Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 926/1305/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіСибіга О.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 рокуу справі№ 926/1305/13господарського судуЧернівецької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доЧернівецької міської радипровизнання частково недійсним договору оренди землі

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. № 01/02-18/1058 від 04.09.2014 року,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання частково недійсним договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/1305/13 позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено: визнано недійсними пункти 11.1., 12.4. та додаток № 2 до договору оренди землі № 8260 від 28.12.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Чернівецькою міською радою.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Чернівецької міська рада до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі № 926/1305/13 апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено, рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/1305/13 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року, а рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/1305/13 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 6, 172, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 96, 206 Земельного кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.2014 року № 03-05/2222 для розгляду касаційної скарги у справі № 926/1305/13, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Сибіга О.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що, оскаржувані пункти договору не ґрунтуються на вимогах закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким передбачено обов'язок сплати внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, лише при намірі щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, чого в даному випадку не відбувалось.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 17.07.2008 № 639 позивачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1.

29.11.2012 року рішенням Чернівецької міської ради № 667 затверджено проект відведення земельної ділянки та вирішено надати позивачу в оренду земельну ділянку площею 0, 0165 га на АДРЕСА_1 терміном на 10 років.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 року Чернівецькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі № 8260, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка площею 0, 0165 га для обслуговування нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_4 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.07.2007 року. Договір укладено на 10 років - до 28.12.2022 року.

За умовами Договору сторони погодили, що він укладений на підставі Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 року № 715 (зі змінами, внесеними рішеннями від 28.07.2011 року № 221 та від 29.03.2012 року № 467) та рішення Чернівецької міської ради від 29.11.2012 року № 667.

Згідно п. 11.1. Договору орендар сплачує одноразовий внесок у сумі 79 048, 41 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівці на розрахунковий рахунок місцевого бюджету м. Чернівці. Даний одноразовий внесок орендар сплачує до 31.12.2013 року.

Положеннями п. 12.4. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати одноразового внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівці нараховується пеня в розмірі 0, 1 % від нарахованої суми внеску за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що згідно розрахунку суми одноразового внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівці за період з 17.07.2008 року по 27.12.2012 року (додаток № 2 до договору оренди землі № 8260 від 28.12.2012 року), сума внеску становить 79 048, 41 грн.

Згідно п. 13.4.2. Договору додаток № 2 є його невід'ємною частиною.

Судами встановлено, що земельна ділянка передана орендарю по акту прийому-передачі земельної ділянки на місцевості в оренду для обслуговування нежитлового приміщення від 28.12.2012 року.

22.10.13 за орендарем зареєстроване право оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12419363 від 07.11.2013 року.

23.10.2008 року рішенням Чернівецької міської ради № 715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та форму Типового договору оренди землі.

Пунктом 4.9. вказаного Положення закріплено, що орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення сесії про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу міста до дати укладання договору оренди землі.

Відповідно до п. 4.11. Положення нарахування суми одноразового внеску здійснюється відповідно до порядку розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки Розрахунок одноразового внеску оформляється додатком № 2 до договору оренди землі, затвердженого цим рішенням.

Судами досліджено, що в подальшому рішеннями міської ради від 28.07.2011 року № 221 та від 29.03.2012 року № 467 до Положення вносились зміни, зокрема, до пункту 4.11., який доповнено абзацом такого змісту: "В разі сплати землекористувачем плати за землю за надану в користування земельну ділянку в період нарахування одноразового внеску, його розмір може бути зменшено на суму сплаченої плати за землю за відповідний період". До пункту 4.9 Положення зміни не вносились.

Судами встановлено, що вказані рішення органу місцевого самоврядування є чинними, недійсними у судовому порядку не визнавалися.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено перелік істотних умов договору оренди. Також, встановлено право сторін за їх згодою зазначати інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено право сторін при укладенні господарських договорів визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Частиною 1 ст. 648 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Враховуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди земельної ділянки державної або комунальної власності має містити істотні умови, визначені законом, відповідати типовому договору оренди землі, затвердженому Кабінетом Міністрів України, а також умови, визначені за погодження сторін, які не суперечать закону, при цьому, зміст договору, який укладається на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частини правочину визнаються недійсними в порядку ст. 217 Цивільного кодексу України за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що договір оренди землі укладено на підставі Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року № 715 та рішення Чернівецької міської ради від 29.11.2012 року № 667 про надання позивачу в оренду земельної ділянки.

Пунктом 4.9. Положення передбачено, що орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення сесії про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу міста до дати укладання договору оренди землі, який розраховується відповідно до порядку розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки та оформляється додатком № 2 до договору.

Згідно п. 18 рішення міської ради № 667 зобов'язано осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, укласти упродовж 45 календарних днів з дня прийняття цього рішення з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити кошти на розвиток інфраструктури м. Чернівців відповідно до умов договору.

Так, судами досліджено, що вказані рішення міської ради прийняті в межах повноважень, визначених ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вони не скасовані, не визнані недійсними і є чинними, відтак, в силу ст. 73 цього Закону та ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Апеляційним господарським судом досліджено, що розрахунок суми одноразового внеску (Додаток № 2 до договору оренди землі № 8260) проведений на підставі та у відповідності до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року № 715. Сума внеску 79 048, 41 грн. визначена з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та нарахована за період з 17.07.2008 року - з дати прийняття рішення міською радою про надання позивачу дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, по 27.12.2012 року - до укладення договору оренди землі.

Така ж сума внеску - 79 048, 41 грн. вказана у пункті п. 11.1. Договору, яким встановлено обов'язок орендаря сплатити цю суму внеску та строк сплати - до 31.12.2013 року.

Крім того, п. 12.4. Договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату внеску у вигляді пені в розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що ці умови договору відповідають Положенню та не суперечать закону, оскільки на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача і ця земельна ділянка фактично використовувалася позивачем. в період з 17.07.2008 року по 27.12.2012 року, за який нарахований внесок. При укладенні договору позивач не заперечував проти його умов, зокрема, щодо сплати внеску на розвиток інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду до дати укладання договору оренди землі, строк сплати внеску, відповідальність за його порушення, протокол розбіжностей до договору не надавав, що свідчить про згоду позивача з умовами договору, вільне волевиявлення на укладення договору на таких умовах та відсутність порушення прав позивача у зв'язку з укладенням договору.

Безпідставними є доводи скаржника та посилання місцевого господарського суду на положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з огляду на те, що вказаний Закон регулює містобудівну діяльність при здійсненні забудови територій, а ст. 40 цього Закону регулює пайову участь замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки, у розвитку інфраструктури населеного пункту, проте, за договором оренди землі позивачу надана земельна ділянка в оренду для обслуговування нежитлових приміщень, а не для забудови, і внесок, передбачений умовами договору, не є пайовою участю забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, а є платою за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди землі.

Отже, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено недодержання сторонами в момент укладення договору вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України) та не доведено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі № 926/1305/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі № 926/1305/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіО.М. Сибіга О.В. Яценко