Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.09.2018 року у справі №5016/3733/2011(5/95)
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №5016/3733/2011(5/95)
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №5016/3733/2011(5/95)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 5016/3733/2011(5/95)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської областіна постанову та ухвалу від 02.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 господарського суду Миколаївської областіу справі№ 5016/3733/2011(5/95) господарського суду Миколаївської областіза заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаир Юг", 2. Фермерського господарства "Сабар", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю АК "СП Укрсоя"до боржникаДочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" закритого акціонерного товариства "Аваль-Еталон"провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України -Суходольський С.М., посв.ДСГП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон" - Тростінецький С.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.11.2011 року порушено провадження у справі № 5016/3733/2011(5/95) про банкрутство дочірнього сільськогосподарського підприємства "Миколаївська птахофабрика" закритого акціонерного товариства "Аваль-Еталон" (далі - ДСГП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон", Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаир Юг", фермерського господарства "Сабар", товариства з обмеженою відповідальністю АК "СП Укрсоя" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.10.2013 введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Проскуріна С.І.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 (суддя Міщенко В.І.) скаргу ДСГП "Миколаївська птахофабрика" ЗАТ "Аваль-Еталон", з урахуванням заяви від 21.05.2014 № 01-12/05-06 про уточнення вимог скарги, задоволено. Скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області від 30.04.2014 "Про стягнення виконавчого збору" ВП № 43049722. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області на підставі п.8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" зупинити виконавче провадження ВП № 43049722 до закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів яке відкрите постановою Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області від 23.04.2014 на виконання вимоги Миколаївського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області від 05.02.2014 № Ю-52-17.

Не погодившись із цією ухвалою суду, прокуратура Миколаївської області звернулася до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 та припинити провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (головуючий суддя - Воронюк О.Л., судді: Лашин В.В., М.А. Мирошниченко М.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі за скаргою Боржника від 15.05.2014 № 01-12/05-02, з урахуванням заяви від 21.05.2014 № 01-12/05-06 про уточнення вимог скарги, в частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області від 30.04.2014 про стягнення виконавчого збору в сумі 97 133,60 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального, зокрема п.7 ч.2 ст.17, ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України та Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС) від 30.04.2014 "Про стягнення виконавчого збору" ВП № 43049722, місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки ВДВС не було вчинено заходів щодо примусового виконання. Крім того, зобов'язуючи ВДВС зупинити виконавче провадження до закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції, виходив з приписів п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запроваджена господарським судом.

З вказаним висновком повністю погодився суд апеляційної інстанції.

Заперечуючи такі висновки судів, заступник прокурора Миколаївської області зазначає, що законом чітко встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у строк, встановлений для добровільного виконання. Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, виконавчий збір стягується незалежно від того, чи вчинялись виконавчі дії. До того ж, скаржником вказано на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної підсудності, оскільки, за твердженням прокурора, скарга на дії ВДВС не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Однак, касаційний суд не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм чинного законодавства.

Як встановлено судами в ході розгляду справи, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено ухвалою господарського суду від 07.11.2011 про порушення провадження у справі. Станом на день винесення оскаржуваної ухвали справа про банкрутство перебувала на стадії санації, введеної ухвалою суду від 23.10.2013.

Разом з цим, місцевим судом було встановлено, що грошові вимоги УПФУ в Миколаївському районі Миколаївської області до Боржника у даній справі були визнані господарським судом у сумі 1 546 286,62 грн.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (набрав чинності 11.08.2013) функцією з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передані від Пенсійного Фонду України до Міністерства доходів і зборів України". Сума по заборгованості по розрахунках з підприємствами установами та організаціями зі сплати єдиного внеску станом на 01.10.2013 передана до органів Міністерства доходів і зборів.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що відповідно до акту передачі даних сума заборгованості Боржника становила 961 221,11грн. у т.ч. по єдиному внеску 960 610,21грн., фінансові санкції 164,18грн., пеня 446,72грн. період виникнення заборгованості січень 2011- серпень 2013 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВДВС від 23.04.2014 відкрите виконавче провадження ВП № 43049722 на виконання вимоги Миколаївського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05.02.2014 № Ю-52-14.

Постановою ВДВС від 30.04.2014 "Про стягнення виконавчого збору" стягнуто з Боржника виконавчий збір у сумі 97 133,60 грн.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство в редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ст. 12 Закону про банкрутство передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Згідно з положеннями ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у випадку провадження у справі про банкрутство боржника до закінчення строку дії зазначеної обставини, тобто набрання законної сили ухвалою суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про те, що виконавче провадження ВП № 43049722, відкрите постановою від 23.04.2014 на виконання вимоги Миколаївського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05.02.2014 № Ю-52-14 підлягає зупиненню до закінчення дії мораторію.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про скасування постанови ВДВС від 30.04.2014 "Про стягнення виконавчого збору", з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваної постанови ВДВС) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Аналогічний висновок висловлений і Верховним Судом України (постанова від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г).

Так, відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході розгляду скарги Боржника на дії ВДВС не встановлено факту вчинення ВДВС визначених названою нормою заходів примусового виконання рішення та з цієї підстави дійшов висновку про скасування постанови ВДВС про стягнення виконавчого збору.

Правомірним вважає колегія суддів також висновок суду апеляційної інстанції про відхилення доводів апеляційної скарги стосовно того, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом, а тому дії ВДВС мають бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.

Так, господарський суд, розглядаючи скаргу на дії Державної виконавчої служби діє у порядку та спосіб передбачений ГПК України та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Це пов'язано з тим, що Закон про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Враховуючи, що предметом даного спору є, зокрема, визнання недійсною постанови ВДВС про стягнення з Боржника грошових коштів - виконавчого збору, колегія суддів дійшла висновку, що такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у даній справі про банкрутство, може вплинути на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів, тому підлягає розгляду господарським судом в межах справи про банкрутство

З урахуванням наведеного у даній постанові, доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 у справі № 5016/3733/2011(5/95) залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 27.11.2015