Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 910/19633/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Грека Б.М.

Палія В.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Подкуйко О.Ю., дов. від 01.01.2016 № 9;

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015

у справі № 910/19633/15 господарського суду міста Києва

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про стягнення 14 171,17 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" 14 171,17 грн. страхового відшкодування, посилаючись, зокрема, на приписи ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" (а.с. 7-13).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 (суддя Морозов С.М.) провадження в частині стягнення 1 923,21 грн. припинено. В інші частині позову відмовлено (а.с. 108-114).

Судовий акт мотивовано сплатою відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 28 154,76 грн., що становить визначену експертним дослідженням вартість відновлювального ремонту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 скасовано частково з прийняттям нового. Припинено провадження у справі в частині стягнення 1 923,21 грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 12 247,96 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 148-155).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив скасувати вищезгаданий судовий акт та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 22.03.2016 представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача, задовольнивши заяву останнього.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір у даній справі виник щодо визначення розміру страхового відшкодування та наявності чи відсутності обов'язку відповідача по його (відшкодуванню) сплаті.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.2014 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик, позивач) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0402-14-00156, відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Toyota Corolla" (державний номер НОМЕР_1) (а.с. 13-15).

24.12.2014 на вул. Паторжинського у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "Daewoo Lanos" (державний номер НОМЕР_2) під керуванням гр. ОСОБА_4 та "Toyota Corolla" (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_3 (а.с. 21-22).

25.12.2014 про пошкодження автомобіля "Toyota Corolla" (державний номер НОМЕР_1) та настання страхового випадку позивач був письмово повідомлений страхувальником шляхом подачі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 31-33).

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2015 у справі № 201/252/15-п ОСОБА_4, яка керувала автомобілем "Daewoo Lanos" (державний номер НОМЕР_2) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 23).

Відповідно до рахунку від 18.01.2015 № АМ12544, складеного товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Алмаз Мотор, ЛТД" вартість відновлювального ремонту становила 46 836,99 грн. (а.с. 26-27).

Згідно страхових актів від 20.01.2015 № ССКА-3676 та від 06.02.2015 № ССКА-3676/1, ССКА-3676/2 за страховим випадком, що стався 19.12.2013 за договором добровільного страхування наземного транспорту від 06.09.2013 № CAS0021353, з урахуванням розрахунку до виплати в якості страхового відшкодування призначено 40 912,72 грн. (35 284,64 грн.+3 770,99 грн.+1 857,09 грн.).

Судами встановлено, що згідно з платіжними дорученнями від 22.01.2015 № 1166, від 09.02.2015 № 2450, від 25.02.2015 № 3755 (а.с. 40-42) на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07.07.2014 № 28-0402-14-00156, страхових актів від 20.01.2015 № ССКА-3676, від 06.02.2015 № ССКА-3676/1 та ССКА-3676/2, рахунку від 18.01.2015 № АМ12544 позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 40 912,72 грн.

Також судами встановлено, що страховиком автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номер НОМЕР_2), яким керувала винна у настанні ДТП особа, зазначена у страховому полісі серії АС/8818593 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за договором обов'язкового страхування є приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (а.с. 47).

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі в частині стягнення 1 923,21 грн. та відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, виходив з розрахунку страхового відшкодування, визначеного відповідачем з урахуванням висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 24.04.2015 № 87/15, згідно з яким (розрахунком) розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля з урахуванням фізичного зносу запчастин становить 28 154,76 грн. та в подальшому відповідачем здійснена виплата страхового відшкодування саме у зазначеній сумі, а саме, 26 231,55 грн. до звернення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" з даним позовом та 1 923,21 грн. під час розгляду справи.

Апеляційна інстанція, частково скасовуючи прийнятий місцевим судом акт виходила з наступного.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з ч. 4, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07.07.2014 № 28-0402-14-00156 позивач набув право вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 12 247,96 грн. (40 912,72 - 26 231,55 грн. - 1 923,21 грн.), тобто, у межах фактичних затрат з вирахуванням франшизи (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, від 23.12.2015 у справі 6-2587цс15).

Крім того, з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 1 923,21 грн., місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, обгрунтовано припинив провадження у вказаній частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням наведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги на судову практику, а саме, постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 № 6-691цс15 відхиляються, оскільки правовідносини та обставини справи, стосовно яких у зазначеній постанові викладена правова позиція Верховного Суду України, є відмінною від спору, що є предметом розгляду у дійсній справі.

Інші доводи скаржника вищевикладеного не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 910/19633/15 залишити в силі, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Б.М. Грек

В.В. Палій