Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 914/4059/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу малого приватного підприємства "Юпітер", м. Львів (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016

зі справи № 914/4059/15

за позовом Підприємства

до управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (далі - Управління),

про визнання укладеним договору оренди нежитлових приміщень, визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи продовженим.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Стиблини В.П.,

відповідача - Малиняка В.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2016 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Зварич О.В. і Скрипчук О.С.): у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди нежитлових приміщень по вул. Циганівка, 3 у м. Львові загальною площею 145,7 кв.м між Управлінням та Підприємством у редакції, доданій до позовної заяви, - відмовлено; провадження у справі в частині визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи продовженим на той же термін - припинено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та прийняти нову, якою задовольнити апеляційну скаргу Підприємства; скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з цієї справи та прийняти нове про задоволення позовних вимог Підприємства "у повному обсязі"; стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача. Скаргу з посиланням на положення Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Позивачем (Підприємством) було подано заяву про відмову від позовної вимоги про визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи продовженим.

24.03.2011 між Підприємством і Управлінням укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-7760-11 (далі - Договір), на виконання пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2010 у справі № 1/1174-20/260 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Варшавське-407".

За умовами цього договору:

- об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Циганівка, 3, загальною площею 145,7 кв.м. Об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для гаражних приміщень (пункти 1, 2);

- термін Договору - 2 роки 364 дні з 24.03.2011 по 22.03.2014 (пункт 4.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 4.3).

Як зазначається Підприємством, у зв'язку із закінченням строку дії Договору Підприємство звернулося до Управління із заявою про поновлення дії Договору на новий строк. Управлінням прийнято рішення про продовження строку дії Договору терміном на 2 роки 364 дні, - згідно з наказом Управління від 14.03.2014 №38-О.

Пунктами 2, 4, 6 зазначеного наказу Підприємство зобов'язано: протягом 15-ти календарних днів з дати реєстрації наказу звернутися у встановленому порядку із заявою про забезпечення оцінки майна та протягом 10-ти календарних днів з дня подачі такої заяви підписати тристоронній договір на проведення оцінки майна з управлінням комунальної власності та суб'єктом оціночної діяльності і забезпечити доступ до об'єкта оцінки; протягом 15-ти календарних днів з дати реєстрації наказу про затвердження звіту про оцінку майна звернутися у встановленому порядку із заявою про оформлення договору оренди нерухомого майна; термін дії даного наказу - 90 календарних днів з дати його реєстрації.

На підставі наказу Управління від 03.06.2014 №1208-С затверджено висновок про вартість об'єкта оренди площею 145,7 кв.м. за зазначеною адресою.

У подальшому, 10.06.2014, Управлінням (на підставі звернення Підприємства) видано наказ №149-О, яким пункт 6 наказу від 14.03.2014 №38-О викладено в такій редакції: "Термін дії наказу від 14.03.2014р. №38-О - 30 календарних днів після постановки на баланс нежитлових приміщень за адресою: вул. Циганівка, 3".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 у справі №914/4155/14 встановлено, що Договір, укладений Підприємством та Управлінням, продовжений на той самий строк, на тих самих умовах. Ця постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.

Матеріалами справи також підтверджується (зокрема, наказом Управління від 14.03.2014 №38-О), що з метою продовження дії Договору Підприємство зверталося до Управління з відповідною заявою, і в пункті 1 даного наказу зазначено про надання Управлінням згоди на продовження дії Договору на 2 роки 364 дні.

Отже, за станом на час розгляду даної справи місцевим господарським судом укладений Підприємством і Управлінням Договір пролонговано до 22.03.2017 на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Підприємство в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що, незважаючи на висновок Львівського апеляційного господарського суду у згаданій постанові від 29.04.2015 про продовження дії Договору та перебування об'єкта оренди на балансі ЛКП "Замарстинів-400", направлення на адресу Управління примірника договору, Управління відмовляється від переоформлення Договору на новий строк з посиланням на відсутність балансоутримувача приміщень по вул. Циганівка, 3 у м. Львові. Водночас пунктом 5.2.15.3 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 №897 (далі - Положення про оренду майна), визначено, що продовження терміну дії договору оренди оформлюється новим договором або додатком до договору, тому, на думку Підприємства, відмова Управління підписати такий договір (додаток) унеможливлює подальше використання об'єкта оренди.

Проте оформлення додатку до договору про продовження строку його дії, передбачене п. 5.2.15.3 названого Положення, у силу приписів статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вимагається, а тому у Підприємства як орендаря відсутній обов'язок звертатися до орендодавця з вимогою підписати (укласти) договір.

Ні згаданими нормами законодавчих актів, ані самим Договором не передбачено обов'язку укладати угоду про пролонгацію цього договору. Договір не належить до числа тих, що укладається за державним замовленням.

Що ж до Положення про оренду майна, воно є лише підзаконним нормативно-правовим актом, а не законодавчим актом.

Підприємство у позовній заяві зі справи просило суд визнати укладеним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 24.03.2011 №Ш-7760-11 у редакції, доданій до позовної заяви. Проте, як вбачається з проекту договору, який направлявся Підприємством Управлінню, цей проект не містить таких істотних для даного договору умов, як термін, на який укладається договір оренди, та розмір орендної плати з урахуванням її індексації. Відтак визнання укладеним договору в запропонованій позивачем редакції є неможливим.

Що ж до позовних вимог про визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи продовженим на той же термін, то провадження за нею підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняттям судом такої відмови.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника (позивача) з рішенням і постановою попередніх судових інстанцій з даної справи. При цьому він просить задовольнити позовні вимоги "у повному обсязі", не висловлюючи, однак, заперечень у частині припинення провадження зі справи за другою позовною вимогою (про визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи продовженим).

Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено і не заперечується скаржником, що, з урахуванням положень статті 764 Цивільного кодексу України, частин другої і треьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також частини третьої статті 35 ГПК України укладений Підприємством і Управлінням Договір на час розгляду даної справи господарськими судами був і залишається пролонгованим (до 22.03.2017), тобто чинним. При цьому посилання скаржника (у касаційній скарзі) на те, що "Відповідачем (Управлінням) в односторонньому порядку припинено нарахування орендної плати … з метою створити умови для одностороннього розірвання договору оренди", що й "змусило МПП "Юпітер" вкотре звертатися до суду з проханням про визнання укладеним договору оренди", - Вищим господарським судом України не приймається. У наведеній ситуації, якщо вона й мала місце, Підприємство не позбавлене було права продовжувати внесення (перерахування) орендної плати й без рахунків Управління, безпосередньо на підставі та на виконання укладеного між ним і Підприємством Договору.

Відповідність чи невідповідність закону згаданого Положення про оренду майна взагалі не є предметом розгляду в даній справі. Натомість основною складовою такого предмета - з огляду на зміст і підстави заявлених позовних вимог - було намагання позивача (Підприємства) визнати укладеним договір оренди, попри те, що, як зазначалося, відповідний договір між сторонами існує та є чинним. Відповідно до частини першої статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. У зв'язку з цим скаржник посилається на те, що "обов'язок укладення вказаного договору передбачений законом" і те, що "попередньо укладений між сторонами договір містить вказівку на письмове оформлення будь-яких змін та/або доповнень до договору". Ці доводи Вищим господарським судом також відхиляються, оскільки:

- скаржником не доведено в судах попередніх інстанцій і не обґрунтовано в касаційній скарзі, що "обов'язок укладення вказаного договору передбачений законом ";

- позовна вимога скаржника у даній справі заявлена не про "внесення змін та/або доповнення до договору", а про визнання укладеним договору оренди, що є принципово відмінною від вимоги про внесення змін (доповнень) до договору, оскільки остання з названих вимог стосується зміни умов наявного (чинного) договору, тоді як перша (про визнання договору укладеним) пов'язана з договором, якого ще не існує і який сторона (сторони) майбутнього договору лише має (мають) на меті укласти.

У даній справі Підприємство позовних вимог про внесення змін (доповнень) до Договору не заявляло, а відтак у господарських судів не було й причин та підстав розглядати такі вимоги.

Крім того, за приписом частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Попередніми судовими інстанціями з'ясовано відсутність у поданому позивачем проекті договору істотних умов, необхідних для даного договору, що також стало підставою для відмови в позові. Цього не спростовують доводи скаржника, пов'язані з визначенням відповідних умов у чинному Договорі. Адже, як зазначалося, скаржник звернувся до суду саме з вимогою про визнання договору укладеним, а НЕ про зміну (доповнення) чинного Договору між сторонами зі справи, умови якого (в тому числі істотні), відтак, не мають стосунку до того договору, який скаржник (позивач) прагнув визнати укладеним у судовому порядку.

У частині припинення провадження за іншою позовною вимогою (щодо визнання терміну дії дозволу на відновлювальні роботи припиненим) рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають встановленим ними обставинам справи та застосованій ними нормі процесуального права і, як зазначалося, по суті не оскаржуються Підприємством.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 зі справи № 914/4059/15 залишити без змін, а касаційну скаргу малого приватного підприємства "Юпітер" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець