Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 909/772/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД"до1)товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон", 2)приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"

простягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у сумі 255273,65 грн.за участю представників сторінвід позивача:не з'явились, від відповідача 1:Шиманська Н.С. (довіреність від 27.07.2015 № б/н),від відповідача 2:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" у липні 2015 року звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон" про стягнення 255273,65 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 у справі № 909/772/15 (суддя Гриняк Б.П.) залучено до участі у справі в якості другого відповідача приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015 у справі № 909/772/15 (суддя Гриняк Б.П.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон" та приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про стягнення 255273,65 грн. матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" 255273,65 грн. матеріальної шкоди та 5105,47 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 909/772/15 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. - головуючого, Дубник О.П., Матущака О.І.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015 скасовано, і прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон" 4212,01 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015 у справі № 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20.08.2014 о 14.00 год. у с. Вістова, Калуського району, Івано-Франківської області, по вул. Січових Стрільців, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ГАЗ 3307-12, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, власником вказаного автомобіля є TOB "Аріон" та Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, власником вказаного автомобіля є TOB "Еконо ЛТД".

Внаслідок зазначеного ДТП, автомобіль Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, зокрема, деформовано ліве дзеркало заднього виду, подряпини лівих дверей, кут передньої лівої частини причепа, розірвано тент, пошкоджено лівий борт та дах напівпричепа, що підтверджується довідкою ДАІ.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2014 у справі № 341/2106/14-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425 грн.

Крім цього, судами встановлено, що на час ДТП між відповідачем 1 та відповідачем 2 діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2014 № АІ/6569917. Згідно з умовами договору, відповідач 2 застрахував цивільну відповідальність відповідача 1 перед третіми особами при використанні транспортного засобу ГАЗ 3307, д.н.з. НОМЕР_1, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи не міститься страховий акт, звіт про оцінку колісного транспортного засобу, учасника ДТП, чи будь-який інший документ, який підтверджував б розмір заподіяних збитків транспортному засобу позивача.

Позивач, посилаючись на статті 22, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 1 матеріальну шкоду у розмірі 280379,12 грн. (вартість ремонтних робіт автомобіля Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_2, що складає 45667,25 грн. та вартість ремонтних робіт напівпричепа "КРОНЕ", д.н.з. НОМЕР_3, що складає 209606,40 грн.)

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 Цивільного кодексу України. Крім цього, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 N 6, відповідно до яких, при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення статті 1192 Цивільного кодексу України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 N 6 вказано, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача при визначенні розміру шкоди на калькуляцію від 08.09.2014 про проведення робіт на автомобілі Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_2, попередню калькуляцію від 28.08.2014 про проведення ремонтних робіт напівпричепа "КРОНЕ", д.н.з. НОМЕР_3, акти здачі-приймання робіт від 28.07.2014 та від 08.09.2014, як на докази понесення товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" матеріальної шкоди внаслідок ДТП, безпідставні, оскільки вказані документи не доводять обсягів завданої шкоди і розміру понесених витрат на відновлення транспортного засобу позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що експертна оцінка розміру завданих збитків внаслідок ДТП не проводилась. Довідка ДАІ про дорожню транспортну-пригоду від 20.08.2014 містить загальні відомості про пошкодження транспортного засобу позивача внаслідок ДТП, і не може бути належним доказом у справі щодо визначення розміру заподіяних збитків транспортному засобу позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів того, що позивач звертався до відповідачів щодо надання оцінки завданих збитків та визначення ступеня пошкодження транспортного засобу, в матеріалах справи не міститься.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем здійснено ремонт транспортного засобу без погодження з відповідачами оцінки завданих збитків та ступеня пошкодження транспортного засобу. Позивачем доведено вину відповідача 1 у ДТП, проте не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України розміру понесених ним збитків; не надано суду належних доказів щодо визначення ступеня пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. В матеріалах справи не містяться докази витрат на ремонт транспортного засобу.

Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що подані позивачем договір № 28 від 10.09.2014 про відстрочення оплати за ремонт транспортного засобу, акти здачі-приймання робіт від 28.07.2014 та від 08.09.2014, рахунки-фактури від 28.08.2014 та від 08.09.2014 не є належними доказами у справі, які підтверджують факт понесення позивачем реальних витрат на ремонт, а лише підтверджують факт виконання ремонтних робіт транспортного засобу (позивача) після ДТП на суму 255273,65 грн., але не підтверджують, що зазначений обсяг виконаних робіт, проведений з метою усунення наслідків ДТП.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон" 280379,12 грн. матеріальної шкоди завданої товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" внаслідок ДТП є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Позивач не звертався до відповідача 2 із заявою щодо страхового відшкодування, не обґрунтував позовних вимог до нього, не подав належних та допустимих доказів, які б слугували підставою стягнення шкоди саме зі страховика, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015, і прийняття нового рішення про відмову в позові.

Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 909/772/15 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.