Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 908/3570/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 09.12.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/3570/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення 65 847 682,88 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаСтарчик А.А. (дов. від 18.04.2014 № 14-90),відповідачаЛитвиненко Ж.М. (дов. від 05.01.2015 № 53/20-19),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 25 358 167,28 грн пені, 32 601 443,74 грн інфляційних втрат та 7888071,86 грн 3 % річних з посиланням на несвоєчасний розрахунок за договором поставки природного газу від 11.08.2015 № 13/3781-ТЕ-13.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2015 (суддя І. Попова) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" пені у розмірі 22 981 062,35 грн, 3 % річних у сумі 7 335 785, 91 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 521 456,74 грн. У іншій частині у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (продавець, позивач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (покупець, відповідач у справі) укладений договір № 13/3781-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2013 року імпортований природний газ в обсязі 372570 тис. куб. м. на загальну суму 373164910,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.1 Договору, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості за певні періоди прострочення нараховані відповідачу пеня у розмірі 25358167,28 грн, 3 % річних у розмірі 7888071,86 грн та втрати від інфляції грошових коштів у розмірі 30601443,74 грн.

23.10.2014 сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Запорізької міської ради укладено договори № 893/30 та № 894/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік").

За змістом п. 1 договорів № 893/30 та № 894/30, предметом договорів є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Пунктом 8 договорів № 893/30 та № 894/30 сторони погодили, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1644589,58 грн та 156020504,79 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 18.03.2013 року № 13/3781-ТЕ-13 за 2013 рік.

За змістом п/п 2 п. 11 та п. 16 договорів № 893/30 та № 894/30, з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору та засвідчують, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору.

Відповідач посилається на вказані договори як на підставу відмови у позові, однак умовами укладених договорів № 893/30 та № 894/30 від 13.10.2014 передбачено погашення основної заборгованості за поставлений газ, не включаючи при цьому суми нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат. Укладення договорів про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних втрат та річних процентів за невиконання умов Договору купівлі-продажу газу № 13/3781-ТЕ-13, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Водночас, Договір про постачання газу не містить будь-яких посилань на постанову КМУ № 20 від 11.01.2005 щодо порядку розрахунків; строки оплати отриманого природного газу встановлені договором, порядок оплати - щомісяця; постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з держаного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визначено, що розрахунки відповідно до цього порядку проводяться за згодою учасників, тобто участь у таких розрахунках не є обов'язковою; при укладені договору на 2013 року сторони не могли передбачити обсяги субвенцій, що будуть надані з Державного бюджету місцевим бюджетам на відповідні цілі у 2014 року.

Також безпідставними є аргументи відповідача щодо зміни строків виконання зобов'язань по оплаті, оскільки така зміна умов оплати відбулася лише у жовтні 2014 року, на той час як зобов'язання були порушені у 2013 року.

Відповідачем заперечуються позовні вимоги також з посиланням на відсутність його вини з несвоєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ, з огляду на підписання позивачем актів приймання-передачі з порушенням строку, встановленого п. 3.4 договору №13/3781/ТЕ-13.

Позивач та відповідач по-різному витлумачуючи зміст пунктів 3.4 та 6.1 Договору, неоднаково розуміють термін виконання зобов'язання з оплати щомісячно поставленого газу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору №13/3781-ТЕ-13, встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.3.4 договору №13/3781-ТЕ-13 акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що сторонами по справі 23.10.2014 укладено договори про організацію взаєморозрахунків, сторони несуть відповідальність за невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором до моменту зміни деяких умови порядку здійснення розрахунків згідно укладених договорів про організацію взаєморозрахунків. Отже, позивач необґрунтовано здійснив нарахування річних процентів у період після укладення договорів від 23.10.2014.

Водночас, безпідставним є нарахування річних процентів за період до укладення Договору, тобто з 14.02.2013 по 14.04.2013. Умовами Договору передбачено, що договір поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013. Однак, станом на 14.02.2013, 14.03.2013 зобов'язання відповідача щодо оплати отриманого природного газу не виникли.

З посиланням на вказане вище, місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявлених 3 % річних та інфляційних втрат з за період з 14.04.2013 по 22.10.2014, за результатами якого дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 7335785,91 грн 3 % річних та 32521456,74 грн інфляційних втрат.

Водночас, перевіривши розрахунок суми пені, місцевий господарський суд зазначив, що період нарахування пені починається з 14.04.2014 (з моменту виникнення зобов'язань по оплаті отриманого газу) та обмежується датою до 23.10.2014, тобто до моменту укладення договорів про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30 від 23.10.2014, а тому суд дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 22981062,11 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів: О.Скакун, Т.Колядко, В. Татенко) рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

За змістом п. 1 Договорів № 893/30 та № 894/30, їх предметом є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Пунктом 8 Договорів про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30 від 23.10.2014 сторони погодили, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1 644 589, 58 грн та 156 020 504, 79 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 18.03.2013 № 13/3781-ТЕ-13 за 2013 рік.

Згідно з п. 11.2 та п. 16 цих договорів з метою їх виконання сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до цих договорів та засвідчують, що після виконання їх умов вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно їх предмета.

На виконання умов Договору про організацію взаєморозрахунків № 893/30 від 23.10.2014 відповідачем за платіжним дорученням № 2 від 27.10.2014 перераховано позивачу 1 644 589, 58 грн за природний газ, спожитий у 2013 році.

На виконання умов Договору про організацію взаєморозрахунків № 894/30 від 23.10.2014 відповідачем за платіжним дорученням № 5 від 27.10.2014 перераховано позивачу 156 020 504, 79 грн за природний газ, спожитий у 2013 році.

Уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30 від 23.10.2014, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3781-ТЕ-13 від 18.03.2013.

Разом із тим, Договори про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30 від 23.10.2014 не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов`язань і підстав для інших грошових вимог.

Отже, підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу відсутні.

З посиланням на вказане, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, строк оплати якої змінений договорами про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30. Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України наведеним, зокрема, у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, який згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Однак, з наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних вбачається, що сплачена 27.10.2014 у відповідності до договорів № 893/30 та № 894/30 сума заборгованості зарахована ПАТ "НАК "Нафтогаз" у якості оплати за газ, що поставлений з серпня по грудень 2013 року.

При цьому, у якості оплати за газ, що поставлений з січня по липень 2013 року оплата за договорами про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30 не зараховувалась, що виключає можливість оцінки нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасну оплату поставленого у січні-липні 2013 року газу, як такого, що суперечить договорам про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30.

А тому, відмова судом апеляційної інстанції у позові про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість з оплати за газ, що поставлений з січня по липень 2013 року, з посиланням на договори про організацію взаєморозрахунків № 893/30 та № 894/30, є необґрунтованою.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за поставлений у період з січня по липень 2013 року газ, вбачається, що частина відповідної заборгованості оплачена відповідачем із простроченням власними коштами, а частина оплачена за платіжними дорученнями на виконання спільних протокольних рішень, на які у відзиві посилався відповідач і копії яких відповідачем до матеріалів справи долучені.

Враховуючи наведену вище позицію Верховного Суду України, пеня, інфляційні втрати та 3 % річних не можуть бути нараховані на заборгованість, строк зобов'язання з оплати якої змінений вказаними спільними протокольними рішеннями. Водночас, пеня, інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суми заборгованості, що не охоплюється спільними протокольними рішеннями.

У наданому ПАТ "НАК "Нафтогаз" розрахунку не виділяється заборгованість, що мала б бути оплачена за рахунок власних коштів відповідача, від тієї заборгованості, яка мала б бути оплачена у відповідності до наявних у матеріалах справи спільних протокольних рішень.

Отже, з такого розрахунку визначити суму правомірно нарахованих пені, інфляційних втрат та 3 % річних не видається за можливе, з огляду на що у позові про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за поставлений у січні - липні 2013 року газ, слід відмовити.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанову апеляційного господарського суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 908/3570/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил