Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №906/855/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 906/855/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Грек Б.М.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради, м. Житомир (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Житомирської області від 18.08.2015 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015

зі справи № 906/855/15

за позовом Підприємства

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Житомир (далі - територіальне відділення АМК),

про скасування рішення від 15.05.2015 № 13-р/к,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Житомирська міська рада, м. Житомир (далі - Міська рада);

виконавчий комітет Житомирської міської ради, м. Житомир (далі - Виконком).

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - Яроша В.В.,

територіального відділення АМК - Заворотнюк Л.М.,

Міської ради - не з'яв.,

Виконкому - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.08.2015 (суддя Шніт А.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 (колегія суддів у складі: Демянчук Ю.Г. - головуючий, Крейбух О.Г. і Мамченко Ю.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, позов задовольнити, скасувавши рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 15.05.2015 № 13-р/к у справі № 3.5-26/2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - оспорюване рішення). Скаргу з посиланням на положення статей 12, 13, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 23, 27 Господарського кодексу України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика), мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права, а також невідповідністю їх висновків обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність дійсності та про законність і обґрунтованість судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з оспорюваним рішенням:

- визнано, що Підприємство протягом 2011-2014 років та поточного періоду 2015 року займає монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Послуги) у межах відповідної зони обслуговування м. Житомира з частками 100 відсотків відповідно;

- дії Підприємства, які полягають у застосуванні з 01.06.2014 по 02.10.2014 тарифів на Послуги з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово-комунальні послуги", визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинене порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Підприємство накладено штраф у сумі 68 000 грн.;

- Підприємство зобов'язано у місячний строк з дня одержання цього рішення припинити зазначене порушення шляхом проведення мешканцям житлових будинків, які обслуговує Підприємство, перерахунку плати за Послуги за період з 01.06.2014 по 02.10.2014.

Відповідно до того ж рішення територіальними (географічними) межами ринку Послуг, на якому діє Підприємство, визначена зона обслуговування м. Житомира, де знаходяться будинки, які перебувають на балансі Підприємства.

За рішенням Виконкому від 10.09.2013 № 436 саме Підприємство визначено виконавцем Послуг (відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час визначення Підприємства виконавцем цих послуг).

Інші надавачі Послуг у м. Житомирі, такі як ОСББ "Перемога-19", ОСББ ім. Шолом Алейхема, ЖБК "Космос" станом на час дослідження ринку Послуг фактично не були конкурентами Підприємства на відповідному ринку. Підприємством не доведено існування на даному товарному ринку альтернативних джерел отримання Послуг.

Рішенням Виконкому від 16.05.2013 № 195 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються КП "ВЖРЕП № 5" (далі - Рішення № 195), зокрема пунктом 1.2, передбачено встановлення для Підприємства тарифів на Послуги згідно з додатками №№ 2, 3.

Додатком № 2 до Рішення № 195 встановлено тарифи з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для Підприємства з 01.06.2013. Додатком № 3 до того ж рішення встановлено відповідні тарифи з 01.12.2013.

Рішення № 195 оприлюднено в газеті "Місто" 17.05.2013, що підтверджено і в постанові Корольовського районного суду від 01.11.2013.

Рішенням Виконкому від 10.09.2013 № 433 послугу з вивезення побутових відходів виведено зі складу тарифів на Послуги, що призвело до зміни розмірів тарифів на зазначені послуги.

Рішенням Виконкому від 10.09.2013 № 434 внесено зміни до додатків №№ 1 і 2 до Рішення № 195, а до додатку № 3 до даного рішення зміни внесені не були.

Протокольними рішеннями Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 № 41 і від 07.08.2013 № 48, а також протоколом від 13.08.2013 засідання робочої групи Мінрегіону щодо аналізу ситуації зі встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги доручено робочим групам, зокрема у Житомирській області, здійснити перевірку економічної обґрунтованості тарифів на житлово-комунальні послуги у всіх населених пунктах відповідного регіону, де було підвищено тарифи з початку 2013 року, та вжити відповідно до закону заходів щодо скасування завищених (економічно необґрунтованих) тарифів, привівши їх до рівня тарифів, що діяли станом на 01.01.2013.

Таким чином, тарифи на Послуги згідно з додатком № 3 до Рішення № 195 з 01.12.2013 введені не були.

За твердженням Підприємства, тарифи на Послуги згідно з цим додатком Підприємство почало застосовувати відповідно до рішення Виконкому від 09.07.2014 № 261 "Про погодження звіту та затвердження змін до фінансового плану комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради" (далі - Рішення № 261) .

Пунктом 2 Рішення № 261 директора Підприємства зобов'язано застосовувати тарифи на Послуги, що встановлені додатком № 3 до Рішення № 195. Доказів офіційного оприлюднення зазначеного рішення Підприємством і третіми особами не подано.

Рішенням Виконкому від 17.09.2014 № 401 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013 №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201,203,205, 206, 208" (далі - Рішення № 401) встановлено:

- додатки 3 до рішень Виконкому від 16.05.2013 №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 206, 208 викласти в новій редакції з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11;

- управлінням праці та соціального захисту Богунської та Корольовської районних рад забезпечити відшкодування пільг та субсидій КП "ВЖРЕП №№ 1, 3, 5, 6, 8, 9, 11, 13, 14, 15, 16" Житомирської міської ради з 01.06.2014;

- рішення набуває чинності через 15 днів з дня його офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації.

Дане рішення оприлюднене в газеті "Місто" 18.09.2014.

З урахуванням вимог частини п'ятої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" тарифи на Послуги згідно з Рішення № 401 мали бути введені не раніше, ніж з 03.10.2014.

На вимогу територіального відділення АМК Підприємство надало йому інформацію про те, що Підприємство відповідно до пункту 2 Рішення № 261 почало застосовувати тарифи на Послуги, встановлені Рішенням № 401, з 01.07.2014, а також що згідно з Рішенням № 401 Підприємством зроблено перерахунок за червень 2014 року.

У матеріалах справи наявна копія наказу директора Підприємства від 10.07.2014 № 115(а), яким економісту цього підприємства доручено застосовувати тарифи на Послуги з 01.07.2014, а головному бухгалтеру - проводити нарахування плати за Послуги.

Відповідний порядок введення тарифів "заднім числом", що суперечить вимогам частини п'ятої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", призвів до того, що виробник послуг зобов'язав споживачів сплачувати за надані ним послуги за зміненими тарифами без додержання встановленого законом строку, що, в свою чергу, призвело до ущемлення інтересів споживачів, оскільки останні за певний період часу змушені були безпідставно сплачувати кошти в більшому розмірі внаслідок неправомірного введених тарифів.

У дослідженні ринку Послуг територіальним відділенням АМК встановлено, що чинні тарифи на ці послуги встановлено Рішенням № 401. А відповідно до квитанцій на оплату Послуг, які знаходяться в матеріалах справи № 3.5-26/2015, Підприємство почало застосовувати дані тарифи з 01.07.2014, тобто ще до прийняття Виконкомом Рішення № 401.

Територіальним відділенням АМК визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції саме недотримання Підприємством порядку введення тарифів на Послуги (а не порядку їх встановлення), яке належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Доход від реалізації товарів (робіт, послуг) Підприємства за 2014 рік склав 2833,385 тис. грн. Розмір застосованого територіальним відділенням АМК штрафу відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для скасування (визнання недійсним) оспорюваного рішення.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, визначеному згідно з абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Попередні судові інстанції, з'ясувавши відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування (визнання недійсним) оспорюваного рішення, з огляду на наведені приписи цього Закону дійшли висновку про відсутність й підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, наявність монопольного (домінуючого) становища Підприємства на ринку Послуг у межах відповідної зони обслуговування Підприємства в м. Житомирі з часткою 100 відсотків з'ясована територіальним відділенням АМК із застосуванням і додержанням приписів як Закону України "Про захист економічної конкуренції", так і Методики. При цьому Підприємством не доведено в судах попередніх інстанцій і не зазначено в касаційній скарзі, яким, власне, чином споживачі Послуг могли реально звернутися і одержати ці послуги, хоч би й "на підставі конкуренції", в "інших їх надавачів", у тому числі ОСББ і ЖБК "Космос", якщо будинки, в яких мешкають споживачі, перебувають саме на балансі Підприємства і саме воно визначене виконавцем Послуг (що з'ясовано судовими інстанціями і не спростовано скаржником).

Не приймається й посилання скаржника на обов'язковість для нього рішень (правових атів) органів місцевого самоврядування. Так, попередніми судовими інстанціями вірно зазначено, що згідно з оспорюваним рішенням порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визнано саме недотримання Підприємством порядку введення тарифів на Послуги, а не їх встановлення (яке, дійсно, належить до компетенції органів місцевого самоврядування). До того ж згідно з частиною другою статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дана норма стосується й чинних (не скасованих, не визнаних недійсними) актів. Якщо акт органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам закону (зокрема Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в частині порядку запровадження тарифів на відповідні послуги) і це створює умови для порушення прав споживачів, то у господарського суду відсутні підстави для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за такі порушення, допущені безпосередньо цим суб'єктом господарювання. Відтак не береться до уваги посилання скаржника, зокрема, на частину третю статті 23 Господарського кодексу України, а так само на статтю 59 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статтю 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Не спростовує висновків попередніх судових інстанцій й посилання скаржника на відсутність ущемлення інтересів споживачів у зв'язку з тим, що "після застосування підприємством з 01.06.2014 року тарифів на підставі рішення Виконкому міської ради від 17.09.2014 № 401 їх розмір зменшився і споживачі почали сплачувати менші кошти". Дане твердження Підприємством, всупереч приписам частини другої статті 43, статей 33 і 34 ГПК України, не доведено в судах попередніх судових інстанцій належними доказами. Натомість цими інстанціями встановлено, і Підприємством не спростовано, що споживачі Послуг у певний період часу змушені були безпідставно сплачувати БІЛЬШИЙ розмір коштів внаслідок неправомірного введення тарифів на ці послуги. При цьому касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Не може бути враховано й посилання скаржника на "позицію Верховного Суду України, викладену в його постанові від 22.04.2014 р. у справі № 16/5005, де він залишив без змін рішення попередніх судів, якими було встановлено неправомірність висновків Антимонопольного комітету України відносно зловживання монопольним становищем, яке призвело до ущемлення інтересів споживачів". Як вбачається зі змісту згаданої постанови Верховного Суду України, насправді нею не залишалося без змін ніяких рішень "попередніх судів". Цією постановою відмовлено в задоволенні заяви названого Комітету про перегляд судового рішення Вищого адміністративного суду України, і притому відмовлено не у зв'язку зі згодою (чи незгодою) Верховного Суду України з тими чи іншими правовими позиціями попередніх судових інстанцій, а через те, що "аналіз рішень касаційних судів не дає підстав вважати, що вони неоднаково застосували норми матеріального права, оскільки ухвалення протиправних рішень стало наслідком встановлення судами під час розгляду цих справ різних фактичних обставин щодо відповідності (невідповідності) дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання законодавству про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку". При цьому ніякої згоди (чи незгоди) з правовими позиціями попередніх судових інстанцій Верховний Суд України у цьому судовому рішенні не висловлював.

Не є підставою для задоволення касаційної скарги й доводи скаржника стосовно відхилення апеляційним господарським судом його клопотання про відкладення розгляду справи. Як з'ясовано й зазначено (в оскаржуваній постанові) апеляційним господарським судом, останнім вже здійснювалося відкладення розгляду даної справи, і також за клопотанням скаржника. Подальше зволікання з таким розглядом мало б наслідком порушення встановлених ГПК України строків розгляду справи, а так само передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Якщо Підприємство вважало за необхідне забезпечити участь у судовому засіданні апеляційної інстанції свого представника, воно мало самостійно вжити для цього відповідних адекватних ситуації заходів, не обмежуючись посиланням на "відміну рейсу до м. Рівного". Як вказано в абзаці першому підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Скаржником не зазначено й не підтверджено, що неявка його представника в засідання апеляційного господарського суду 10.12.2015 перешкоджала вирішенню спору в даній справі.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 зі справи № 906/855/15 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя Б. Грек