Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.12.2015 року у справі №910/11572/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 910/11572/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю.на постанову від 19.10.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11572/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" доПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" прозобов'язання вчинити діїВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаСичик М.В. (дов. від 02.06.2015 № 02/06-15);відповідачаІванов А.О. (дов. від 17.11.2015 № 432);ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс") звернуловся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (надалі - ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідач) про зобов'язання відповідача (а також його правонаступників) вчинити дії - передати позивачу такі документи (оригінали):

- Кредитний договір № 1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012, укладений з Приватним підприємством "Прогресфарм";

- Договір іпотеки, посвідчений 05.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. за реєстровим № 1425;

- Договір застави товарів в обороті № 1323-02-6 від 26.09.2012, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деніс фарма";

- Договір застави транспортного засобу, посвідчений 05.12.2012 приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако К.Л. за реєстровим № 1751, який укладений з ОСОБА_10, РНОКПП НОМЕР_1;

- Договір застави транспортного засобу, посвідчений 05.12.2012 приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако К.Л. за реєстровим № 1752, який укладений з Приватним підприємством "Прогресфарм";

- Договір поруки № 1324-02-5 від 26.09.2012, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деніс фарма";

- Договір поруки № 1325-02-5 від 26.09.2012, укладений з фізичною особою ОСОБА_10, РНОКПП НОМЕР_1;

- розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012;

- Кредитний договір № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013, укладений з Приватним підприємством "Прогресфарм", разом із змінами до нього;

- Договір іпотеки, посвідчений 15.03.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. за реєстровим № 302, який укладений з Медичною фірмою "Вікторія" ЛТД (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю);

- Договір іпотеки, посвідчений 14.03.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. за реєстровим № 296, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деніс Фарма";

- Договір іпотеки, посвідчений 06.06.2013 приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К. за реєстровим № 2327, який укладений з фізичною особою ОСОБА_12, РНОКПП НОМЕР_2;

- Договір застави товарів в обороті № 394-02-6 від 14.03.2013, який укладений з Приватним підприємством "Прогресфарм";

- Договір поруки № 398-02-5 від 14.03.2013, укладений з фізичною особою ОСОБА_10, РНОКПП НОМЕР_1;

- Договір поруки № 397-02-5 від 14.03.2013, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Лідер";

- Договір поруки № 396-02-5 від 14.03.2013, що укладений з Медичною фірмою "Вікторія" ЛТД (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю);

- договір поруки № 395-02-5 від 14.03.2013, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Деніс Фарма";

- розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/11572/15, у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" до ПАТ "Банк "Київська Русь" відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 910/11572/15, апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/11572/15 - задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/11572/15 скасовано; позов ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" до ПАТ "Банк "Київська Русь" про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 скуасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема ст. ст. 33, 36, 65, частини 1 ст. 81, ст. 105 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з метріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про зобов'язання відповідача (а також його правонаступників) вчинити дії щодо передачі позивачу оригіналів Кредитного договору № 1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012 та Кредитного договору № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013, які укладені з Позичальником (боржником) - Приватним підприємством "Прогресфарм", а також оригінали усіх договорів, що забезпечують виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами та усіх додаткових до них угод (договорів).

Під час розгляду справи по суті місцевим господарським судом встановлено, що 17.03.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (Новий кредитор) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (Первісний кредитор, Банк) укладений Попередній договір про відступлення частини права вимоги №20/03-15/1 (надалі - Попередній договір № 20/03-15/1), за умовами якого Первісний кредитор зобов'язується не пізніше 20.03.2015 укласти з Новим кредитором Договір про відступлення права вимоги, за яким Первісний кредитор відступить право вимоги належного виконання зобов'язань Приватного підприємства "Прогресфарм" за Кредитним договором №1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012; ціна відступлення (грошові кошти) за права вимоги, що передаватимуться від первісного кредитора до Нового кредитора за договором про відступлення прав вимог, визначена за домовленістю сторін та сплачується Новим кредитором до 20.03.2015, і становить не більше 35450000,00 грн. без ПДВ (п. п. 1.1., 1.2. Попереднього договору №20/03-15/1).

Також, 17.03.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (Новий кредитор) та Банком (Первісний кредитор) укладений Попередній договір про відступлення частини права вимоги №20/03-15/2 (надалі - Попередній договір № 20/03-15/2), за умовами якого Первісний кредитор зобов'язується не пізніше 20.03.2015 укласти з Новим кредитором договір про відступлення частини права вимоги, за яким Первісний кредитор відступить право вимоги належного виконання зобов'язань Приватного підприємства "ІІрогресфарм" за Кредитним договором № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013; ціна відступлення (грошові кошти) за права вимоги, визначена за домовленістю сторін та сплачується Новим кредитором до 20.03.2015, і становить частину заборгованості у розмірі 9296319,21 грн. за Кредитним договором № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013 (п. п. 1.1., 1.2. Попереднього договору №20/03-15/2)

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Попередніх договорів №20/03-15/1 та №20/03-15/2 (положення яких є ідентичними), сторони домовились, що договір про відступлення частини права вимоги буде укладений на таких умовах: право вимоги відносно боржника переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора після оплати ціни відступлення; в день укладення Договору про відступлення частини права вимоги до Нового кредитора переходять також права (в тому числі права іпотекодержателя/заставодержателя) за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами. Передача прав іпотекодержателя/заставодержателя підтверджується внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно; сторони домовились, що на виконання умов цього Договору, та з метою укладення Договору про відступлення частини права вимоги, Первісний кредитор в день укладення цього Договору зобов'язаний передати Новому кредитору оригінали кредитного договору та оригінали усіх договорів, що забезпечують виконання зобов'язань боржника за кредитним договором та усіх додаткових до них угод (договорів), з метою завершення Новим кредитором процедури "Due Diligence". Передача вищезазначених документів оформлюється актом приймання-передачі, що підписується повноважними представниками сторін. В разі сплати Новим кредитором ціни відступлення, укладення основного Договору, вказані в цьому пункті документи вважатимуться переданими на виконання умов Договору про відступлення прав вимог, та не підлягають поверненню Первісному кредитору.

Позивачем на виконання умов Попередніх договорів про відступлення частини права вимоги здійнено перерахування грошових коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень № 173 від 19.03.2015 на суму 35450000,00 грн. та № 172 від 19.03.2015 на суму 9296319,21 грн.

20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (Новий кредитор) укладений Договір відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1 (надалі - Договір № 20/03-15/1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за реєстровим № 69, за умовами якого в порядку та умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступив Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за:

- Кредитним договором № 1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012, укладеним з Приватним підприємством "Прогресфарм"; Договором іпотеки від 05.12.2012; Договором застави товарів в обороті № 1323-02-6 від 26.09.2012, укладеним з ТОВ "Деніс фарма"; Договором застави транспортного засобу від 05.12.2012, укладеним з ОСОБА_10; Договором застави транспортного засобу від 05.12.2012, укладеним з Приватним підприємством "Прогресфарм"; Договором поруки № 1324-02-5 від 26.09.2012, укладеним з ТОВ "Деніс фарма"; Договором поруки № 1325-02-5 від 26.09.2012, укладеним з фізичною особою ОСОБА_10.

Відповідно до пункту 1.2. Договору № 20/03-15/1 до Нового кредитора переходить право вимагати від Приватного підприємства "Прогресфарм" належного та реального виконання перед Новим кредитором обов'язків за Кредитним договором № 1322-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012, у розмірі 1500000 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 10770,83 долара США простроченої заборгованості зі сплати відсотків та штрафів (пені), розрахованої відповідно до умов Кредитного договору, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 35343031,72 грн.

У пункті 1.9. Договору № 20/03-15/1 сторони погодили, що права, що відступаються згідно умов цього Договору вважаються відступленими (переданими) в повному обсязі Банком та набутими Новим кредитором в день належного виконання Новим кредитором умов пункту 2.1. даного Договору щодо сплати коштів Первісному кредиторові у розмірі 35343031,72 грн., про що в день отримання Банком (Первісним кредитором) таких коштів укладається відповідний Акт приймання-передачі відступлених прав.

Також, 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (Новий кредитор) укладений Договір відступлення частини права вимоги № 20/03-15/2 (надалі - Договір № 20/03-15/2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., реєстровим № 470, за умовами якого в порядку та умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступив Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за:

- Кредитним договір № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013, укладеним з Приватним підприємством "Прогресфарм", разом із змінами до нього; Договором іпотеки від 15.03.2013, укладеним з Медичною фірмою "Вікторія" ЛТД (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю); Договором іпотеки від 14.03.2013, укладеним з ТОВ "Деніс Фарма"; Договором іпотеки від 06.06.2013, укладеним з фізичною особою ОСОБА_12; Договором застави товарів в обороті № 394-02-6 від 14.03.2013, укладеним з Приватним підприємством "Прогресфарм"; Договором поруки № 398-02-5 від 14.03.2013, укладеним з фізичною особою ОСОБА_10; Договором поруки № 397-02-5 від 14.03.2013, укладеним з ТОВ "Фармацевтична фірма "Лідер"; Договором поруки № 396-02-5 від 14.03.2013, укладеним з Медичною фірмою "Вікторія" ЛТД (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю); Договором поруки № 395-02-5 від 14.03.2013, укладеним з ТОВ "Деніс Фарма".

Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору до Нового кредитора переходить право вимагати від Приватного підприємства "Прогресфарм" належного та реального виконання перед Новим кредитором обов'язків за Кредитним договором № 393-02-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013, у розмірі 397379 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9296319,21 грн.

У пункті 1.9. Договору № 20/03-15/2 сторони погодили, що права, що відступаються згідно умов цього Договору вважаються відступленими (переданими) в повному обсязі Банком та набутими Новим кредитором в день належного виконання Новим кредитором умов пункту 2.1. даного Договору щодо сплати коштів Первісному кредиторові у розмірі 9296319,21 грн., про що в день отримання Банком (Первісним кредитором) таких коштів укладається відповідний Акт приймання-передачі відступлених прав.

Відповідно до пунктів 2.2.1. зазначених вище Договорів про відступлення прав вимоги Банк (Первісний кредитор) зобов'язаний в день отримання від позивача коштів як оплати за відступлення права передати Новому кредитору (позивачу): оригінали договорів, вказаних у пунктах 1.1. Договорів про відступлення частини прав вимоги від 20.03.2015; розрахунки заборгованості за відповідними Кредитними договорами; виписки з рахунку Приватного підприємства "Прогресфарм"; копії документів стосовно Приватного підприємства "Прогресфарм" (реєстраційні та установчі документи, підтвердження повноважень керівника та встановлення його особи); інші документи, які складають кредитні справи Приватного підприємства "Прогресфарм".

20.03.2015 сторонами складено та підписано Акти приймання-передачі відступлених прав.

Разом з тим, позивач посилаючись на те, шо Банком не виконано умови укладених між сторнами договорів щодо фактичної передачі оригіналів документів, які підтверджують право вимоги Нового кредитора до боржника - Приватного підприємства "Прогресфарм, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії на виконання укладених між сторонами Договорів відступлення права вимоги № 20/03-15/1 та № 20/03-15/2 від 20.03.2015.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що зі сторони відповідача (Банку) Договори відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1 та № 20/03-15/2 від 20.03.2015 та відповідні Акти приймання-передачі відступлених прав підписані Головою правління банку В.І. Братко. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноважену особу Фонду - Волкова О.Ю.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.06.2015 № 116 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" до 19.07.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua), є загальновідомою та в силу положень ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Iстотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі.

Сторонами у справі дотримано вимоги ст. 635 Цивільного кодексу України та у встановлений попередніми договорами строк - не пізніше 20.03.2015, укладено Договори відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1 та № 20/03-15/2 від 20.03.2015, відповідно до умов яких відповідач, зокрема, повинен передати позивачеві оригінали документів, що підтверджують право вимоги до Приватного підприємства "Прогресфарм".

Разом з тим, в статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт" від 23.02.2012 № 4452-VІ визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Таким чином, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Відповідно до частини 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт" правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на дату підписання сторонами Договорів про відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1 та № 20/03-15/2, а саме 20.03.2015, Голова правління банку В.І. Братко не мав повноважень на підписання будь-яких угод від імені банку, оскільки його повноваження були припиненми в силу приписів ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт".

Відповідно до частини ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням положень частини 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіт" та встановленого факту прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення від 19.03.2015 № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду - Волкова О.Ю., який з цього дня набув повноваження органів управління та контролю банку, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладені 20.03.2015 Договори про відступлення частини права вимоги № 20/03-15/1 та № 20/03-15/2 є нікчемними в силу закону, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, з огляду чого відсутні правові підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про зобов'язання вчинити дії на виконання нікчемних договорів.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу встановив, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, місцевий господарський суд неодноразово відкладав справу та витребовував у позивача додаткові докази, а саме: на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належним чином засвідчену копію витягу від Державного реєстратора про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; довідку з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків; витяг від Державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях - для огляду в засіданні; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Проте, позивачем вимоги суду першої інстанції виконані не були, відповідач у останні два засідання суду не з'явився, і 11.08.2015 судом розглянуто справу без участі позивача та без дослідження оригіналів документів, що витребовувалися судом, та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, що за висновком суду апеляційної інстанції є порушенням пункту 5 частини 1 ст. 81 ГПК України, якою встановлено, що у випадку, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до частини 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За висновком суду апеляційної інстанції, не надання на вимогу суду для огляду оригіналів документів, що були додані до позовної заяви в копіях, позбавляє суд можливості всебічно, об'єктивно, повно з'ясувати всі обставини справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення, а розгляд справи за наявними в матеріалах справи копіях, позбавляє суд можливості встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю.

За таких обставин, враховуючи неявку в судове засідання представників позивача, складність спору, та не надання позивачем на вимогу як місцевого господарського суду, так і апеляційного господарського суду оригіналів документів на яких ґрунтуються позовні вимоги, та які є необхідними для вирішення даного спору для прийняття законного та обґрунтованого рішення, апеляційний господарський суду дійшов висновку, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції скасовано, та залишено позов без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81 ГПК України.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставним та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.

В силу приписів ст. 221 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції чинній на час розгляду справи), судам загальної юрисдикції на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доступ суду до відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців забезпечується шляхом безоплатного підключення суду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Використання судом інформації здійснюється у формі спеціального витягу, що формується суддею, який здійснює розгляд справи, підписується ним з обов'язковим зазначенням дати і часу його формування та мети отримання таких відомостей і долучається до матеріалів справи.

Отже, відомості про статус юридичної особи суд може отримати самостійно, у разі необхідності встановлення додаткової інформації про юридичну особу на час розгляду справи у суді.

Щодо ненадання витребуваних оригіналів доказів, якими обгрунтовано позовні вимоги, то колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність процесуально-праових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки, якщо незважаючи на вжиті заходи, позивач не надає витребуваних документів, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами; при цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії попередніх договорів про відступлення прави вимоги та копії платіжних друченнь, що відповідає приписам ст. 36 ГПК України; також сторонами не заперечувався факт укладення договорів на підставі яких виникли спірні правовідносини; в матеріалах справи наявне письмове підтвердження позивча, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, чим спростовується, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості розгляду справи по суті за наявними у справі доказами. Водночас, у випадку, коли нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи, по суті, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що в матеріалах справи є належно засвідчені копії витребуваних документів і скаржник апеляційної інстанції не подав доказів фальшування цих документів, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав не наданння позивачем витребуваних документів.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування норм процесуального права. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. ст. 101, 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Перевіривши у відповідності до частини 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та мотивовано відмовлено у задоволенні позовних вимоги.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 910/11572/15 - скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/11572/15 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук