Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.09.2014 року у справі №922/5190/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 922/5190/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги1. Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева" 2. Державного концерну "Укроборонпром"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 24.02.2014 року Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 рокуу справі №922/5190/13 господарського суду Харківської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"доДержавного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"третя особа на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"третя особа на стороні відповідачаДержавний концерн "Укроборонпром"за участюХарківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону Українипро стягнення 23 549 336, 28 грн.за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Яговдік С.М. посвідчення № 000730; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" - Котляр А.О., дов. б/н від 01.09.2014 року; від Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" - Повелиця Г.В., дов. № 23161/16 від 08.09.2014 року; від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Борецький Б.О., дов. № 08.6-186/84-2714 від 22.10.2013 року; від Державного концерну "Укроборонпром" - Шевченко Б.В., дов. № Д-997/2014 від 11.06.2014 року, Клименко А.Р., дов. № Д422/2014 від 04.03.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (далі - ТОВ "Еко-Комуненерго", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (далі - ДП "Завод імені В.О. Малишева", відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2014 року, просило стягнути з відповідача на користь позивача 25622984,25 грн., з яких: 5093559,11 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 640дп від 01.10.2008 року за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року, 162400,14 грн. 3% річних, 10412400,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщень, 9954625,00 грн. упущеної вигоди та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року у справі № 922/5190/13 (головуючий суддя - Погорелова О.В., суддя - Аюпова Р.М., суддя - Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Завод імені В.О. Малишева" на користь ТОВ "Еко-Комуненерго" суму заборгованості з орендної плати за договором оренди № 640дп від 01.10.2008 року за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року в розмірі 5093559,11 грн., суму 3% річних в розмірі 162400,14 грн., неустойку за прострочення повернення приміщень в розмірі 10412400,00 грн., упущену вигоду в розмірі 9954625,00 грн. та 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13 (головуючий суддя - Тихий П.В., суддя - Россолов В.В., суддя - Терещенко О.І.) в задоволенні апеляційних скарг ДП "Завод імені В.О. Малишева" та Державного концерну "Укроборонпром" відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року у справі № 922/5190/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13, ДП "Завод імені В.О. Малишева" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 215, 216, 321, 623, 627, 628, 629, 638, 653, 761, 764, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 181, 224, 225, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 9, 12, 34 Закону України "Про іпотеку".

Також, не погоджуючись із рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13, до Вищого господарського суду України звернувся Державний концерн "Укроборонпром" з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про зміну прохальної частини касаційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13 повністю. Прийняти нове рішення у справі № 922/5190/13, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ "Еко-Комуненерго".

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 215, 761 ЦК України, ст. 225 ГК України, ст. ст. 12, 34 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 47, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ТОВ "Еко-Комуненерго" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги ДП "Завод імені В.О. Малишева" та Державного концерну "Укроборонпром", в якому просить залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13 - без змін.

Державний концерн "Укроборонпром" подало до Вищого господарського суду України заперечення на відзив ТОВ "Еко-Комуненерго", в якому вказує на те, що викладені у відзиві твердження є необґрунтованими та безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядник майна ДП "Завод імені В.О. Малишева" арбітражний керуючий Симоненко О.П. подав до Вищого господарського суду України письмові пояснення у даній справі, в яких вказує на те, що суди попередніх інстанцій не повно з'ясували всі обставини справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 року у справі № 922/5190/13 касаційні скарги ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та Державного концерну "Укроборонпром" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.09.2014 року.

Розпорядженням Секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 09.09.2014 року № 04-05/1230 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Панової І.Ю. та Білошкап О.В. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Білошкап О.В., Погребняк В.Я.

В судовому засіданні 09.09.2014 року представником Державного підприємства "Завод ім В.О. Малишева" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В судовому засіданні 09.09.2014 року, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення клопотання представника відповідача та відкладення розгляду справи на 23.09.2014 року.

Державним концерном "Укроборонпром" подано до Вищого господарського суду України пояснення щодо провадження у справі № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева".

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" подано до Вищого господарського суду України клопотання про долучення до матеріалів копій судових рішень, які підтверджують обставини порушення відносно ДП "Завод ім. В.О. Малишева" справи про банкрутство та те, що провадження у справі на даний час триває. Крім того, відповідачем подано копії судових рішень, якими визнано недійсними всі договори, якими обґрунтовано позовні вимоги у справі № 922/5190/13.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників сторін, думку прокурора, який підтримав доводи, наведені в касаційних скаргах, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2013 року позивач - ТОВ "Еко-Комуненерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ДП "Завод імені В.О. Малишева", в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2014 року, просило стягнути з відповідача на користь позивача 25622984,25 грн., з яких: 5093559,11 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 року за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року, 162400,14 грн. 3% річних, 10412400,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщень, 9954625,00 грн. упущеної вигоди та судові витрати.

Розглянувши вказану позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Еко-Комуненерго" в повному обсязі.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року порушено провадження у справі № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами до відповідача, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева", а саме за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.09.2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") в особі Харківської обласної філії та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено договір кредиту №805/6/18/8-116 від 22.09.2008 року, відповідно до умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" зобов'язується надати ТОВ "Еко-Комуненерго" грошові кошти в сумі 5 772005,00 доларів США на наступні цілі: купівля нежитлового приміщення загальною площею 17323,2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ. "Р/1-7", належить на правах власності ДП "Завод імені В.О.Малишева" та є предметом забезпечення по кредиту ДП "Завод імені В.О.Малишева" в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк".

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 року у справі №21/235-07 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить Державі Україна (користувач - ДП "Завод імені В.О. Малишева") шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", 22.09.2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено договір купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 4020, відповідно до умов якого позивач набув у власність нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17323,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Згідно іпотечного договору № 805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 року, укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та АКБ СР "Укрсоцбанк", на виконання умов договору кредиту зазначену нежитлову будівлю передано позивачем в іпотеку банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 року між ТОВ "Еко-Комуненерго" (орендодавець) та ДП "Завод імені В.О. Малишева" (орендар) було укладено договір оренди №640дп, відповідно до якого орендодавець надав орендарю у відплатне користування нежитлове приміщення літ. "Р/1-7", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 загальною площею 17323,2 кв. м. для використання у господарській діяльності орендаря. Строк оренди встановлюється з моменту підписання даного договору по 01.10.2010 року.

Згідно з п. 1.4. договору оренди № 640дп від 01.10.2008 року передача (повернення) приміщення оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до п. 6.2. договору за оренду приміщення орендатор щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 606312,00 грн. Строк оплати згідно п.6.6. договору - передоплата щомісячно до 20-го числа попереднього місяця, в якому будуть надані послуги оренди, з розрахунку розміру орендної плати за попередній місяць.

01.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено акт приймання-передачі предмета оренди, а саме частини нежитлової будівлі літ. "Р/1-7" (цокольний, перший та другий поверхи), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 6 427,4 кв.м., а також акт приймання-передачі предмета оренди, а саме частини нежитлової будівлі літ. "Р/1-7" (третій-сьомий поверхи та машинне відділення), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 10895,8 кв. м., відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вищевказані приміщення.

24.04.2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди №640дп від 01.10.2008 року, згідно умов якої п.4.1.1. договору викладено у наступній редакції: "Орендатор приймає на себе обов'язок прийняти орендоване приміщення після підписання даного Договору. Приймання підтверджується актом приймання-передачі. Повернення орендованого приміщення відбувається шляхом поетапного звільнення всіх площ на поверсі, починаючи з верхніх поверхів. Повернення підтверджується актом повернення-приймання".

06.07.2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме п'ятий поверх, загальною площею 2143,9 кв. м. Додатковою угодою №2 від 06.07.2009 року до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем п'ятого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 531275,5 грн.

07.08.2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме четвертий поверх, загальною площею 2160,5 кв. м. Згідно додаткової угоди №3 від 07.08.2009 року до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем четвертого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 455658,00 грн.

09.10.2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме шостий поверх, загальною площею 2065,3 кв. м. Згідно додаткової угоди №4 від 09.10.2009 року до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем шостого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 383372,5 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 30.11.2009 року до договору оренди сторонами зменшено з 01.12.2009 року розмір щомісячної орендної плати до 262884,00 грн.

31.05.2010 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме сьомий поверх, загальною площею 2276,5 кв. м. Згідно додаткової угоди №6 від 31.05.2010 року до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем сьомого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 208 248,00 грн.

27.09.2010 року між ДП "Завод імені В.О.Малишева" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено Додаткову угоду №7 до договору оренди №640дп від 01.10.2008 року, відповідно до якої сторони продовжили строк оренди до 01.09.2011 року.

20.06.2011 року між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод імені В.О. Малишева" було укладено договір про припинення з 01.07.2011 року договору оренди №640дп від 01.08.2008 року, згідно якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди у зв'язку з його розірванням. Сторони також узгодили, що даний договір є підставою для звільнення орендарем приміщень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приміщення цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, відповідачем не звільнені. ДП "Завод імені В.О.Малишева" займає дані приміщення, акти повернення-приймання вказаних приміщень між сторонами не укладались.

Крім того, відповідач також не звільнив та продовжує користуватись приміщеннями 4, 5, 6, та 7 поверхів будівлі, не зважаючи на підписання відповідачем актів повернення-приймання приміщень 4-7 поверхів та, відповідно, обов'язок їх звільнення, перешкоджає позивачеві та ПАТ "Укрсоцбанк" у доступі до нежитлової будівлі.

Виходячи з викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договірні відносини між сторонами не припинились, оскільки акти про повернення приміщень цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення сторонами не підписані, після розірвання договору оренди відповідач приміщення не звільнив, вимоги договору про припинення з 01.07.2011 року договору оренди №640дп від 01.08.2008 року не виконав та продовжує користуватись вказаними приміщеннями.

Умовами договору оренди №640дп від 01.08.2008 року передбачено, що за оренду приміщення орендатор щомісячно до 20-го числа попереднього місяця, в якому будуть надані послуги оренди, з розрахунку розміру орендної плати за попередній місяць сплачує орендну плату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Еко-Комуненерго" направляло ДП "Завод імені В.О.Малишева" акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором оренди за період з січня 2012 року по січень 2014 року включно, з розрахунку 208248,00 грн. орендної плати за місяць.

Проте, відповідачем такі акти не підписано, орендна плата за період з січня 2012 року по січень 2014 року за займані приміщення відповідачем не сплачувалась.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року складає 5093559,11 грн., за вирахуванням взаємозаліків зустрічних однорідних вимог за договором №767дп від 05.12.2008 року про обмежене користування майном, укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод імені В.О.Малишева" на загальну суму 112640,89 грн.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, зокрема ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5093559,11 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 року за користування вказаними приміщеннями за період фактичного користування приміщеннями після розірвання договору оренди з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року та про стягнення 162400,14 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача та Державного концерну "Укроборонпром" про те, що ТОВ "Еко-Комуненерго" не є власником нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 року у справі №27/362-09 та про те, що позивачем не надано належних доказів права власності на нежитлову будівлю.

При цьому, суди попередніх виходили з того, що право власності позивача підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20392003 від 29.09.2008 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21044150 від 28.04.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Записи в реєстрах не скасовано.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що момент прийняття рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 року у справі №27/362-09 не є підставою для припинення договору оренди №640дп від 01.10.2008 року, оскільки в законний спосіб договір не було припинено, він є чинним.

Також, суди попередніх інстанцій вказали на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки, в порядку ст. 785 ЦК України, за прострочення повернення приміщень в розмірі 10412400,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки приміщення цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, відповідачем не звільнені, акти повернення-приймання вказаних приміщень між сторонами не укладались, а відповідач фактично займає дані приміщення.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ДП "Завод імені В.О. Малишева" упущеної вигоди в розмірі 9954625,00 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року, про задоволення якої суди попередніх інстанцій дійшли висновку, виходячи з такого.

04.07.2011 року ТОВ "Еко-Комуненерго" уклало з ВАТ "Харківхолодмаш" договір оренди №8/11, відповідно до умов якого було надано в оренду нежитлові приміщення 4 поверху №1-59, 5 поверху №№1-63 та 6 поверху №1-46 у нежитловій будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, розмір щомісячної орендної плати складає 286636,50 грн., строк оренди - 2 роки 11 місяців.

Також 04.07.2011 року ТОВ ""Еко-Комуненерго" було укладено договір оренди №10/11 з ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" про надання в оренду нежитлових приміщень 7 поверху №І-ХХХ за 111548,50 грн. орендної плати за місяць, строк оренди - 2 роки 11 місяців.

Відповідно до п. 5.1. договорів оренди ТОВ "Еко-Комуненерго" не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту укладання цих договорів зобов'язано було передати орендарям в оренду об'єкт, що орендується, по відповідному акту приймання-передачі.

Однак, у зв'язку з тим, що ДП "Завод імені В.О.Малишева" не повернуло та не звільнило належні позивачеві приміщення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", загальною площею 17323,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, позивач був позбавлений можливості передати нежитлові приміщення в оренду ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш".

В зв'язку з наведеним, орендарі - ВАТ "Харківхолодмаш" та ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" скористались своїм правом, передбаченим ст. 766 ЦК України та п.7.4. договорів, щодо відмови від договорів оренди.

Таким чином, ТОВ "Еко-Комуненерго" понесло збитки, які полягають у неотриманні доходів, які товариство могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено з боку ДП "Завод імені В.О. Малишева".

У зв'язку з вищенаведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 9954625,00 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, на підставі викладених обставин та вказаних норм законодавства, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги ТОВ "Еко-Комуненерго" в повному обсязі.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанції прийняті з неправильним застосуванням приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, зі змісту прийнятих у справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України не дотрималась.

Про наведене свідчить, зокрема, відсутність дослідження судами попередніх інстанцій оригіналів усіх поданих сторонами у матеріали справи доказів, наведених позивачем в обґрунтування позову доводів, та доводів відповідача, наведених ним у запереченнях на позов та у апеляційних скаргах.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали , які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках, на вимогу господарського суду.

Вимога господарського суду про надання оригіналів документів може бути викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року, 27.01.2014 року, 29.01.2014 року, 12.02.2014 року, 21.02.2014 року розгляд справи № 922/5190/13 неодноразово відкладався, в тому числі з метою надання сторонами витребуваних судом доказів, які мають суттєве значення для розгляду справи по суті. При цьому, суд першої інстанції зобов'язував сторони надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, на які посилаються сторони, та їх належним чином засвідчені копії - для залучення до матеріалів справи.

Проте, ні протоколи судових засідань, ні самі рішення судів попередніх інстанцій, не містять жодних посилань на подання сторонами доказів в оригіналах, як і не містять відомостей щодо дослідження (намагання дослідити) їх господарськими судами. У матеріалах справи містяться лише копії поданих сторонами доказів у підтвердження своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд не скористався, передбаченим ч. 2 ст. 101 ГПК України, правом перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (незалежно від доводів апеляційної скарги), та не витребував у позивача (апелянтів) оригінали документів, на які посилалися сторони.

З огляду на викладене, висновки господарських попередніх судів про доведення позивачем належними і допустимими доказами обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не можна вважати законними і обґрунтованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги у справі № 922/5190/13 позивачем заявлено на підставі договору оренди № 640дп від 01.10.2008 року, акту приймання-передачі предмета оренди від 01.10.2008 року та ряду додаткових договорів до вказаного договору оренди.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані документи від імені відповідача ДП "Завод імені В.О. Малишева" підписувалися виконуючим обов'язки Генерального директора. Договір про припинення договору оренди № 640дп від 01.10.2008 року також підписано виконуючим обов'язки Генерального директора ДП "Завод імені В.О. Малишева".

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які засвідчують наявність у виконуючого обов'язки Генерального директора відповідних повноважень на вчинення юридично значимих дій від імені підприємства. Зокрема, відсутні документи, які свідчать про призначення фізичних осіб, якими підписано договори, на посаду, як і відсутній і не досліджений Статут підприємства у редакції, яка діяла на момент укладення вказаних договорів.

Вказане не було враховано судами попередніх інстанцій при дослідженні та оцінці доказів, поданих позивачем в підтвердження позовних вимог.

Ст. 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного провадження представником відповідача неодноразово заявлялися клопотання про зупинення провадження у справі № 922/5190/13 до вирішення пов'язаних з цією справою інших справ, які судом апеляційної інстанції було залишено без задоволення.

Зокрема, 09.04.2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх. №2923) про зупинення провадження у справі № 922/5190/13 до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/529/14.

24.04.2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх. №3384) про зупинення провадження у справі № 922/5190/13 до вирішення пов'язаних з нею справ № 922/529/14, № 922/1440/14 та № 922/1441/14.

15.05.2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх. №3846) про зупинення провадження у справі № 922/5190/13 до вирішення пов'язаних з нею справ № 922/529/14, № 922/1440/14, № 922/1441/14 та № 922/1688/14.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилався на те, що позовні вимоги у справі № 922/5190/13 заявлено на підставі договору оренди № 640дп від 01.10.2008 року, договору оренди № 8/11 від 04.07.2011 року та договору оренди № 10/11 від 04.07.2011 року, які відповідач просить визнати недійсними у справах № 922/529/14, № 922/1440/14, № 922/1441/14 та № 922/1688/14. Тому, на думку відповідача, вказані справи є пов'язаними зі справою № 922/5190/13, що може вплинути на вирішення її по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, розглянувши заявлені відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі №922/5190/13, дійшов висновку, що розгляд даної справи не є неможливим до вирішення справ № 922/529/14, № 922/1440/14, № 922/1441/14 та № 922/1688/14, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні вищевказаних клопотань.

При цьому, жодних обґрунтувань відмови у задоволенні вказаних клопотань та мотивів прийняття такого рішення, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить.

Наведене свідчить, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення ст. ст. 42, 43 , 36, 43, 79, 82, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень.

Посилання скаржників в касаційних скаргах на необхідність врахування при касаційному розгляді справи судових рішень про визнання недійсними всіх договорів, якими обґрунтовано позовні вимоги у справі № 922/5190/13, не можуть бути підставою для прийняття судом касаційної інстанції рішення по суті спору, оскільки це вимагає оцінки доказів і з'ясування обставин у справі, що в силу ст. 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції та є прерогативою судів попередніх інстанцій.

Так, відповідно до ст. ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції припустились неправильного застосування приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі ст. 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 922/5190/13 скасувати.

Справу № 922/5190/13 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в новому складі суду.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.