Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 904/7716/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДепартаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015у справі № 904/7716/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДепартаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 37 277 грн. 95 коп.

В С Т А Н О В И В :

Департамент економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання укладеним договору від 04.07.2008 р. № 92 та про сплату коштів інвесторів, залучених на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ та про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 37 277,95 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та відрахуванні на ці цілі коштів до відповідного місцевого бюджету (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.11.2014 р.)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 р. у даній справі (суддя Петренко Н.Е.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Подобєд І.М., суддів Величко Н.Л., Іванова О.Г.), у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю.

Приймаючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом щодо визнання спірного договору укладеним та стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, однак, оскільки відповідачем була зроблена заява про застосування строку позовної давності, а позивачем не було заявлено клопотання про відновлення строку з зазначенням поважних причин щодо його пропуску, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

При прийнятті рішення суди керувались, зокрема, нормами 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 260, 264 261, 267, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2015 р. касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 р.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 22.07.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради, розглянувши лист відповідача (вх. від 05.03.2007 р. №13-06/517), прийняв рішення №722 від 10.10.2007 р. "Про надання дозволу на будівництво торгово-офісного комплексу", яким дозволено відповідачу будівництво торгово-офісного центру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 та ч. 3 ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції Закону України від 12.09.2006 р. №109-У, що була чинною на момент звернення позивача за отриманням дозволу на будівництво зазначеного об'єкта містобудування) було встановлено, що розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, визначається договорами між замовником та інвестором на підставі проектної документації; що вихідними даними можуть визначатись також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів; що граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25.07.2006 р. №447 "Про порядок залучення коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпродзержинська", замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні коштів до відповідного місцевого бюджету на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Так, вказаним рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №447 від 25.07.2006 р., затверджено Порядок та умови розрахунку розміру коштів інвесторів, що залучатимуться на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинська (Додаток 1); затверджено Методику розрахунку розмірів коштів інвесторів, що залучатимуться на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинська (Додаток 2) та затверджено Зразок типового договору про сплату коштів інвесторів, що залучатимуться на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ (додаток 3).

Також вирішено, що Управлінню капітального будівництва міської ради (Понізов) на підставі даних управління головного архітектора міста міської ради (Бєлобородов) необхідно забезпечити розрахунок орієнтовної вартості об'єкта будівництва, враховуючи укрупнені показники вартості одиниці виміру відповідних об'єктів, визначених відповідно до нормативів (підпункти 1.1., 1.2., 1.3 пункту 1 та пункт 2 цього Рішення).

Крім того, вказаним рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №447 від 25.07.2006 р. установлено, що після отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування інвестор одночасно з отриманням вихідних даних укладає договір про сплату залучених коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста; Інвестору надається дозвіл на виконання будівельних робіт за наявності довідки головного управління економіки міської ради про сплату залучених коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ (підпункти 4.1 та 4.2. пункту 4 цього Рішення).

Як було зазначено судами, 03.07.2008 р. відповідач звернувся до Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради для укладення договору про пайову участь та надав інформацію для розрахунку пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ (письмове звернення до матеріалів справи не надано).

03.07.2008 р. головним архітектором міста надана Інформація для розрахунку пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпродзержинська забудовника ПП ОСОБА_4, який передбачає будівництво об'єкта торгово-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, у якій відзначена орієнтовна вартість будівництва 1 643 503 грн., виходячи із якої із застосуванням відповідних коефіцієнтів визначено розмір внеску в сумі 39 033,20 грн., оплата якого узгоджена за графіком: І платіж - до 04.07.2008 р. - 13 011,10 грн., ІІ платіж - до 15.02.2008 р. - 13 011,10 грн., останній платіж - до вводу в експлуатацію - ІV кв. 2009 року - 13 011,10 грн.

Судами встановлено, що 03.07.2008 р., відповідач за платіжним дорученням №113 перерахував на казначейський рахунок позивача суму 13 011,10 грн. із зазначенням платежу, як "пайова участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста під час здійснення будівництва торгово-офісного комплексу по АДРЕСА_1, згідно договору № 92".

Відповідно до затвердженого вказаним рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №447 від 25.07.2006 р. Порядку та умов розрахунку розміру коштів інвесторів, що залучатимуться на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ, у разі сплати інвестором пайової участі частинами відповідно до графіка, що встановлюється договором на сплату пайової участі, довідка, підписана начальником управління про сплату пайової участі інвестора, видається після остаточної повної сплати пайової участі. При відсутності довідки управління про сплату пайової участі під час звернення до управління головного архітектора міста дозвіл на початок будівельних робіт не надається.

Проте, 07.07.2008 р. Дніпродзержинським регіональним відділом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області був виданий ПП ОСОБА_4. Дозвіл за № 48 на виконання будівельних робіт з будівництва торгово-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 04.07.2008 р. він надав відповідачу для підписання проект договору №92 про сплату коштів інвесторів, залучених на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинськ.

Відповідно до умов п.3.1. проекту договору №92 від 04.07.2008 р., інвестор зобов'язаний сплатити пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 39 033,20 грн. відповідно до затвердженого графіка, а саме до 04.07.2008 р. - 13 011,10 грн., до 15.02.2009 р. - 13 011,10 грн., та IV кв. 2009 року - 13 011,00 грн.

У своїх поясненнях, позивач стверджував, що з моменту надання Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради дозволу на будівництво об'єкту і оплатою пайової участі у розвитку міста та до середини 2011 року він не отримував договір від 04.07.2008 р. № 92.

Судами встановлено, що відповідачем договір від 04.07.2008 р. № 92 зі своєї сторони дійсно не було підписано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зі своєї сторони на підтвердження укладення між сторонами вказаного договору було надано до судів попередніх інстанцій листи, якими сторони обмінювались з приводу виконання вказаного договору, а саме:

-лист Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без номеру та дати (а.с. 28), яким він звертався до позивача та в якому підтвердив, що під час будівництва торгово-офісного комплексу за адресою АДРЕСА_1 сплатив 13 011,10 грн. платіжним дорученням №113 від 03.07.2008 р.-"пайова участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинська" та повідомив, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем (повернення валютного кредиту, взятого на будівництво комплексу), не може сплатити гроші, запропоновані позивачем на розвиток міста Дніпродзержинська. При цьому відповідач зазначив, що готовий сплатити пайові внески до введення зазначеного комплексу в експлуатацію;

-лист від 27.07.2011 р. за №02вих-10/734ек, яким позивач повідомив відповідача про прострочену заборгованість у розмірі 26 022,10 грн. та необхідність сплати коштів пайової участі до введення об'єкту в експлуатацію. Цим листом також запропоновано відповідачу в 10-денний термін з дня отримання листа звернутися до головного управління економіки Дніпродзержинської міської ради для оформлення додаткової угоди для продовження строку сплати зобов'язань за договором до введення об'єкту в експлуатацію, або у той же 10-денний термін з дня отримання листа перерахувати кошти 26 022,10 грн. на бюджетний рахунок цільового фонду міської ради з соціально-економічного розвитку міста. Позивач надав копію поштового повідомлення на підтвердження того, що лист отримано відповідачем особисто 08.08.2011 р. (а.с. 29-30);

-лист від 05.11.2013 р. за №06-04/779, яким позивач вдруге повідомив відповідача про існуючу заборгованість та необхідність сплати коштів пайової участі. Відповідач отримав лист 08.11.2013 р., що підтверджено його особистим підписом (а.с. 31);

-лист від 31.12.2013 р. за №06-02/996, яким позивач втретє повідомив відповідача про існуючу заборгованість та необхідність сплати коштів пайової участі. Цей лист був отриманий відповідачем 14.01.2014 р., про що свідчить його особистий підпис (а.с.32);

-лист-відповідь від 24.01.2014 р., у якому відповідач зобов'язався здійснити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Дніпродзержинськ і перерахувати до місцевого бюджету кошти, починаючи з квітня 2014 року до грудня 2014 року в рівних долях по 2 891,34 грн. (а.с.33).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що умови письмового договору №92 від 04.07.2008 р. відповідачем виконано не було, зазначені вище гарантії, викладені в листі-відповіді від 24.01.2014 р. щодо погашення заборгованості зі сплати пайової участі, відповідач також не виконав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення на користь бюджету міста Дніпродзержинська суми 26 022,10 грн. заборгованості по сплаті пайової участі, суми 7 591,57 грн. збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції та суми 3 664,28 грн. трьох процентів річних, які були доповнені вимогою, згідно заяви від 28.11.2014 р. за вих. №02-03/958 про збільшення розміру позовних вимог та про визнання укладеним між сторонами договору від 04.07.2008 р. №92 про сплату коштів інвесторів, залучених на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинська.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій зазначали, що між сторонами був укладений договір від 04.07.2008 р. №92 про сплату коштів інвесторів, залучених на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпродзержинськ та відповідач дійсно порушив умови оплати пайових внесків, що підтверджується наданими позивачем документами.

Однак, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог Департамента економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради застосувавши норму ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом щодо визнання спірного договору укладеним та стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з посилання місцевого господарського суду, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, адже даний висновок був зроблений при недостатньому дослідженні дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до передчасного висновку.

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту ст. 261 Цивільного кодексу України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено той факт, що на момент прийняття рішення від 10.10.2007 р. "Про надання дозволу на будівництво об'єкта забудови", приписи ст.ст. 27 та 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" були чинні до 12.03.2011 р. та ними було передбачено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 13 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як вбачається з наданих відповідачем листів про перенесення строків сплати коштів пайової участі, сторонами за договором №92 погоджено строки сплати залишку коштів пайової участі спочатку до введення об'єкту містобудування в експлуатацію, а пізніше на підставі листа 24.01.2014 р., погоджено сплату заборгованості частинами в період з квітня до грудня 2014 року.

З викладеного вбачається, що Департаментом економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради було прийнято до уваги скрутне фінансове становище відповідача, а тому заперечень проти зміни строку сплати коштів пайової участі не було.

Однак, відповідач своїх зобов'язань зі сплати залишку коштів пайової участі у строк, погоджений сторонами так і не виконав.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи ст. 261 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про те, що строк позовної давності позивачем було пропущено.

Проте, судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги той факт, що в листі від 24.12.2014 р. відповідач чітко зазначив, що він зобов'язується здійснити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури м. Дніпродзержинськ і перерахувати до місцевого бюджету кошти починаючи з квітня 2014 року по грудень 2014 року в рівних долях по 2 891, 34 грн.

Також, судами не було враховано, що зазначений лист від 24.12.2014 р. було складено відносно пайової участі по об'єкту: "Будівництво торгово-офісного центру за адресою: АДРЕСА_1"

Вказані обставини свідчать про визнання відповідачем свого зобов'язання та про переривання перебігу строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій, дійшли помилкового висновку про сплив позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати судові рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. у справі № 904/7716/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова