною площею 71,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) і сплатити за них обумовлену грошову суму. Приміщення передано за Актом прийому-передачі нежилих приміщень від 24.04.2013.

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2013 індексний номер 4745437, ОСОБА_6 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 3) (літера А) загальною площею 71,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що ОСОБА_6 набула право власності на нежитлові приміщення площею 23,5 кв.м. внаслідок реконструкції і створення нового об'єкта площею 97,2 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2013 індексний номер 6116195 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 6115456 від 12.07.2013 ОСОБА_6 є власником нежилих приміщень загальною площею 97,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 3.

За таких обставин, посилаючись на наявність права власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення нежилих приміщень загальною площею 97,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 3, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

З приводу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, та враховуючи, що питання правомірності набуття ОСОБА_6 права власності на зазначене вище приміщення площею 97,2 кв.м. не є предметом розгляду даної справи, колегія зазначає, що у даному випадку необхідно встановити: чи фактично займає Товариство з обмеженою відповідальністю "Анела" передане в оренду за договором №1/605 від 01.02.2012 (з урахуванням змін щодо площі) приміщення, і якщо так, то на яких підставах. Залежно від встановленого судам належить перевірити, чи сприяє відновленню порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача обраний ним спосіб захисту у даній справі. При цьому слід виходити з того, що у даній справі спірні правовідносини мають бути врегульовані з урахуванням положень ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України та п.4.15 Договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч.2 ст.1115 ГПК України).

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі №910/4878/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Головуючий Б.Грек

Судді С.Бондар

Д.Кривда