ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/23852/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Білошкап О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на ухвалу у справіКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 № 910/23852/16 Господарського суду міста Києва за заявоюПриватного підприємства "Еллада"пробанкрутство за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Полтавець П.Ю.; від Приватного підприємства "Еллада" - Свистунов Д.В.; розпорядник майна Приватного підприємства "Еллада" - арбітражний керуючий Холостий О.І.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Еллада" (далі - ПП "Еллада", боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 прийнято заяву боржника про порушення справи про банкрутство до розгляду, призначено підготовче засідання суду на 10.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/23852/16 про банкрутство ПП "Еллада", на підставі ст.ст. 10, 16, 19, 22, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 10.01.2017; введено процедуру розпорядження майном боржника з 10.01.2017; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Холостого О.І.; призначено попереднє засідання суду у даній справі на 02.03.2017.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції від 10.01.2017, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк) звернулося із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16 (головуючий суддя: Сотніков С.В., суддя Остапенко О.М., суддя Доманська М.Л.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/23852/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи із вимог ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом" особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після звернення в встановлений законом строк із кредиторськими вимогами до боржника. При цьому, реєстр вимог кредиторів формується розпорядником майна боржника лише після закінчення підготовчого засідання, за результатами якого може бути порушено провадження у справі про банкрутство та оприлюднення відповідного оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання, Банк посилається на те, що він є забезпеченим кредитором боржника, адже, за твердженнями Банку, майном боржника забезпечене кредитне зобов'язання, що виникло між Банком та Приватним акціонерним товариством "Креатив" на підставі договорів кредитної лінії від 09.10.2009 та від 12.04.2011 із терміном повернення грошових коштів до 30.12.2017.

Грошові вимоги до боржника станом на час порушення апеляційного провадження Банк не заявляв шляхом звернення до господарського суду або розпорядника майна боржника; заяву про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпеченого кредитора не подавав.

За відсутності подання обґрунтованої заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість встановлення наявності чи відсутності боргу, який може бути підставою для визнання Банку кредитором, зокрема забезпеченим, в межах даної справи про банкрутство.

При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, реєстр кредиторів боржника, до якого мають бути внесені відомості про забезпечених кредиторів, не сформований, а отже, твердження Банку про те, що він є забезпеченим кредитором боржника, колегією суддів апеляційної інстанції визнано передчасними.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що скаржником не викладено обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство боржника порушує його права і охоронювані законом інтереси, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного судового рішення будь-які докази, що свідчать про відмову у внесенні відомостей про майно боржника, що є предметом забезпечення, останнім не надано.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст.ст. 1, 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що Банк на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не набув статусу учасника провадження (конкурсного кредитора, забезпеченого кредитора), у зв'язку з чим оскаржуваний ним процесуальний документ не стосується його прав та обов'язків, а тому Банк не має права апеляційного оскарження винесеної судом першої інстанції ухвали від 10.01.2017 відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16, АТ "Ощадбанк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16, а справу № 910/23852/16 направити до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2017, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 19, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 91 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 9 вказаного Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство;

сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут);

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В силу вимог ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Згідно з частиною 8 наведеної вище статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (яка передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства), заставний кредитор позбавляється можливості реалізувати своє право на звернення стягнення на заставне майно.

Суд апеляційної інстанції, припиняючи апеляційне провадження з підстав що АТ "Ощадбанк" на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не набув статусу учасника провадження (конкурсного кредитора, забезпеченого кредитора), у зв'язку з чим оскаржуваний ним процесуальний документ не стосується його прав та обов'язків, в порушення вимог ст. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", помилково дійшов висновку про відсутність у АТ "Ощадбанк" статусу учасника провадження у справі про банкрутство при оскарженні ухвали господарського суду від 10.01.2017 враховуючи таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство додається, зокрема:

перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором.

Припиняючи апеляційне провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу про порушення справи про банкрутство від 10.01.2017 , з тих підстав, що ПАТ " Державний ощадний банк" не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не звернула в даному випадку уваги на те, що справа № 910/23852/16 порушена за заявою самого боржника за загальною процедурою , на боржника в силу ч.3 ст.11 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", покладений обов'язок, зокрема, подати до заяви про порушення справи про банкрутство перелік майна, що перебуває у заставі, а такою інформацію про кредиторів , на користь яких вчинено обтяження майна боржника, суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань.

ПП "Еллада" - боржником у справі додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство документи, а саме - перелік майна, що перебуває у заставі у заявника апеляційної скарги або є обтяженим у інший спосіб станом на 14.12.2016, а також витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких, зокрема, обтяжувачем та іпотекодержателем вказаний АТ " Державний ощадний банк України", про що в додатках до заяви вказує сам боржник, суд другої інстанції, вважаючи, що в даному випадку, права та майнові інтереси Банку не порушені, не звернув на зазначені документи уваги, безпідставно дійшов висновку про те, що Банк не має права апеляційного оскарження прийнятого судом попередньої інстанції рішення відповідно до вимог ст. 91 ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16 скасувати. Справу № 910/23852/16 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

О.В. Білошкап