Постанова ВГСУ від 23.10.2014 року у справі №920/445/13

Друк

Пошук

256

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.10.2014 року у справі №920/445/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 920/445/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Коваль С.В. - дов. від 08.01.14 (була присутня у судовому засіданні 09.10.14), відповідача і третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно,

касаційні скаргиОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області і Охтирського управління Державної казначейської служби України у Сумській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від04.08.14у справі№ 920/445/13 Господарського суду Сумської областіза позовомОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областідоДержавного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Українитреті особи1.Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області 2.Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській областіпростягнення 17 651 125,68 грн.У судовому засіданні 09.10.14 оголошувалася перерва до 23.10.14.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.14 для розгляду касаційних скарг у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Данилової М.В. через відпустку судді Швеця В.О. Слухання справи у визначеному складі розпочиналося спочатку.

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 17 651 125,68 грн., з яких: 2 561 265 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995 року і 9 090 085,58 грн. пені, нарахованої на вказану суму боргу; 463113 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року і 4 817 666,69 грн. пені; 7 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1997 року і 633 588,41 грн. пені; 85400 грн. боргу за фінансовою допомогою згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.97 №1003. Позивач посилався на неповернення відповідачем у визначений строк спірних сум бюджетної позички та фінансової допомоги, котрі були надані йому упродовж 1995-1997 років.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.03.14 справі (судді: Моїсеєнко В.М., Лиховид Б.І., Левченко П.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи перерахування відповідачу та отримання ним спірних бюджетних позичок і фінансової допомоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.14 (судді: Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області, яка просить рішення і постанову у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник вважає, що судами невірно встановлені обставини та докази у справі, а також порушені положення Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №119/109/193 від 12.07.95, Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового і насіння за державним замовленням 1996 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №72/113 від 11.04.96, Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового і насіння за державним замовленням 1997 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70/54/18 від 04.03.97, Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1998/98 року" №1003 від 11.09.97. Податкова інспекція наголошує на доведеності матеріалами справи факту надання відповідачеві спірних сум бюджетних позичок і фінансової допомоги та при цьому, посилається на акти передачі-приймання заборгованості, договори про надання бюджетних позичок, графіки повернення заборгованості тощо. Він вважає ці документи належними доказами перерахування відповідачеві спірних бюджетних позичок.

Водночас, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, до Вищого господарського суду звернулося і Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській області. Скаржник просить скасувати постанову у справі та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами приписів Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №119/109/193 від 12.07.95, Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового і насіння за державним замовленням 1996 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №72/113 від 11.04.96, Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового і насіння за державним замовленням 1997 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70/54/18 від 04.03.97, Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1998/98 року" №1003 від 11.09.97. Скаржник вважає доведеним факт отримання відповідачем бюджетної позички за державними контрактами 1995 року, 1996 року, 1997 року і фінансової допомоги та неповернення їх у повному обсязі останнім.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області судом отримано клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було установлено, що між Охтирським відділенням держказначейства та Охтирським комбінатом хлібопродуктів як заготівельним підприємством у 1996, 1997 роках були укладені договори про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням (договір про надання бюджетної позички для остаточних розрахунків за поставку зерна за державним контрактом 1995 року за зерно (датований 1996 роком), договори про надання бюджетної позички для остаточних розрахунків за продовольче зерно і сортове насіння, закуплене за державним замовленням 1997 року (датовані 1997 роком). Також, 03.10.97 між казначейством, заготівельним підприємством (відповідачем у справі) та сільгоспвиробниками (АТЗТ "Більшовик", СТЗТ "Україна", КСП "Авангард", САЗТ "Дружба", АПКП "Шевченка", радгосп "Чупахівський", АПП "Жовтень", СЗАТ "Височанське", АТЗТ "Бугруватське", АТЗТ ім. Луначарського) були укладені договори №1-10 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років, за якими фінансова допомога надавалася сільгоспвиробникам і відповідальність за її неповернення покладалася на останніх (пункти 2.1, 6.1). Такі договори були укладені відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.95 №119/109/193; Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.96 №72/113; Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.97 №70/54/18, Постанови Кабінету Міністрів від 11.09.97 №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року". Позивач вказував на наявність у відповідача заборгованості за бюджетними позичками і фінансовою допомогою 1995-1997 років для закупівлі сільськогосподарської продукції. При цьому він посилався, окрім іншого, на акти передачі-приймання заборгованості за бюджетними позичками, графіки повернення заборгованості. Оцінивши зазначені документи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що вони не є належними і допустимими доказами на підтвердження факту перерахування ДП "Охтирський КХП" (відповідачу у справі) і отримання ним спірних бюджетних позичок та фінансової допомоги за рахунок державного бюджету у 1995-1997 роках. Водночас суди установили, що спірні акти прийому-передачі заборгованості за бюджетною позичкою складалися з метою ведення обліку бюджетної позички, наданої сільгосптоваровиробникам, вони не містять необхідних реквізитів (дата документу, найменування сторін, підписи повноважних осіб, печатки підприємств, інформації про матеріальні цінності чи кошти, які передаються); що згідно з графіками повернення заборгованості за бюджетною позичкою її повернення здійснюють відповідні сільгосппідприємства, які отримали та використали комбікорми, вироблені із зерна, наданого як бюджетна позичка для них. Крім того, як установили суди, інших належних доказів (бухгалтерських або банківських документів) щодо перерахування бюджетних позичок відповідачу позивачем не надано. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про стягнення з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України" 2 561 265 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995 року і 9 090 085,58 грн. пені; 463113 грн. боргу і 4 817 666,69 грн. пені (за 1996 рік); 7 грн. боргу і 633 588,41 грн. пені (за 1997 рік); а також 85400 грн. боргу за фінансовою допомогою. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог через їх необґрунтованість і недоведеність. Закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення з 1995 року проводилась за рахунок наданих державою бюджетних позичок, що унормовано постановами Кабінету Міністрів України від 31.05.95 №370 "Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році", від 12.03.96 №323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та 04.02.97 №124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році". З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.95 №119/109/193; Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.96 №72/113; Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.97 №70/54/18, а також прийнята Постанова Кабінету Міністрів від 11.09.97 №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року". Відповідно до названих Порядків безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгоспвиробником. Надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості за кредитами, тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, у тому числі, зерна і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу. Разом з тим, згідно з пунктами 4.1, 4.5, 4.8, 4.10 Порядку від 11.04.96 №72/113, пунктами 3.1, 3.5, 3.6 Порядку 04.03.97 №70/54/18 аванси за рахунок бюджетної позички надаються сільськогосподарським виробникам і після їх видачі казначейство із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою, наданої для авансування закупівлі зерна. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.11 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості. Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, а також встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 названого Порядку бюджетна позичка/фінансова допомога - це сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - це зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги. Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з пунктами 2.1, 2.2., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати відповідні реквізити. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи визнали недоведеним належними і допустимими доказами (первинними документами) факт перерахування і отримання бюджетних позичок відповідачем для авансування закупівлі зерна за рахунок державного бюджету у 1995-1997 роках. Суди установили, що надані позивачем, на підтвердження своїх вимог, документи (як то акти передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою, акти передачі-приому заборгованості за бюджетною позичкою при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна, графіки погашення заборгованості тощо) не підтверджують надання відповідачеві спірних бюджетних позичок і фінансової допомоги та не доводять обов'язку останнього сплатити заявлені до стягнення суми. Інших (банківських або бухгалтерських) документів надано не було. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, за відсутності належних та допустимих доказів (первинних документів) на підтвердження надання відповідачу та отримання ним спірних бюджетних позичок і фінансової допомоги, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.