Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/8883/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Попікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10на ухвалугосподарського суду міста Києва від 05.07.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016у справі№ 910/8883/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Банку "Контракт"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_10простягнення 1 327 753,53 грн.,та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_10доПублічного акціонерного товариства Банку "Контракт"провизнання договору недійсним,третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Еліте"за участю представників: від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_4від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Дунаєв К.М.від ТОВ "Еліте"Дорошенко М.О.ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 (далі - ФОП ОСОБА_10) про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 36/2010 від 36.10.2010 у розмірі 1 327 753,53 грн.

У подальшому, 02.06.2016 ПАТ Банк "Контракт" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_10 в межах суми 1 347 669,84 грн., яка включає в себе ціну позову та судовий збір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 910/8883/16 (суддя Домнічева І.О.) заяву ПАТ Банк "Контракт" про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_10, яке буде виявлене під час проведення виконавчих дій у межах суми 1 347 669,84 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В.. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 910/8883/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 у справі № 910/8883/16, ФОП ОСОБА_10 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ Банк "Контракт" про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Попікової О.В. прийнято зазначену касаційну скаргу ФОП ОСОБА_10 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.10.2016 о 10 год. 20 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_10, який надійшов до Вищого господарського суду України 24.10.2016, ПАТ Банк "Контракт" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення.

Заслухавши представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам; оцінив адекватність заходу забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та обґрунтовано задовольнив подану заяву (наклав арешт на все нерухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_10, яке буде виявлене під час проведення виконавчих дій у межах суми 1 347 669,84 грн.), врахувавши обсяги позовних вимог та категорію спору.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив заяву ПАТ Банк "Контракт" про забезпечення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111,11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 910/8883/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.В. Попікова