Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 910/22985/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015

зі справи № 910/22985/13

за позовом прокурора Голосіївського району міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація) та Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Управління),

до: 1. Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта"), м. Київ,

2. Голосіївської районної в місті Києві ради (далі - Рада), м. Київ,

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Прокурора - Атаєва Д.К. посв. від 24.07.2014 № 027469

Адміністрації - Онікієнко О.В. предст. (дов. від 22.09.2014)

Управління - не з'явився

УДППЗ "Укрпошта" - Олійник Ю.П. предст. (дов. від 12.06.2015)

Ради - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах Адміністрації та Управління з позовом до УДППЗ "Укрпошта" та Ради про (згідно із заявою про уточнення позовних вимог) визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 10.08.2009 № 128-09 та зобов'язання УДППЗ "Укрпошта" повернути приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/22985/13 (суддя Борисенко І.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 (судді Мальченко А.О.- головуючий, Жук Г.А., Суховий В.Г.), позов задоволено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 18, 28, 61, 63 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) мотивовано невідповідністю спірного договору вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим останній визнано недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України УДППЗ "Укрпошта" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника прокуратури позивача та відповідача-1, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.08.2009 Радою як орендодавцем та УДППЗ "Укрпошта" як орендарем укладено типовий договір оренди нежитлового приміщення № 128-09 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради від 07.07.2009 № 82 пункт 2.6 ордеру № 164-09 від 10.08.2009 та розпорядження від 17.09.2009 № 116 пункт 1.3 передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 36,0 кв.м, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопропорна, 148, 1-й поверх СЗШ № 150, та використовується для відділення поштового зв'язку;

- згідно з пунктом 5.1 Договору термін дії Договору встановлюється з 10.08.2009 до 10.07.2012;

- рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 № 183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в місті Києві" до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій віднесено майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження.

- на виконання вказаного рішення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", згідно з додатком № 1 якого до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було передано майно підприємств, організацій та установ, в тому числі і комунальні навчальні заклади, зокрема середню загальноосвітню школу № 150, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 148;

- з метою впорядкування організаційно-правових питань, пов'язаних із функціонуванням комунальних навчальних закладів міста Києва розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2011 № 209 комунальні заклади, зокрема середню загальноосвітню школу № 150 міста Києва віднесено до сфери оперативного відання Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним та повернення майна Раді.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з приписами частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається з підпункту 2.7 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Згідно з приписами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з приписами частини другої статті 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, приміщення, яке знаходиться на 1-му поверсі школи № 150 по вул. Червонопрапорній, 148 у місті Києві є майном середньої загальноосвітньої школи № 150 Голосіївського району міста Києва, яка підпорядкована та знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону (в редакції чинній станом на момент укладення Договору) навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону унормовано, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною п'ятою статті 63 зазначеного Закону встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, встановлено, що у будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо (пункт 3.2). Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється (пункт 3.19).

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що приміщення, яке передане в оренду за спірним Договором є майном середньої загальноосвітньої школи № 150 Голосіївського району міста Києва, тобто розташоване у навчальному закладі; метою використання приміщення згідно Договору є розміщення відділення поштового зв'язку, що не пов'язане з навчально-виховним процесом, - дійшли обґрунтованого висновку про укладення спірного Договору з порушенням законодавства про освіту, у зв'язку з чим правомірно визнали Договір недійсним та зобов'язали УДППЗ "Укрпошта" повернути Раді відповідне приміщення.

При цьому, суди мотивовано виходили з того, що правова оцінка обставин, яка здійснена іншим судом у розгляді цивільної справи про скасування розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради від 07.07.2009 № 82 не має преюдиціального значення для даної справи у розумінні приписів статті 35 ГПК України, оскільки преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судом рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Доводи УДППЗ "Укрпошта" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання УДППЗ "Укрпошта" на дійсність розпоряджень Голосіївської районної в місті Києві ради від 07.07.2009 № 82 та від 17.09.2009 № 116, на підставі яких був укладений спірний Договір не спростовують правильності висновків попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним означеного Договору, оскільки розпорядження, на які вказує скаржник є формою волевиявлення органу місцевого самоврядування. Оспорювання правочину, у даному випадку, не пов'язується з правомочністю органу місцевого самоврядування (частина друга статті 203 ЦК України), і чинність відповідних розпоряджень не перешкоджає визнанню Договору недійсним за наявності відповідних правових підстав, визначених законом.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі -Закон) сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з касаційною скаргою УДППЗ "Укрпошта" сплачено судовий збір у сумі 3246,31 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено Законом (70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви за кожну з вимог немайнового характеру). У зв'язку з наведеним переплачена сума судового збору 1541,11 грн. (3246,31 грн. - 1705,20 грн. = 1541,11 грн.) підлягає поверненню УДППЗ "Укрпошта" з державного бюджету України.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 зі справи № 910/22985/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" - без задоволення.

2. Повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) з державного бюджету України переплачену суму судового збору 1541,11 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок одну грн. 11 коп.), сплаченого згідно з платіжним дорученням від 15.04.2015 № 1121.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко