Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 922/4592/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українина постанову від 05.02.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/4592/13 господарського суду Харківської області за позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українидо Державного інституту праці та соціально-економічних дослідженьпростягнення 111 000,00 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Павловська Н.В. (дов. від 31.12.13)

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження заступника Секретаря другої судової палати від 23.04.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень про стягнення 111 000,00 грн., з яких: 72000,00 грн. - штрафу та 39000,00 грн. - збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2013 (суддя Френдій Н.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 у складі: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2010 між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним інститутом праці та соціально - економічних досліджень (виконавець) укладено договір №106-Ф-10 про надання послуг з розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів, затверджених уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) "Розроблення охорони праці у ливарному виробництві" (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги з розроблення Правил охорони праці у ливарному виробництві, в кількості, обсязі та за цінами, в строки, визначені технічними вимогами (додаток №1) і календарним планом (додаток №2), які є невід'ємними частинами цього договору про закупівлю, а замовник зобов'язаний оплатити виконавцю надані послуги, в розмірі та в строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.3.1. договору ціна договору становить 72000,00 грн., у тому числі ПДВ 12000,00 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 5.2., 5.3. договору у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.

Відповідно до п.9.1 договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010.

У додатку №2 до договору сторонами погоджено продовжити строк надання послуг за 3 етапом та послуг за договором в цілому, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 28.12.2012, якою сторони погодили внести такі зміни:

1.1. У пункті 4.6.3. договору слова " 01 серпня 2012 р." замінити словами "01 жовтня 2013 р."

1.2. У пункті 9.1. договору слова "28 грудня 2012р." замінити словами "01 жовтня 2013р."

1.3. У Технічних вимогах (додаток №1) в третьому стовпці підпункту З пункту 5 слова "жовтень 2010р. - 28 грудня 2012р." замінити словами "28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р."

1.4. У Календарному плані (додаток №2) у третьому стовпці пункту З слова "жовтень 2010р. - 01 серпня 2012 р." замінити словами "28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р."

У п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012 встановлено, що у разі не надання послуг у повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф у розмірі вартості договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, відповідач виконав умови першого та другого етапів робіт, відповідно до НПАОП 0.00-4.14.94 "Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці" (далі - Положення), опрацював зміни і доповнення та затвердив у Державному комітеті України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд) зміни до Технічного завдання на розроблення НПАОП, опрацював зауваження та пропозиції за відзивами на першу редакцію проекту НПАОП, доопрацював його, уточнив пояснювальну записку та опис проекту НПАОП, підготовив зведення відзивів та надав доопрацьований проект НПАОП "Правила" на узгодження організаціям, визначеним Технічним завданням на розроблення НПАОП.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняв виконаний обсяг робіт відповідно до актів приймання-передачі за етапами № 1 від 31.08.2010, № 2 від 22.09.2010 та сплатив відповідачу за виконані етапи відповідно - 6 000,00 грн. та 33 000,00 грн.

По третьому етапу робіт відповідачем доопрацьована остаточна редакція проекту НПАОП із зауваженнями узгоджуючих організацій, від яких отримано аркуші погодження, та листом від 06.12.2010 № 435/01/04 подана на затвердження до Держгірпромнагляду України.

Таким чином, у 2010 році відповідач належним чином та в строк виконав умови договору, що відносилися до його компетенції, і після затвердження НПАОП Держгірпромнаглядом та передачі на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України мав здійснити супровід пакету документів під час реєстрації, та передати зареєстрований документ.

Проте, Держгірпромнагляд не затвердив НПАОП та не передав його до Мінюсту України. Таким чином, відповідач з незалежних від нього причин не виконав останні роботи за договором.

В зв'язку з наведеним, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди на продовження дії договору.

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 за № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" право затвердження НПАОП було передано Міністерству енергетики та вугільної промисловості України з координуванням та спрямовуванням діяльності Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України через Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Таким чином, в системі центральних органів виконавчої влади істотно змінилися структура та функції з розгляду, погодження та затвердження НПАОП, а також порядок і терміни розгляду та їх узгодження, що призвело до значного подовження процедури розгляду відповідних документів на 4 - 5 місяців.

Таким чином, відповідно до Указу істотно змінилися умови та порядок затвердження НПАОП. До матеріалів справи відповідачем надано лист підпорядкованої Держгірпромнагляду України Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" (далі - ДУ ННДШБОП), яка сама розробляє НПАОП та проводить експертизу усіх без винятку НПАОП, що розроблюють в Україні. У додатку до листа зазначено, що строк затвердження проекту НПАОП складає 4,8 - 7,4 місяці, а за умови наявності зауважень від центральних органів виконавчої влади під час надання аркушів погодження цей термін може бути збільшений на 15 - 40 днів на одне зауваження.

Зважаючи на викладене, та за умови того, що майже півроку Міненерговугілля та Держгірпромнагляд України визначалися з процедурою затвердження НПАОП, суди дійшли висновку, що відповідач з незалежних від нього причин при сумлінному виконанні своїх обов'язків за договором не зміг виконати умови договору за останнім етапом.

За час дії додаткової угоди № 5, а саме, до 01.10.2013 відповідач не затвердив та не зареєстрував НПАОП у Міністерстві юстиції України внаслідок його відсторонення від можливості супроводження та впливу на термін погодження супроводжувальних НПАОП документів відповідно до порядку підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів НПАОП, затвердженим наказом Держгірпромнагляду України від 18.07.2011 № 60, яким супроводження проекту НПАОП покладено на ДУ ННДІПБОП.

Міністерство соціальної політики України на доручення Першого віце-прем'єр-міністра України С. Г. Арбузова № 46823/2/1-13 від 16 грудня 2013 року листом № 19/18/99-14 від 14 січня 2014 року підтвердило наявність проблем у питанні координації дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Держгірпромнагляду України у питанні процедури затвердження НПАОП та зазначило, що це питання повністю врегульовано на даний час, а саме на 14 січня 2014 року.

Крім того, судами встановлено, що Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень у періоди з 17 по 20 січня 2013 року та з 23 по 26 січня 2013 року була проведена робота в Державній установі "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" (ДУ ННДІПБОП) і Держгірпромнагляді України з усунення у поточних зауважень, які виникли до проекту НПАОП під час проведення цими установами юридичної експертизи та редакційних виправлень.

Міністерство охорони здоров'я України листом № 05.01-12/2676 від 30 січня 2013 року відмовило у погодженні проекту НПАОП у зв'язку із змінами, внесеними Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 про зміну підпорядкування структури Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та повернуло його для приведення у відповідність до регламентних вимог.

Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень (ДІП СЕД) відповідно до листа № 32/1 від 04 лютого 2013 року надав до ДУ ННДІПБОП доопрацьований проект НПАОП згідно з зауваженнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо чинності наведених у проекті НПАОП стандартів.

Відповідачем у періоди з 06 по 08 червня 2013 року та з 25 по 28 червня 2013 року здійснені дії з погодження у ДУ ННДІПБОП та Держгірпромнагляді України доопрацьованої згідно його пропозицій редакції НПАОП (лист відповідача № 173/01 від 05 червня 2013 року) та через ДУ ННДІПБОП на погодження з центральними органами виконавчої влади була розіслана остаточна редакція НПАОП.

Позивач посилаючись, що відповідачем не надані у строк, встановлений договором, послуги за 3-ім етапом та послуги по договору в цілому, що є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, визначених у п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012, яким встановлено, що у разі не надання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф в розмірі вартості договору, а також, посилаючись на норми ст.224 ГК України, звернувся з позовом про стягнення збитків у розмірі 39 000,00грн.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані таким порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, які зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування господарської відповідальності у вигляді стягнення збитків (у тому числі упущеної вигоди) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного порушення у їх сукупності, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в даному випадку, усі вищенаведені елементи складу цивільного порушення у діях відповідача відсутні, як відсутній і сам склад цивільного або господарського порушення.

Нормами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків та штрафні санкції.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач відповідно до діючого законодавства вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором. Проте, відповідач позбавлений права впливати на органи центральної виконавчої влади або пришвидшувати процес затвердження НПАОП, тобто затвердження НПАОП, що є предметом договору, центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача, за що він і не може нести відповідальність. Затримка виконання відповідачем договірних зобов'язань виникла не з його вини, а у зв'язку зі зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом договору, на перепогодження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Оскільки відсутня вина відповідача і ним вжиті усі можливі залежні від нього заходи для виконання своїх зобов'язань та недопущення господарського правопорушення (порушення строку виконання третього етапу робіт за договором), на яке вплинули випадки та обставини, які не залежали від відповідача, суди обгрунтовано зазначили про відсутність підстав для стягнення збитків та штрафу за порушення зобов'язання за спірним договором.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення.

Постанову від 05.02.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/4592/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко