Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 916/4148/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філіїна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016у справі№ 916/4148/15 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філіїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бласт ЛТД"простягнення 69 455,84 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.11.2015 у справі № 916/4148/15 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді - Гладишева Т.Я., Головей В.М.), відмовлено у позові ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" до ТОВ "Бласт ЛТД" про стягнення 69 455,84 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 916/4148/15 та передати справу № 916/4148/15 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 22, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216 - 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.09.2014 року між ДП "Адміністрація морських портів України" (замовник) та ТОВ "Бласт ЛТД" (підрядник) було укладено договір № 186-В-ІЛФ-14, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату, відповідно до умов цього договору за технічним завданням замовника (додаток №1), роботи: по ремонту головного вводу водопроводу (вул. Транспортна - СЕС); заміну трубопроводів та ремонт напірної каналізації (вхід сховища № 3 до ЦВНС); заміну трубопроводів та ремонт напірної каналізації (1-й термінал) ІФ ДП АМПУ, згідно технічного завдання (Додаток №1), послуги з поточного ремонту у відповідності ДБН, а замовник прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. договору підрядник зобов'язаний, зокрема: виконати роботи відповідно до існуючих норм і правил, діючих в Україні, технічного завдання замовника (Додаток №1), договірної ціни (Додатки №№ 2, 3, 4), а також умов, обумовлених в договорі; забезпечити постачання на місце виконання робіт необхідних матеріалів, устаткування, конструкцій, комплектуючих виробів.

Відповідно до п. 2.2 договору підрядник має право, зокрема, залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників).

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний, зокрема, сплатити підряднику загальну ціну робіт на умовах, викладених у цьому договорі; прийняти від підрядника результати виконаних робіт (предмет підряду) за актом здавання-приймання, якщо виконані роботи відповідають умовам договору та оплачувати їх у розмірах і в строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість робіт, не втручаючись у діяльність підрядника; ініціювати внесення змін до договору, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх власними силами. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються підрядником у тому числі за рахунок відповідного зменшення загальної ціни робіт.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, роботи за цим договором виконуються технічними засобами та обладнанням підрядника. Ризик випадкового знищення або пошкодження технічних засобів, матеріалів та обладнання підрядника несе підрядник.

Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що виконані роботи та їх результати (предмет підряду) мають відповідати умовам договору та вимогам, що звичайно ставляться на момент передання їх замовнику.

Згідно з п. 4.1 договору, загальна сума за цим договором складає 1 243 681,27 грн, в тому числі ПДВ 207 280,21 грн. Вартість визначена на підставі договірної ціни (Додаток №2, Додаток №3, Додаток №4).

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору, замовник протягом 20 банківських днів з моменту отримання заявки підрядником на виконання робіт здійснює авансовий платіж по об'єктно у розмірі: - головний ввід водопроводу 30% від суми - 175 428,0 грн (з ПДВ); - напірна каналізація інв. № 2255 30% від суми - 143 685,00 грн (з ПДВ); - напірна каналізація інв. № 2353 30% від суми - 53 991,38 грн (з ПДВ). Загальною сумою - 373 104,38 грн, у тому числі ПДВ - 62 184,06 грн, на підставі рахунку підрядника. Остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 30 банківських днів після підписання актів по формі КБ-2В та КБ-3 на підставі виставленого рахунку, з врахуванням сплаченого авансу.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 7.1 договору, здавання підрядником результатів виконаних робіт (предмета підряду) та приймання їх замовником оформлюється актом здавання-приймання виконаних робіт КБ-2В; КБ-3, який надається підрядником замовнику протягом 5 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт за договором.

Відповідно до п.п. 11.2, 11.3, 11.4 договору сторони визнають, що за даним договором вони погоджували всі істотні умови і надалі не матимуть один до одного ніяких претензій після підписання цього договору. Умови цього договору, після його підписання, змінам не підлягають, окрім випадків, передбачених чинним законодавством. Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни і додавання, додаткові угоди і додатки до цього договору (зокрема договірна ціна - додатки № 2, 3, 4) є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані сторонами або їх уповноваженими представниками.

Пунктом 11.11 договору сторони узгодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і закріплення його друком сторін і діє до 31.12.2014.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підрядник у період з 01.05.2012 по 30.04.2015 виконав роботи за договором від 15.09.2014 № 186-В-ІЛФ-14 на загальну суму 1 243 354,31 грн, а саме: згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014 № 1 виконано роботи з поточного ремонту напірної каналізації інв. № 2353 (1-й термінал) на суму 179 904,71 грн; згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014 № 1 виконано робіт з поточного ремонту головного вводу (вул. Транспортна - територія СЕС) на суму 584 760,00 грн; згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014 № 1, виконано роботи з поточного ремонту напірної каналізації інв. № 2255 (від сховища № 3 до ЦВНС) на суму 478 689,60 грн.

У свою чергу, на виконання умов вищевказаного договору замовником було оплачено роботи на загальну суму 1 243 354,31 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1916 від 17.09.2014 на суму 373 104,38 грн та № 417 від 24.12.2014 на суму 870 249,93 грн. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю підрядника замовником в установленому порядку не вчинялись.

Як встановлено господарськими судами, у II кварталі 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Адміністрація морських портів України" в частині діяльності Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" за період з 01.05.2012 по 30.04.2015, за результатами якої було складено акт від 31.07.2015 № 05-11/48 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за період з 01.05.2012 по 30.04.2015.

Під час проведення зазначеної ревізії було встановлено, що до виконання робіт за вищевказаним договором підряду ТОВ "Бласт ЛТД" залучило субпідрядну організацію ТОВ "Безтраншейні технології та комунікації" на підставі договору підряду від 01.10.2014 № 23. В ході ревізії також було проведено зустрічну звірку в ТОВ "Безтраншейні технології та комунікації" під час проведення якої у субпідрядній організації співставленням кількості та вартості матеріально-технічних ресурсів, що враховані в актах КБ-2в з даними бухгалтерського обліку підприємства в порушення п. 1 та п. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено окремі завищення на загальну суму 69 455,84 грн. з ПДВ.

У зв'язку із встановленим фактом завищення вартості робіт та на підставі акту ревізії ДФІ в Одеській області, ДП "Адміністрація морських портів України" направило ТОВ "Бласт ЛТД" претензію, в якій вимагало перерахувати 69 455,84 грн. ТОВ "Бласт ЛТД" зазначену претензія залишило без виконання, суму грошових коштів не сплатило.

Вказані обставини стали підставою для звернення ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Бласт ЛТД" про стягнення з останнього на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії 69 455,84 грн збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено протиправної поведінки ТОВ "Бласт ЛТД" у вигляді порушення договірного зобов'язання, що спричинило завдання збитків позивачу, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення. При укладанні договору підряду від 15.09.2014, сторони погодили всі істотні умови, зокрема вартість виконання робі. При цьому, позивач прийняв виконані відповідачем роботи за актами приймання виконаних робіт від 22.12.2014 без будь-яких зауважень, і оплатив їх. Крім того, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки вказаний акт не є ані первинним документом, ані експертизою в розумінні ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України. Акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, та не може змінювати, припиняти повністю або частково визначені договором зобов'язання, виконання яких підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, укладаючи договір підряду, сторони на власний розсуд погодили його істотні умови, у тому числі й вартість виконання робіт.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду від 15.09.2014 № 186-В-ІЛФ-14 відповідач виконав роботи на загальну суму 1 243 354,31 грн, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 22.12.2014, підписаними позивачем без будь-яких зауважень. В свою чергу, позивач перерахував відповідачу грошові кошти за виконані роботи платіжними дорученнями на загальну суму 1 243 354,31 грн, тобто виконані відповідачем роботи були оплачені у повному обсязі.

При цьому, стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку ст. 623 Цивільного кодексу України, при застосуванні норм якої враховується і те, що відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було доведено протиправної поведінки ТОВ "Бласт ЛТД" у вигляді порушення договірних зобов'язань, що спричинило понесення позивачем реальних збитків.

Що стосується доводів касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених в акті ревізії ДФІ в Одеській області від 31.07.2015 № 05-11/48, то, як обгрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції, акт ревізії фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки вказаний акт не є первинним документом бухгалтерської звітності. Акт ревізії лише фіксує порушення в сфері фінансових правовідносин та не може змінювати, припиняти повністю або частково договірні зобов'язання.

Крім того колегія суддів зазначає, що встановлені органами державної фінансової інспекції факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, визначеними чинним Господарським процесуальним кодексом України, тобто сам лише акт ревізії не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Однак, звертаючись до господарського суду, позивач не вказав та не обґрунтував, які саме з вказаних в актах за формою № КБ-2в ціни та на які види робіт перевищують вартість цих же видів робіт, погоджену сторонами у договорі, а відтак, у порушення ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставин справи стосовно виконання підрядником робіт з перевищенням обумовленої в договорі вартості.

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору від 15.09.2014 № 186-В-ІЛФ-14, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, необхідної для стягнення заявленої суми в якості збитків, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 916/4148/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 916/4148/15 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 916/4148/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц