Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №912/1877/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 912/1877/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Прокопанич Г.К. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "КІРОВОГРАДТЕПЛО" товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ІННОВАЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАФТОГАЗОВОЇ АКАДЕМІЇ", м. Кіровоград,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015

зі справи № 912/1877/15

за позовом дочірнього підприємства "КІРОВОГРАДТЕПЛО" товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ІННОВАЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАФТОГАЗОВОЇ АКАДЕМІЇ" (далі - Підприємство), м. Кіровоград,

до Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Кіровоград,

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Бершадський С.М. предст. (дов. від 31.12.2015)

відповідача - Смаглій Д.В. предст. (дов. від 23.06.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення № 6-р/к від 26.03.2015 у справі № 117-ВДР/12-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 у справі № 912/1877/15 (суддя Наливайко Є.М.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (судді Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.), у позові відмовлено повністю.

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Підприємство за результатами діяльності протягом 2010-2014 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого опалення у м. Кіровограді в територіальних межах, де розташовані магістральні та місцеві (розподільчі) теплові мережі, що перебувають у власності чи користуванні Підприємства. Становище Підприємства на цьому ринку є сталим і не змінилося у січні-лютому 2015 року;

- визнано дії Підприємства, що полягають в укладенні зі споживачами договорів про надання послуг з централізованого опалення, які не відповідають типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, в частині звуження прав споживачів і обов'язків виконавця послуг, що суперечить вимогам пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення зазначеного порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн.;

- зобов'язано Підприємство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене пунктом 2 даного рішення, шляхом внесення відповідних змін до договорів про надання послуг з централізованого опалення, з метою приведення їх до вимог пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- 12.11.2013 за вхідним номером 2617-26 до Відділення листом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області від 06.11.2013 № 2643/22 надійшло за належністю, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення громадянки ОСОБА_8 щодо ненадання послуг теплопостачання Підприємством та ЖЕК № 10;

- за поданням відділу досліджень та розслідувань розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 10.12.2013 № 210-р за результатами розгляду звернення громадянки ОСОБА_8 розпочато розгляд справи № 117-ВДР/12-13 за ознаками порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді дій які полягають в підготовці та укладенні із заявником (споживачем послуг) Договору від 28.10.2013 № 4148 про надання послуг з централізованого опалення, в якому були звужені права споживача послуг, обов'язки виконавця послуг та не надано заявнику необхідної інформації в повному обсязі, що передбачено нормами типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що суперечить вимогам пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", шляхом зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- Підприємство є юридичною особою, основними видами діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- внаслідок технологічних особливостей виробництва на ринку транспортування теплової енергії Підприємство не зазнає значної конкуренції, а тому відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Підприємство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, що знаходяться у його законному користуванні, і є суб'єктом природної монополії на цьому ринку;

- відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.09.2007 № 1085 Підприємство визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в м. Кіровограді, в територіальних межах, де розташовані магістральні та місцеві (розподільчі) теплові мережі, що перебувають у власності чи користуванні Підприємства з використанням внутрішньобудинкових теплових мереж житлово-експлуатаційних організацій м. Кіровограда, в повному господарському відданні чи оперативному управлінні яких перебуває відповідний житловий фонд;

- вказаним рішенням Виконавчий комітет міської ради для забезпечення виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (обов'язки виконавця), зобов'язав виконавців послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення у строк до 01.10.2007 укласти господарські угоди з виконавцями послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (житлово-експлуатаційні організації м. Кіровограда, в повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває відповідний житловий фонд);

- в процесі розгляду справи № 117-ВДР/12-13 відповідачем встановлено, що договір від 28.10.2013 № 4148 про надання послуги з централізованого опалення, який укладено Підприємством із громадянкою ОСОБА_8 (далі - договір № 4148), не відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки договір відступає від положень Типового договору, а сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору про надання послуг з централізованого опалення і свої відносини із споживачем послуг виконавцем врегульовано на власний розсуд. При цьому, у договорі № 4148 звужено права споживача послуг, обов'язки виконавця послуг та не надано необхідної інформації споживачу послуг в повному обсязі (щодо рахунку із спеціальним режимом використання, на який вноситься плата за послуги);

- листом від 19.02.2014 № 01-15/310 адміністративною колегією Відділення надано Підприємству обов'язкові для розгляду рекомендації від 18.02.2014 № 01-15/5 "РК/К" щодо припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цього порушення і умов, що їм сприяють, а також усунення їх наслідків шляхом внесення відповідних змін до Договору № 4148, з метою приведення його до вимог пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

- Підприємство частково виконало вимоги рекомендацій адміністративної колегії Відділення, про що повідомило Відділення листом від 14.04.2014 № 14-1145/07;

- Підприємством не внесено зміни до Договору № 4148 в частині щодо:

· строку дії Договору. У тексті Договору № 4148 на відміну від Типового договору відсутнє зазначення "настрок" та "щороку". У пункті 8.1. Договору № 4148 визначено не строк, а надзвичайно тривалий термін його дії до 18.10.2029, 16 років, що, за висновком Відділення, звужує права заявника (громадянки ОСОБА_8), як споживача послуг;

· обов'язків виконавця послуг щодо проведення два рази на рік перевірки стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складанням відповідного акта (підпункт 5 пункту 19 типового договору); узгодження із споживачем не пізніше ніж за три робочих дні до проведення планових робіт всередині житлового приміщення час доступу до такого приміщення з наданням йому відповідного письмового повідомлення (підпункт 6 пункту 19 типового договору); утримання внутрішньобудинкових мереж у належному технічному стані, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту (підпункт 10 пункту 19 типового договору), чим звужено обов'язки виконавця послуг;

· щодо визначення точки розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, відповідно до вимог Типового договору. У Договорі № 4148 такою точкою визначено зовнішній зріз фундаменту багатоквартирного будинку, тоді як згідно положень пункту 22 Типового договору точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві є: у багатоквартирному будинку послуги з: централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартири. Вказана невідповідність звужує обов'язки виконавця послуг;

· щодо зазначення реквізитів рахунку із спеціальним режимом використання та найменування банківської установи, в якій відкрито вказаний рахунок, що, за висновком Відділення, є ненаданням необхідної, доступної інформації споживачу послуг;

- зазначена невідповідність укладеного із споживачем Договору № 4148 положенням, передбаченим Типовим договором, може призвести до того, що споживач не матиме змоги в повній мірі захистити свої права та законні інтереси;

- під час проведення дослідження така невідповідність встановлена Відділенням і в інших договорах про надання послуг з централізованого опалення, зокрема від 29.07.2013 № 3959, від 30.07.2013 № 3963, від 05.08.2013 № 3984, від 12.08.2013 № 4003, від 12.08.2013 № 4010.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно з приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим стаття 4 Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з приписами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону (у редакції чинній на момент укладення Договору № 4148) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статті 20, 21 Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) Типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - постанова № 630).

З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону, постанови № 630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши положення чинного законодавства, якими врегульовані питання щодо надання послуг з централізованого опалення, а також зміст укладеного Підприємством договору із споживачем, щодо якого винесено оскаржене Рішення АМК, беручи до уваги те, що договір про надання послуг з централізованого опалення, який підготовлений Підприємством як виконавцем, що займає монопольне становище на досліджуваному ринку, та який укладений із споживачем відступає від положень Типового договору і така невідповідність звужує права споживача послуг, обов'язки виконавця послуг та не надає споживачу необхідної інформації у повному обсязі щодо реквізитів рахунку із спеціальним режимом використання та найменування банківської установи, в якій відкрито вказаний рахунок, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, і вчинення такого порушення позивачем встановлено оспорюваним Рішенням АМК,- дійшли обґрунтованого висновку стосовно прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та без порушення приписів чинного законодавства, а тому, за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним, правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 зі справи № 912/1877/15 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "КІРОВОГРАДТЕПЛО" товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ІННОВАЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАФТОГАЗОВОЇ АКАДЕМІЇ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич

Суддя В. Студенець